Постанова № 54500345, 25.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року 810/4751/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання – Сіренко Ю.П., за участю представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш»

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 22 червня 2015 року № 125110011/2015/010086/2,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Кволіті Фіш» звернулось з вказаним позовом до суду. Просять визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про корегування митної вартості товару від 22.06.2015 р. №125110011/2015/010086/2.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ТОВ «Кволіті Фіш» відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 12.08.2014 р. № 2014/01 ввезено на митну територію України товар (шматки лосося на шкірі, (Salomon salar), заморожені, не солоні, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавались, без консервантів. Вага нетто 19200 кг. Дата виготовлення: 10-11/2014 р. Термін придатності: 18 міс. Виробник: NORSK SJOMATAS, М461, Норвегія. Країна виробництва N0).

Вказує, що для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту, ТОВ «Kволіті Фіш» було подано електронну митну декларацію від 22.06.2015 року, якій Київською митницею ДФС присвоєно № 125110011/2015/008343. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за методом № 1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв’язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.06.2015 р. №125110011/2015/00108.

Вказує, що дії відповідача є протиправними та такими що суперечать чинному законодавству.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач – Київська міська митниця ДФС проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що при розгляді всіх наданих позивачем документів встановлено, що вони містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ «Кволіті Фіш» відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 12.08.2014 р. № 2014/01 ввезено на митну територію України товар (шматки лосося на шкірі, (Salomon salar), заморожені, не солоні, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавались, без консервантів. Вага нетто 19200 кг. Дата виготовлення: 10-11/2014 р. Термін придатності: 18 міс. Виробник: NORSK SJOMATAS, М461, Норвегія. Країна виробництва N0).

Для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту, ТОВ «Kволіті Фіш» було подано електронну митну декларацію від 22.06.2015 року, якій Київською митницею ДФС присвоєно № 125110011/2015/008343. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за методом № 1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв’язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.06.2015 р. №125110011/2015/00108.

Відповідно до ст. 544 Митного кодексу України (далі - МК України) основними завданнями, що покладені на органи доходів та зборів є, зокрема такі: забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону; забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України; застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України.

Керуючись ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перемішуються через митний кордон України.

Згідно із ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її території товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 334 МК України митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органами, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення контролю та встановлені цим кодексом.

Особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон України, зобов’язані надавати митним органам такі документи та відомості, необхідні для здійснення контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі, (ч. 2 ст. 334 МК України).

Статтею 335 МК України передбачено перелік документів та відомостей, які необхідні для митного контролю.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Керуючись ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним зобов’язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5 ст. 54 МК України)

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч. 2 ст. 53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов’язані надати такі додаткові документи (ч. 3,4 ст. 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч. 1 ст. 54 МК України.

При цьому, у п.1 ч. 4 ст. 54 МК України визначено обов’язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч. З ст. 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч. 2 ст. 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), далі - Правила 598.

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов’язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст. 55 МК України).

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості, (ч. 8 ст. 55 МК України). Орган доходів та зборів, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та виносить письмове рішення щодо визнання чи невизнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.б ст. 54 МК України, орган доходів та зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком 631.

Судом встановлено, що 22.06.2015 декларантом заявлено до митного оформлення електронну митну декларацію (далі - ЕМД) типу IM 40 ДЕ №125110011/2015/108985 на товар «риба морожена форель ціла». Торгівельна марка відсутня, виробник - «Norsk Sjomat A/S» (М-461), країна виробництва - NO (Норвегія), що надійшов на адресу ТОВ «Кволіті Фіш» на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.08.2014 №2014/01.

Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, як імпортуються.

У графі 44 ЕМД, відповідно до Порядку 651, декларантом Позивача зазначено вичерпний перелік документів, які були надані декларантом Позивача до митного оформлення, зокрема:

- CMR від 16.06.2015 б/н;

- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних витрат від 18.06.2015 №1994-2015;

- Інвойс від 11.06.2015 №32980;

- Пакувальний лист від 22.06.2015 б/н;

- Контракт від 12.08.2014 №2014/01;

- Додаткова угода до контракту від 22.05.2015 №22/05/15;

- Копія митної декларації країни-відправлення від 16.06.2015 №2015116831.

При цьому, зазначаємо, що у графі 44 такий документ, як пакувальний лист визначено з позначкою «d», тобто документ, який до митниці не надано, але він наявний у декларанта та можуть бути подані за вимогою, як-то передбачено Порядком 651.

Відповідно до ст. 320 МК України, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Органи доходів та зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до них, а також обсягу митного контролю (ч.2 ст. 361 МК України).

Пунктом 4.5.4 розділу IV Порядку 631 визначено, що при здійсненні митного оформлення МД виконується, зокрема, така митна формальність, як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).

У спірному митному оформленні було проведено контроль із застосуванням АСАУР.

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №597 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №882/21194) (далі - Порядок 597). Цей порядок розроблено з метою підвищення ефективності роботи митних органів під час митного контролю та митного оформлення за рахунок упровадження методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій та встановлює єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України.

Модуль АСАУР впроваджено до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор- 2006» (далі - ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 № 48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товарів. Саме за допомогою ПІК «Інспектор - 2006» під час перевірки електронної копії ВМД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.

Крім того, Порядок застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затверджено наказом Держмитслужби України від 13.12.10 № 1467 (зареєстровано у Мін’юсті 11.02.11 за № 180/18918) затверджено (далі - Порядок 1467). Даний Порядок розроблено з метою практичної реалізації положень стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Таким чином, при внесенні електронної копії вищевказаної ЕМД спрацювали наступні профілі ризиків: 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів».

Відповідні коди міститься у класифікаторі митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.

При цьому, слід вказати, що застосування системи аналізу та управління ризиками є безумовною вимогою міжнародних угод, а саме Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Саме на підставі АСАУР визначаються товари, які підлягають перевірці та ступінь такої перевірки (п. 6.4).

Під час розгляду всіх наданих документів було встановлено, що вони містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, зокрема: керуючись умовами контракту від 12.08.2014 №2014/01, а саме и.4.1 умовами поставки є FСА Stranda-Alesund зідно Інкотермс-2012.

Умовами поставки БСА передбачено, що обов’язок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на Покупця товару, тобто на ТОВ „Кволіті Фіш”.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 53 МК України, позивач був зобов’язаний надати до митного оформлення транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товару.

Керуючись Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за N 984/21296), а саме гр.20, до таких документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

До митного оформлення декларантом Позивача надано рахунок-фактуру від 18.06.2015 №1994-2015, яка містить інформацію, що не відповідає фактичним обставинам перевезення товару.

Це пов’язано з тим, що у рахунку-фактурі вказується про оплату за перевезення товару, відправленого з території Норвегії 17.06.2015, в той час як спірний товар було відправлено 16.06.2015 (підтверджується відомостями СМИ від 16.06.2015 б/н та митної декларації країни-відправлення від 16.06.2015 №2015116831).

Крім того, зазначеним рахунком стверджується, що послугу надано 18.06.2015, в той час як товар лише 21.06.2015 перетнув митний кордон України та 22.06.2015 надійшов до місця призначення.

Таким чином, відомості рахунку-фактури від 18.06.2015 №1994-2015 не надають можливості пов’язати сплачені транспортні витрати з перевезенням спірного товару.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов’язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До того ж, розрахунки таких витрат мають здійснюватись на основі достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Це є обов’язковою умовою для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.8 ст. 58 МК України та є обов’язком декларанта відповідно до п.2 ч.2 ст. 52 МК України.

Таким чином, непідтверджено складова митної вартості, як транспортні витрати.

Разом з тим, відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов’язковою при її обчисленні (у спірному випадку транспортні витрати) унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч.2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер.

Керуючись умовами п.4.1 контракту від 12.08.2015 №2014/01 оплата товару здійснюється на умовах передоплати 100% вартості протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу.

Також до митного оформлення було надано додаткову угоду до контракту від 22.05.2015 №22/05/15, якою для партії товару, що поставляється за інвойсом від 22.05.2015 №32850 передбачено інший порядок оплати - протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження зі складу.

Однак, спірна партія товару поставляється за інвойсом від 11.06.2015 №32980, на який умови цієї угоди не поширюються.

Вказане свідчить про необхідність надання платіжних та/або банківських документів щодо оплати товару, які є обов’язковими документами, що підтверджують заявлену митну вартість відповідно до п.п.4, 5 ч.2 ст. 53 МК України, однак таких документів до митного оформлення надано не було.

Таким чином, на підставі вищеперелічених фактів, у документах, що були надані до митного оформлення містилися розбіжності. Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (зокрема, вартості транспортування та страхування), чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст. 52 МК України декларант зобов’язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 53 МК України декларант подає разом з митною декларацією документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а у разі якщо ці документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант зобов’язаний на письмову вимогу митниці подати протягом 10 календарних днів додаткові документи.

Керуючись вимогами ч.2 ст.52 МУ України, ч. 3 ст. 53 МК України, посадовою особою митниці 05.06.2015 о 14 год. 17 хв. направлено декларанту Позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, зазначені у ч.3 ст.53 МК України, а саме:

- платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (з реквізитами необхідними для ідентифікації даного товару);

- копію митної декларації країни виробника;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, орган доходів та зборів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, вказане право передбачено п.2 ч.5 ст. 54 МК України.

Керуючись ч.5 ст. 54 МК України орган доходів та зборів має право запитувати документи, які вказані як у ч.2, так і ч.3 ст. 53 МК України, а декларант зобов’язаний надати такі документи відповідно до п.3 ч.2 ст. 52 МК України.

Вважаємо за необхідне зазначити, що надання визначеного митницею переліку документів є обов’язком декларанта, який визначений Митним кодексом України, та не ставиться у залежність від бажання декларанта чи його власної думки щодо доцільності надання таких документів.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Судом встановлено, позивачем надіслано до митниці лист від 22.06.2015 №174, яким повідомляє митницю про неможливість надати додаткові документи для підтвердження рівня митної вартості за ЕМД від 22.06.2015 №125110011/2015/008343 та просить прийняти Рішення про коригування митної вартості раніше десятиденного терміну, без урахування вимог ч.3 ст. 53 МК України.

Таким чином, ТОВ «Кволіті Фіш» підтверджує, що позивач був ознайомлений з вимогами митниці щодо надання документів на підтвердження заявленої митної вартості, однак жодних документів не надав всупереч ч.2 ст. 52, ч.2,3 ст. 53, ч. 5 ст. 54 МК України.

Вищевказаним спростовується твердження позивача, що ним нібито було надано необхідні та достатні документи (основні та додаткові) при митному оформленні товару, організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, декларантом Позивача не повідомлено митниці про причини неподання таких документів.

Невиконання Позивачем вимог ч.2, 3 ст. 53 МК України, тобто не надання обов’язкових та додаткових для підтвердження заявленої митної вартості документів, має наслідком залишення непідтвердженими таких складових митної вартості, як ціна товару, транспортні витрати, витрати на страхування.

Разом з тим, ч.2 ст. 58 МК України встановлено, що основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Як вбачається зі змісту постанови від 10.04.2012 по справі №21-52а12 за позовом ВАТ «Грета» до Східної митниці, відповідно до якої суб’єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Тому, керуючись ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються не може бути застосований.

Керуючись ч.4 ст. 57 МК України, з декларантом Позивача проведено процедуру консультації, що передує застосуванню другорядних методів та проводиться з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 та 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Крім того, варто зазначити, що оскільки відповідно до ч.6 ст. 55 МК України консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимоги не було заявлено, то у спірному випадку консультація здійснювалася в усному порядку.

Що стосується послідовного застосування методів визначення митної вартості необхідно вказати наступне:

Основний метод (ст. 58 МК України - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв’язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якіпо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Другорядний метод 2а (ст-59 МК України - за ціною договору щодо ідентичних товарів). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В спірному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ніною договору щодо ідентичних товарів.

Другорядний метод 26 (ст. 60 МК України - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих

компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях,- що й оцінювані товари.

В даному випадку у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.

Другорядний метод 2в (ст. 62 МК України - на основі віднімання вартості). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МКУ.

У митного органу і декларанта відсутня вищезазначена інформація, тому застосування вказаного методу було неможливим. Для застосування вказаного методу усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, чого у спірному випадку немає. Надана до митного оформлення калькуляція також не містить всіх витрат, які включаються до ціни товару відповідно до заявлених умов поставки.

Другорядний метод 2г (ст. 63 МКУ - на основі додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Така інформація не надана декларантом, митний орган також не має вказаної інформації щодо складових вартості, тому використання вказаного методу неможливе. Надана до митного оформлення калькуляція також не містить всіх витрат, які включаються до ціни товару відповідно до заявлених умов поставки.

Другорядний метод 2ґ (ст. 64 МКУ - резервний метод). У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна Грунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

У Київської митниці ДФС наявна інформація для застосування другорядного методу 2г (резервного методу) відповідно до ст. 64 МК України.

Джерело інформації по товару - митна декларація від 21.04.2015 №100250006/2015/129043.

Рівень митної вартості по товару згідно джерела коригування 4,25 дол. США/кг.

При цьому, митна декларація від 21.04.2015 №100250006/2015/129043 стосується товару з ідентичними фізичними характеристиками, має ту ж саму країну виробництва, виробника та поставлявся за тією ж зовнішньоекономічною угодою, що і у спірному випадку на адресу ТОВ «Кволіті Фіш», однак метод визначення митної вартості, який заявлено за джерелом інформації, не дозволяє застосувати попередні методи визначення митної вартості.

На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України посадовою особою митниці прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 22.06.2015 №125110011/2015/010086/2, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів.

Враховуючи наведене, застосування резервного методу в даному випадку відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

При цьому, спірне Рішення про коригування митної вартості від 22.06.2015 №125110011/2015/010086/2 повністю відповідає вимогам ст. 55 МК України та Порядку 598, оскільки містить обгрунтування причин, через які заявлена митна вартість не може бути визнана у тому обсязі, який передбачено ч.3 ст. 53, ч.2 ст. 58 МК України, а також наявну у митного органу інформацію про рівень митної вартості подібного товару, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та про права декларанта здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання та оскаржити спірне рішення про коригування.

При цьому, зазначаємо, що спірне Рішення про коригування митної вартості товару було отримано декларантом 22.06.2015, про що свідчить підпис декларанта на примірнику спірного Рішення, який надано позивачем до суду.

У випадку, коли декларант Позивача чи сам Позивач вважає, що отриманої ним під час консультації чи зазначеної у Рішенні інформації недостатньо, то він мав право звернутися до митного органу з вимогою про надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ним митна вартість не можу бути визнана, в тому числі і про надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування (п.п. 7,8 ч. 2 ст. 52 МК України). В такому разі, митниці зобов’язана надати таку письмову інформацію на вимогу декларанта (п.п. 2,3 ч. 4 ст. 54 МК України).

Відповідно ч.4 ст. 64 МК України застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Судом встановлено, що ні декларант Позивача, ані сам Позивач не зверталися до Київської митниці ДФС задля отримання такої інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що надавались під час консультації, а також містяться у графі 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, слід зазначити і той факт, що декларанту Позивача було роз’яснено вимоги ст. 55 МК України щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання, яким він скористався та здійснив митне оформлення товару за ЕМД від 23.06.2015 №125110011/2015/008419.

Також, до цієї декларації Позивачем додано також комерційну пропозицію від 08.06.2015 р. та калькуляцію ціни товару від 08.06.2015, а також лист від 22.06.2015 №174 щодо неможливості надати документи.

Що стосується наданої калькуляції ціни товару, то вона містить неповну інформацію про митну вартість товару.

Так, відповідно до калькуляції від 08.06.2015 б/н до ціни товару включено наступні складові (етапи виробництва) - закупка риби у фермерів, чищення та потрошіння риби, заморозка, пакування, заробітна плата працівникам, зберігання, маркетинг та прибуток.

Разом з тим, поставка товару на умовах FСА згідно Інкотермс, передбачає обов’язок Продавця здійснити за власний рахунок завантаження товару на транспортний засіб, а п. 6.5 контракту від 12.08.2014 №2014/01 передбачено обов’язок Продавця також здійснити маркування кожного запакованого місця, маркування також відноситься до складової ціни товару за умовами поставки FCA, однак у калькуляції вказані витрати не зазначені.

При цьому, надання неповної інформації про митну вартість товару, не визначення її кількісно і достовірно є підставою, що унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості товару відповідно до ч.2 ст. 58 МК України.

Надана до митного оформлення комерційна пропозиція від 08.06.2015 б/н також не містить інформації щодо дійсної вартості товару, оскільки адресована безпосередньо ТОВ «Кволіті Фіш».

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов’язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Протягом дії гарантійних зобов’язань, позивачем надіслано до митниці лист від 25.08.2015 №217, до якого додано наступні документи: копію висновку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 03.08.2015 №4.4/31; митну декларацію країни виробника від 16.06.2015 №0012/0040350/AL; копія платіжного доручення від 16.07.2015 №40; копія довідки банку ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ» від 14.08.2015 №01308/1684.

Однак, надані навіть під час дії гарантійних зобов’язань документи не давали можливість встановити об’єктивно та достовірно відомості про числове значення складових митної вартості, що пояснюється наступним: наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» від 03.08.2015 №4.4/31 не підтверджує відповідність вартості товару дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, що не дозволяє використовувати його як джерело об’єктивної та достовірної інформації про заявлену митну вартість.

Як зазначається у листі від 03.08.2015 №4.4/31, аналіз цін проводився виключно на підставі наданих Позивачем документів (копія контракту, копія інвойсів).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).

При цьому, відповідно до Національний стандарт №1 та Методика оцінки майна має здійснюватись дослідження відповідності ціни товарів ринковій вартості, тобто вартості, за якоюю здійснено відчуження об’єкту оцінки (товару) на ринку подібного майна на дату оцінки)

В той же час, митна вартість - це вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості здійснюється виключно митними органами під час проведення митного контролю та митного оформлення, що підтверджується ст.ст. 7, 8, 320, 544, 546 МК України.

Судом встановлено, що митниця була позбавлена можливості перевірки того факту, чи відповідають товари, що взяті експертом для порівняння зі спірним товарам поняттям «ідентичні» та «подібні/аналогічні» у розумінні Митного кодексу - залишається нез’ясованим чи збігаються їх фізичні характеристики, умови поставки, виробник та країна походження, якість та ділова репутація на ринку.

Крім того, відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.

Однак, зазначені у якості джерела інформації у висновку від 03.08.2015 №4.4/31 копія листа-відповіді б/н від 30.07.2015, конкретні використані посилання з даних сайту www.fis.com цінові пропозиції до висновку не додані, що також позбавляє митницю можливості перевірити надану інформацію на предмет достовірності, об’єктивності, оскільки інформація не підтверджена документально.

Досліджуване платіжне доручення в іноземній валюті від 16.07.2015 №40 також не дає можливості встановити об’єктивно та достовірно інформацію про ціну товару, що була фактично сплачена.

Це пояснюється невідповідністю такого платіжного документа вимогам п.5 ч.2 ст. 53 МК України, відповідно до якої платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В спірному випадку надано доручення в графі 70 «призначення платежу» містяться лише посилання на контракт, жодного згадування інвойсу щодо спірної партії товару не міститься.

При цьому, достовірно встановити, що дане платіжне доручення неможливо за тих обставин, що за цим контрактом здійснено вже як мінімум три поставки.

До того ж, умовами інвойсу від 11.06.2015 №32980 передбачено сплату за спірну партію товару до 02.07.2015, а надане платіжне доручення датовано 16.07.2015.

З урахуванням наданого платіжного доручення від 16.07.2015 є підстави вважати, що було застосовано вимоги п.5.2 контракту від 12.08.2015 №2014/1,відповідно до якого за затримку оплати згідно контракту сплачується неустойка у вигляді пені 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічні положення містить ч.4 ст. 58 МК України, де вказано, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до ч.ч.5, 6, 7 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Вищевказані норми свідчать про необхідність включення суми неустойки за прострочення оплати оцінюваного товару до митної вартості оцінюваного товару, оскільки цей платіж здійснюється продавцем з метою виконання власних зобов’язань щодо спірного товару за умовами контракту.

При цьому, до митного оформлення не надано жодного документу, який би підтверджував наявність відстрочки в оплаті товару чи включення суми неустойки до митної вартості.

Враховуючи, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно, відсутні складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, застосування методу визначення митної вартості за ціною договору заборонено відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, а отже були відсутні підстави для визнання заявленої позивачем митної вартості.

Судом встановлено, що позивачем додано до позовної заяви документи, які ним до митниці не подавались ані під час здійснення митного оформлення, ані на момент прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, ані під час дії гарантійних зобов’язань: Пакувальний лист б/н від 22.06.2015; Доповнення до контракту №2014/01 від 12 серпня 2015 від 11 червня 2015 року; Документ про оплату транспортних витрат - платіжне доручення №38 від 14 липня 2015 року; Договір №52 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27 травня 2015 року.

При цьому, у зв’язку з їх ненадания до митниці, вони не враховувались при прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів.

Керуючись ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для справи.

Разом з тим, ч.1 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування у даному спорі є правомірність Рішення про коригування митної вартості від 22.06.2015. На час прийняття вказаного рішення, ці документи до митниці не подавались, що підтверджується відомостями графи 44 ЕМД від 22.06.2015 №125110011/2015/2015/008343 та листами Позивача від 22.06.2015 №174, від 25.08.2015 №217.

Також судом встановлено, що Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.05.2015 №52 укладено між SIA «Lars Prim», що є перевізником за CMR від 16.06.2015 б/н та ТОВ «Кволіті Фіш.

Відповідно до п.3 цього договору передбачено, що вартість послуг буде визначена сторонами у додатку №1 до контракту, однак жодного додатку не надано.

Крім того, до суду було надано платіжне доручення на оплату транспортних послуг від 14.07.2015 №38, однак здійснену за ним оплату неможливо ідентифікувати зі спірною поставкою.

Це пояснюється тим, що п.3.2 договору про перевезення автомобільним транспортом від 27.05.2015 №52 оплата вартості послуг здійснюється саме на підставі рахунку, однак у графі 70 платіжного доручення від 14.07.2015 №38 відсутнє посилання на рахунок, що оплачується.

При цьому, законодавством України з питань державної митної справи (п.5 ч.2 ст. 53 МК України) встановлюється вимога до платіжних та банківських документів щодо наявності реквізитів, які б давали змогу ідентифікувати ввезений товар.

Крім того, до суду Позивачем надано додаткову угоду до контракту від 11.06.2015 №09/06/15, який до митного оформлення не надавався, що свідчить про порушення Позивачем вимог п. 2 ч.2 ст. 53 МК України.

Відповідно до п.4.1 контракту від 12.08.2014 №2014/01 (у редакції додаткової угоди від 11.06.2015 р. №09/06/15), 100% оплата товару здійснюється на підставі інвойсу від 11.06.2015 №32980 протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару зі складу Продавця.

Однак, у графі 70 платіжного доручення від 16.07.2015 №40 не міститься посилання на інвойс від 11.06.2015 №32980, всупереч вимогам контракту та вимогам митного законодавства, що не дає змогу ідентифікувати здійснену оплату зі спірною поставкою товару.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги, в той час, як правомірність дій та вимог митного органу повністю відповідає положенням чинного законодавства та підтверджується відповідними доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про корегування митної вартості товару від 22.06.2015 р. №125110011/2015/010086/2 було винесено правомірно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 КАС суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2015 р.