Постанова № 54500163, 12.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року 15:00

Справа № 808/7618/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормовет»

до Рівненської митниці ДФС України

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кормовет» (далі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №204050000/2015/000036/1 від 09.09.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050000/2015/00038 від 09.09.2015.

Ухвалою суду від 21.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/7618/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, направив суду заяву про розгляд справи без його участі. У своєму позові зазначив, що вважає протиправним рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів за наявною у нього інформацією щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами та, відповідно, картку відмови у митному оформленні товару, оскільки ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом (за ціною контракту), у зв’язку з чим просить позов задовольнити та визнати протиправними та скасувати спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно з наданими запереченнями з позовними вимогами не погоджується. Зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено: обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що використані декларантом відомості не містять всіх даних для обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Під час аналізу додатково наданих на вимогу митного органу документів було встановлено, що надані документи містять пояснення деяких виявлених розбіжностей в первинно поданих документах проте не містять інформації, яка підтверджувала б числові значення складових митної вартості. Декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість в повному обсязі. Вважає спірні рішення такими, що винесені у відповідності до вимог діючого законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши їх доказами, вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем 09.01.2013 між ТОВ «КОРМОВЕТ» та компанією «BASF SE» (м. Людвігсхафен, Німеччина) був укладений зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №001 /SE-ENL/2013 (далі - договір).

Згідно специфікації №28 від 31.08.2015 до договору, компанія «BASF SE» зобов'язалася поставити в строк до 30.09.2015 на адресу ТОВ «КОРМОВЕТ» товар - «Lutavit® А 1000 Plus» у кількості 800 кг (нетто), за ціною 21,87 СВРО за 1 кг, загальною вартістю 17 496,00 ЄВРО. Умови поставки згідно специфікації: СРТ- м. Рівне, Україна. Умови оплати: 90 днів з дати інвойсу.

На виконання даної специфікації, 07.09.2015 вказаний товар у кількості 300 кг (нетто), за ціною 21.87 ЄВРО за 1 кг, загальною вартістю 6 561,00 ЄВРО надійшов на митний пост «Рівне- центральний» Рівненської митниці ДФС України (далі - Відповідач).

08.09.2015 товар був заявлений декларантом Позивача до митного оформлення за митною декларацією ІМ 40 ДЕ №204050000/2015/016224 (шляхом електронного декларування), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 164 167,85 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс валюти - EUR: 25,021773) становить 6 561 ЄВРО.

Визначення митної вартості товару було здійснено Позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з первинною митною декларацією Позивачем були надані митному органу (Відповідачеві) документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR)№ 1559156 від 04.09.2015; рахунок-фактура (інвойс) №2001405257 від 02.09.2015; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 09.01.2013; додаткова угода до договору купівлі-продажу №001/SE-ENL/2013 від 09.01.2013; додаткова угода №2 від 30.12.2014 до договору купівлі-продажу №001/SE-ENL/2013 від 09.01.2013; додаток №1 (специфікація №28 від 31.08.2015 р.) до договору купівлі-продажу №001/SE- ENL/2013 від 09.01.2013; ветеринарне свідоцтво (форма №2) ЄРД-00 №085887 від 97.09.2015; реєстраційне посвідчення Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України АА- 04792-04-13 від 10.10.2013; сертифікат про походження товару загальної форми - 7/207384/1 від 02.09.2015; декларація про походження товару №2001405257 від 02.09.2015; лист виробника товару б/н від 31.08.2015; сертифікат аналізів №3571 від 03.09.2015; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №3156/17-50 від 07.09.2015.

На підставі вказаних документів та у відповідності до вимог ст.ст. 51-58 МК України, Позивачем була заявлена митна вартість за ціною контракту.

У зв'язку із наявністю сумнівів у поданих до митного оформлення документах, 09.09.2015 Відповідачем було направлене електронне повідомлення декларанту Позивача, у якому декларанта було повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни партії товарів; 3). копію митної декларації країни відправлення з перекладом.

Листом вих. №272/09/15 від 09.09.2015 Позивач повідомив митний орган про те, що усі необхідні документи вже були надані та зазначив, що вимогу митного органу щодо надання додаткових документів він вважає необґрунтованою. Позивач також повідомив Відповідача, що інші додаткові документи в нього відсутні та він не може їх надати по причині їх відсутності на даний час.

У вказаному листі Позивач зазначив, що поданих документів достатньо для визначення митної вартості по першому методу, та вони є достовірними, а розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару (лист Міністерства доходів і зборів України № 10441/7/99-99-10-03-01-17 від 07.05.2014).

Не погодившись з прийнятим рішенням та карткою відмови позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає прийняте відповідачем відносно позивача рішення про коригування митної вартості товару від 09.09.2015 протиправним, з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі іменується – МК України).

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов’язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пп.3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п’ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою ст.53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару від 16 червня 2015 року були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 МК України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідачем у письмових запереченнях, відповідно до статті 71 КАС України, не доведено наявність обставин, визначених частиною третьою статті 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Отже, витребування Рівненською митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

Тому, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із декларацією митної вартості були подані всі передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які давали змогу Рівненській митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару Рівненською митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачем до митного органу не надано: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, суд вважає, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи, як 1) копія митної декларації країни виробника; 2) висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформація біржових організацій про вартість товару.

До того ж, вказані документи не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Щодо витребування митним органом у позивача платіжних або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару), то суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 53 Митного кодексу України - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару можуть бути надані лише за наявності у декларанта.

Не зважаючи на те, що відповідач взагалі не зазначив у своєму рішенні жодної розбіжності у поданих документах, наявні додаткові документи все ж таки були надані позивачем і суд вважає, що надані документи мають всі необхідні дані для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, судом встановлено, що позивач надав митному органу додатково витребувані документи. Однак, після розгляду додатково наданих документів відповідач зазначив, що ці документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки містять розбіжності та невідповідності.

Суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про наявність вказаних розбіжностей та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом – за ціною контракту.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

Частина перша статті 64 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, Рівненською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати рішень про коригування митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім того, суд зауважує, що у вказаній графі оскаржуваного рішення не міститься також переліку документів, які витребовувались митним органом для підтвердження заявленої митної вартості та не вказано позивачу на розбіжності, які необхідно усунути.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, ст.158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №204050000/2015/000036/1 від 09.09.2015, винесене Рівненською митницею ДФС України відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормовет».

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050000/2015/00038 від 09.09.2015, винесену Рівненською митницею ДФС України відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормовет».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС України (вул.Свободи, буд.104, м.Рівне, 33028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормовет» (код ЄДРПОУ 38115764) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко