Постанова № 54499852, 16.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 р. Справа № 804/15309/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Вітлюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Вітлюс» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015 року №0000592203 та № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 16.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська при проведенні перевірки встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ ВКФ «Вітлюс» та постачальниками: ПП ВКФ «Авента», ПП «Укрфітнес», ПП «Ідеал Маркетинг», ПП «Ексида», ПП «Пандора-2013», ТОВ «Самара Лис», TOB «НВО Укрпромсервіс», ТОВ «Грандтехнологія».

На підставі акта перевірки 01.10.2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000592203 та № НОМЕР_1, однак позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними, а висновки акта перевірки хибними.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримав позицію викладену у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу №352 від 31.08.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Вітлюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства ПДВ під час здійснення взаємовідносин з ПП ВКФ «Авента», ПП «Укрфітнес», ПП «Ідеал Маркетинг», ПП «Ексида», ПП «Пандора-2013» за липень 2014 року, ТОВ «Самара Лис» та TOB «НВО Укрпромсервіс» за грудень 2014 року, ТОВ «Грандтехнологія» за квітень 2015 року.

За результатами перевірки 16.09.2015 року складений акт №1525/04-62-22-3/19428574, у висновку якого зазначено, що встановлені порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 291.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість всього в сумі 236020 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 86219 грн. та квітень 2015 року на суму 149801 грн..

В обґрунтування висновку зазначеного в акті перевірки, працівниками податкової інспекції зазначено, що у період з 10.07.2014 року по 31.03.2015 року ТОВ ВКФ «Вітлюс» були укладені договори поставки з ПП ВКФ «Авента» № 739 від 10.07.2014 року, ПП «Укрфітнес» № 0207/ від 02.07.2014 року, ПП «Ідеал Маркетинг» № 739 від 10.07.2014 року, ПП «Ексида» 3 М7/П14 від 01.07.2014 року, ПП «Пандора-2013» № 502 від 02.04.2014 року, ТОВ «Самара Лис», TOB «НВО Укрпромсервіс» № 58-41 від 25.11.2014 року, з ТОВ «Грандтехнологія» № 310315 від 31.03.2015 року.

Підставами визнання нереальності господарських операцій за вказаними договорами стало наступне:

-при проведенні аналізу податкової звітності ПП ВКФ «Авента», ПП «Укрфітнес», ПП «Ідеал Маркетинг», ПП «Ексида», ПП «Пандора-2013», ТОВ «Самара Лис», TOB «НВО Укрпромсервіс», ТОВ «Грандтехнологія» встановлено відсутні трудові ресурси та основні фонди, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання;

-неможливо провести зустрічні звірки з ПП ВКФ «Авента», ПП «Укрфітнес», ПП «Ідеал Маркетинг», ПП «Ексида», ПП «Пандора-2013», ТОВ «Самара Лис», TOB «НВО Укрпромсервіс», ТОВ «Грандтехнологія»;

-у ТОВ ВКФ «Вітлюс» відсутні первинні документи, які б підтверджував якість придбаного товару, оскільки придбана продукція підлягає обовязковій сертифікації.

У висновку до акту перевірки зазначено, що ТОВ ВКФ «Вітлюс» занижено податок на додану вартість всього в сумі 236020 грн.

Не погодившись з висновками зазначеними у акті перевірки позивач 21.09.2015 року надав до податкової інспекції заперечення.

28.09.2015 року листом № 10129/10/04-62-22-3 заперечення ТОВ ВКФ «Вітлюс» були відхилені, висновок акта перевірки від 16.09.2015 року залишено без змін.

На підставі акта перевірки 01.10.2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000592203 та № НОМЕР_1.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є хибними, а реальність виконання господарських операцій позивача з контрагентами зазначеними в акті перевірки підтверджується з огляду на наступне.

На підтвердження реальності виконання договорів поставки з ПП ВКФ «Авента» № 739 від 10.07.2014 року, ПП «Укрфітнес» № 0207/ від 02.07.2014 року, ПП «Ідеал Маркетинг» № 739 від 10.07.2014 року, ПП «Ексида» 3 М7/П14 від 01.07.2014 року, ПП «Пандора-2013» № 502 від 02.04.2014 року, ТОВ «Самара Лис», TOB «НВО Укрпромсервіс» № 58-41 від 25.11.2014 року, ТОВ «Грандтехнологія» № 310315 від 31.03.2015 року позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення.

Суд звертає увагу на те, що порушення контрагентом позивача законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у контрагента платника податку основних засобів та нематеріальних активів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 висловив позицію з приводу того, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, суд вважає посилання в акті перевірки на неможливість проведення зустрічних звірок та відсутність у ПП ВКФ «Авента», ПП «Укрфітнес», ПП «Ідеал Маркетинг», ПП «Ексида», ПП «Пандора-2013», ТОВ «Самара Лис», TOB «НВО Укрпромсервіс», ТОВ «Грандтехнологія» трудових ресурсів та основних фондів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання безпідставним.

Щодо посилань відповідача на те, що у ТОВ ВКФ «Вітлюс» відсутні первинні документи, які б підтверджував якість придбаного товару, суд зазначає, що в Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28, відсутні товари придбані у ПП ВКФ «Авента», ПП «Укрфітнес», ПП «Ідеал Маркетинг», ПП «Ексида», ПП «Пандора-2013».

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність документів, які б підтверджував якість придбаного товару, як на підставу нереальності правочинів є неправомірною.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій та заниження податку на прибуток, суд зазначає, що наданими позивачем документами спростовуються висновки зазначені в акті перевірки №1525/04-62-22-3/19428574від 16.09.2015 року

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 01.10.2015 року №0000592203 та № НОМЕР_1.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Вітлюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 01.10.2015 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітлюс» судовий збір у розмірі 4444,24 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2015 року

Суддя ОСОБА_1