Постанова № 54500271, 05.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 року 2а-9043/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - ТОВ "Універсальна торгово-зернова фірма" - ОСОБА_1,

представника відповідача - ПАТ "Пологівський ОЕЗ" - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" та ПАТ Пологівський ОЕЗ"

про стягнення коштів отриманих на підставі договорів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Броварська об'єднана державна податкова інспекція з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" та ПАТ "Пологівський ОЕЗ" про стягнення коштів отриманих на підставі нікчемних договорів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надіслав заяву в якій просив розглядати справу без його участі. В позовній заяви зазначено, що працівниками Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2010 року за №211/232/32175477. В ході проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період на підставі договорів на постачання продукції №845/02 від 04.08.2008 року та №1354/02-2007 від 28.09.2007 року ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»придбано у ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»шрот, макуху та жмих із соняшника, сої. Також, даною перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»по взаємовідносинах з ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»на підставі договорів поставки №845/02 від 04.08.2008 року та №1354/02-2007 від 28.09.2007 року проведено обсяг операцій по придбанню олії соєвої на загальну суму 6328033, 80 грн. у т.ч. ПДВ 1054672, 29 грн. загальною кількістю 5175, 31 т. Вказав, що перевіркою встановлено невідповідність пунктів 2, 3, 4 та 5 договорів №845/02 від 04.08.2008 року та №1354/02-2007 від 28.09.2007 року укладених ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»з ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»нормам Господарського Кодексу України, Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обовязковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю від 15.06.1965 року №П-6 та від 25.04.1966 року №П-7, щодо виконання умов договору на постачання продукції стосовно поставки товару; відсутності доказів про транспортування шроту; відсутності актів приймання за кількістю та якістю; відсутності ветеринарних свідоцтв; відсутності сертифікатів, свідоцтв та/або посвідчень якості, а тому є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і як наслідок на підставі ч.1, ч. 5 ст.203 ЦКУ підлягають визнанню нікчемними (недійсними) та згідно частини 2 ст.215 ЦКУ визнаються нікчемними (недійсними).

Представник відповідача - ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що договори №845/02 від 04.08.2008 року та №1354/02-2007 від 28.09.2007 року були спрямовані на реальне настання правових наслідків, сторони вчинили дії на підтвердження виконання даних договорів. Всі виписані документи на виконання договорів відповідають вимогам чинного законодавства України. Податки із вищевказаних операцій нараховані та сплачені в Державний бюджет України повністю та без затримки. Порушень податкового законодавства щодо відображення в обліку закупівлі продукції згідно даних договорів та подальшого транспортування продукції покупцю в ході планової перевірки позивачем не виявлено, про що свідчить акт про результати перевірки. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача - ПАТ «Пологівський ОЕЗ»проти позову заперечив та пояснив, що укладені договори відповідають вимогам чинного законодавства України, продукція на виконання цих Договорів була реально поставлена та оплачена. Зазначені договори не порушують публічний порядок, не вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому не є нікчемними. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представників відповідачів, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" зареєстровано юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом №080232 (т.1 а. с. 111).

Згідно Довідки №1715/2005р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" за КВЕД є: інші види оптової торгівлі та посередництво в торгівлі різними товарами (т.1 а. с. 109).

Також, судом встановлено, що працівниками Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами даної перевірки складено акт від 16.04.2010 року за №211/232/32175477 в якому встановлено, що правочини (господарське зобовязання) здійснені між ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»обумовлені договорами №845/02-2008 від 04.08.2008 року та №1354/02-2007 від 28.09.2007 року всього на суму 6328033, 80 грн., в т.ч. ПДВ 1054672, 29, є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому на підставі частини першої та пятої статті 203 ЦК України підлягають визнанню нікчемними (недійсними) та згідно частини 2 статті 215 ЦК України визнаються нікчемними (недійсними) (т.1, а. с. 11-76).

Такий висновок посадових осіб позивача ґрунтується на виявлених перевіркою невідповідностей пунктів 2, 3, 4 та 5 договорів №845/02 від 04.08.2008 року та №1354/02-2007 від 28.09.2007 року укладених ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»із ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»нормам Господарського Кодексу України, Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обовязковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю від 15.06.1965 року №П-6 і від 25.04.1966 року №П-7, щодо виконання умов договору на постачання продукції стосовно поставки товару; відсутності доказів про транспортування шроту; відсутності актів приймання за кількістю та якістю; відсутності ветеринарних свідоцтв; відсутності сертифікатів, свідоцтв та/або посвідчень якості.

Проте, суд не може погодитися з такими висновками податкового органу, оскільки вони спростовуються встановленими та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, судом встановлено, що 28.09.2007 року між ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»(покупець) та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»(постачальник) був укладений Договір №1354/02-2007. Згідно даного договору постачальник зобов'язується поставити у визначені строки шрот соняшниковий та соєвий виробництва ЗАО "Пологівський ОЕЗ", а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість. В продовж дії даного договору було підписано додаткові угоди, а саме №1 від 28.09.2007 року, №2 від 08.10.2007 року, №3 від 05.11.2007 року, №4 від 18.12.2007 року, №5 від 26.12.2007 року, №6 від 14.01.2008 року, №7 від 24.01.2008 року, №8 від 31.01.2008 року, №9 від 08.02.2008 року, №10 від 11.03.2008 року, №11 від 25.04.2008 року, №12 від 08.05.2008 року (т. 1 а. с.124-164).

Крім цього, 05.08.2008 року між ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»(покупець) та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»(постачальник) був укладений Договір №845/02-2008. Згідно даного договору постачальник зобов'язується поставити у визначені строки шрот соняшниковий, соєвий та рапсовий виробництва ЗАО "Пологівський ОЕЗ", а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість В продовж дії даного договору було підписано додаткові угоди, а саме №1 від 15.08.2008 року, №2 від 28.08.2008 року, №3 від 03.09.2008 року, №4 від 04.09.2008 року, №5 від 04.09.2008 року, №6 від 09.09.2008 року, №7 від 17.09.2008 року, №8 від 17.09.2008 року, №9 від 18.09.2008 року, №10 від 22.09.2008 року, №11 від 23.09.2008 року, №12 від 23.09.2008 року, №13 від 29.09.2008 року.

На виконання зазначених вище договорів були виписані накладні (т.1 а. с. 171-196), а також видаткові та податкові накладні (т.1 а. с. 127, 130-132, 134, 136, 138-141, 143-149, 151-154, 156, 160, 174-175, 177, 181, 185, 187, 189, 194-195, 227-230, 236, 240, 245; т.2 а. с. 1-2, 6-7, 13, 17-18, 21-22, 25-26, 31-32, 35-36, 38-39, 42-43, 47, 51-52, 56-57, 60, 65, 67-68, 75-76, 79, 81-82, 85-86, 89-90, 94-95, 101-102, 108, 117-118, 122-123, 127, 129, 132-133, 136, 138, 140, 142, 144, 148, 153, 155-156, 159, 164-165, 169-170, 181-182, 193-194, 197, 201-202, 206, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 225-226, 231, ).

Факт проведення розрахунків між ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»та ЗАТ "Пологівський ОЕЗ" на виконання вищенаведених договорів підтверджується копіями реєстрів електронних платіжних доручень та виписками по особовому рахунку ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»(т.1 а. с. 114-123, 165-170, 226, 234, 243, 248, 250; т.2 а. с. 10, 16, 20, 24, 29, 34, 41, 45, 50, 54, 73, 88, 92, 98, 100, 116, 121, 126, 128, 131, 152, 154, 163, 168, 180, 192, 200, 205, 224).

Поставка шроту соняшникового, соєвого та рапсу до ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»підтверджується копіями товаро-транспортними накладними (т.1 а. с. 231, 237, 242, 247; т.2 а. с. 2, 9, 15, 19, 23, 28, 33, 37, 40, 44, 49, 53, 59, 61, 63-64, 66, 71-72, 76, 80, 84, 87, 91, 97, 105-106, 109-110, 120, 125, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 150, 158, 160-161, 166, 196, 198, 203, 207-208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 232).

Крім цього, факт реальності виконання Договорів №1354/02-2007 та №845/02-2008 укладених між ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»підтверджується наявними в матеріалах справи Довіреностями на отримання товару, посвідченнями про якість шроту, квитанціями про приймання вантажу, актом звіряння взаємних розрахунків контрагентів, свідоцтвом про атестацію (т.1 а. с. 113, 164, 229-230, 235, 238-239, 241, 244, 246; т.2 а. с. 1, 3, 6, 8, 12, 14, 17, 21, 25, 27, 31, 36, 38, 42, 46, 48, 51, 56, 58, 60, 62, 65, 69-70, 74, 79, 81, 83, 85, 89, 94, 96, 103-104, 108, 118-119, 123-124, 133-134, 136, 138, 140, 142, 144, 148-149, 156-157, 159, 165, 171-178, 183-190, 194-195, 197, 202, 206, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 227-229, 231, 233-250; т.3 а. с. 1-27).

Дані спірні правовідносини, на момент їх виникнення, регулювались Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, Законом України Про податок на додану вартість, Законом України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а також нормами Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів ненадання послуг відповідачу його контрагентом, що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами, в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержано нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статей 3,6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні даної справи, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У звязку із цим презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності - достовірні.

Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобовязань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах є неповними, недостовірними й/або суперечливими. Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержаних платником податків податкової вигоди можуть також свідчити:

- наявність неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 ГК України, п. 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результати якої - продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, правовідносини повязані із правомірністю формування платником податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребують встановлення всіх фактичних обставин, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Виходячи з наведеного, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства ( частина 1 статті 207 ГК України та статті 228 ЦК України).

Співставляючи обсяг та показники наданих послуг, проаналізувавши всі надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того факту, що послуги контрагентом відповідача ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»йому не надавались, у звязку з чим вважає, що укладені між ними угоди, які виконувалась протягом перевіряємого періоду, спричинили для сторін реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою суперечною інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним (стаття 228 ЦК України).

З огляду на викладене у суду відсутні підстави вважати Договори поставки №1354/02-2007 та №845/02-2008 укладені між ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»нікчемним, а тому вимоги податкового органу про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, задоволенню не підлягають.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення. Як вбачається з частини першої статті 208 Господарського кодексу України, застосування санкцій здійснюється лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки, санкції передбачені цією частиною є конфіскаційними, здійснюється стягнення за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, позаяк відповідають визначенню, закріпленому у частині першій статті 238 Господарського кодексу України, тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Це означає, що початком перебігу у наведеній статті строків є дата виконання правочинну.

Із відбитку штампу Укрпошти вбачається, що позивачем подано позовну заяву 23.10.2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи останнє перерахування коштів ТОВ "Універсальна торгово-зернова фірма" на рахунок ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»було здійснено в квітні 2008 року по Договору поставки №1354/02-2007 від 28.09.2007р. та у вересні 2008 року по Договору поставки №845/02-2008 від 05.08.2008р.

Враховуючи наведене, суд вважає, що строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій на час звернення до суду, сплинули.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2010 р. по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватної виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко»про визнання недійсними господарських зобовязань та стягнення в доход держави всього одержаного.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/ОСОБА_3

Постанова в повному обсязі виготовлена 10 липня 2012 р. у зв'язку із перебування судді Басая О.В. 09.07.2012 року у відпустці.