Ухвала суду № 54499566, 21.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/3418/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2147/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 55

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши матеріали цивільної справи за спільною апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2015 року

у справі за спільним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Конотопський арматурний завод» про стягнення коштів при затримці розрахунку при звільненні, моральної шкоди та компенсації за вимушений прогул,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із спільним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, просили суд стягнути з відповідача на свою користь по 640 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та по 4000 грн. моральної шкоди. Крім того, просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 1000 грн., на користь ОСОБА_4 1066 грн. компенсації за вимушений прогул.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що вони перебували у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством «Конотопський арматурний завод» (далі ПАТ «Конотопський арматурний завод») та 02.03.2015 р. були звільнені. Розрахунок при звільнені з ними був проведений 17.03.2015 р. За відсутності можливості отримати від відповідача довідку про середньоденний заробіток, згідно їх підрахунків розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 02.03.2015 р. по 17.03.2015 р. (за 15 днів) складає 640 грн. Вимоги по стягненню невиплаченої компенсації за вимушений прстій за період з 15.01.2013 р. по 18.03.2013 р. підтверджується рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.04.2013 р. Оплата за вимушений простій здійснюється в розмірі 2/3 тарифної ставки, виходячи з того, що у місяці тільки 4 робочих дні, то ОСОБА_3 повинна була отримати 1000 грн., а ОСОБА_4 1066 грн. Вищевказаними діями відповідача, кожній з них, заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у значних переживаннях та стражданнях з даного приводу, розмір якої оцінюють в сумі 4000 грн. кожній, що і стало підставою звернення до суду.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2015 р. позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Конотопський арматурний завод» на користь ОСОБА_3 640 грн. за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Конотопський арматурний завод» на користь ОСОБА_4 640 грн. за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Конотопський арматурний завод» на користь держави 487,20 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції позивачі, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять змінити рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди та задовольнити їх вимоги по стягненню невиплаченої компенсації за вимушений простій за період з 15.01.2013 р. по 18.03.2013 р.

Ухвалою судді апеляційного суду Сумської області від 23.11.2015 р. спільну апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в частині оскарження рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2015 р., щодо розміру відшкодування моральної шкоди у даній справі було повернуто позивачам, а в іншій частині оскаржуваного рішення відкрито апеляційне провадження.

Доводи апеляційної скарги, в частині оскарження оплати простою, мотивують тим, що позивачі просили стягнути з відповідача недоплачений заробіток саме за час простою у період з 15.01.2013 р. по 18.03.2013 р., а суд у своєму рішенні відмовив у стягненні коштів за вимушений прогул.

Оскільки оплата вимушеного простою здійснюється в розмірі 2/3 тарифної ставки, то ОСОБА_3 повинна отримати 1000 грн., за тарифної ставки 1500 грн. та два місці простою, а ОСОБА_4 1066 грн., за тарифної ставки 1600 грн. та два місяці простою.

Позивачі в судове засідання не зявилися, у заявах до апеляційного суду просили розглянути скаргу без їх участі.

Представник відповідача заперечив на скаргу, бо оплата простою була проведена в розмірі 2/3 частка їх посадового окладу відповідно до відпрацьованого часу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 15.08.1978 р., а ОСОБА_4 з 06.12.1976 р., працювали на ПАТ «Конотопський арматурний завод», наказом № 07-к від 25.02.2015 р. їх звільнено з роботи з 02.03.2015 р. у звязку із скороченням штатів робітників, згідно п. 1 ст. 40 КзпП України (а.с. 14-18).

Пунктом 1.1 наказу генерального директора ПАТ «Конотопський арматурний завод» № 01 від 15.01.2013 р. з 18.03.2013 р. на підприємстві вводився режим неповного робочого тижня (один робочий день на тиждень) зі збереженням трудових функцій працівників.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.04.2013 р. пункт 1.1. даного наказу було визнано незаконним та скасовано (а.с. 3-5, 7).

Як вбачається із довідки ПАТ «Конотопський арматурний завод» від 29.07.2015 р., незважаючи, що наказом про введення неповного робочого тижня зі збереженням трудових функцій працівників простій вводився з 18.03.2013, даний графік роботи проіснував у період з 15.01.2013 р. по 17.03.2013 р. (а.с. 30).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.04.2013 р. визнано незаконним та скасовано п.1.1 наказу ПАТ»Конотопський арматурний завод» від 15.01.2013р. №01 «Про введення неповного робочого часу на підприємстві.

Представник відповідача підтвердив факт набрання цим рішенням законної сили.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення компенсації за вимушений прогул, як це зазначено у резолютивній частині позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачі не довели обставини вчинення нею вимушеного прогулу через незаконне звільнення.

Що стосується розміру оплати за простій у період з 15.01.2013 по 17.03.2013, колегія суддів також визнає, що представлений ними розрахунок не відповідає дійсності.

Згідно табелів виходів кількість годин відпрацьованих позивачами у січні 2013 року складає 168 год., у лютому 160 год., у березні 159 год. До 15.01.2013 та після 18.03.2013 позивачі працювали за графіком 8 годин пять днів на тиждень з вихідними днями субота і неділя. Посадові оклади ОСОБА_3 складали 1500 грн. та 1645 грн.

За період з 15.01.2013 р. по 17.03.2013 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно табелю обліку робочого часу були проставлені простої та оплачені у звязку з відсутністю завантаження підприємства: з 15.01.2013 р. по 31.01.2013 р. 13 днів, з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. 20 днів, з 01.03.2013 р. по 17.03.2013 р. 11 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Представленим відповідачем розрахунком підтверджується, що оплата простою у січні місяці 2013р. становила у ОСОБА_3 652,06 грн.; у ОСОБА_4 678,89грн. У лютому відповідно по 1053,33грн. і 1096,67грн., а у березні - 864,53грн. і 900грн. Зазначені суми згідно платіжних відомостей за 01 і 12 липня і за 01 серпня 2013 року були виплачені.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки посадовий оклад становить 1500грн. та 1600грн., то сума оплати простою в розмірі 2/3 частини від посадового окладу становить 1000 грн. і 1066 грн. є припущеннями і спростовується представленими відповідачем розрахунками.

При наявності в матеріалах справи даних про скасування наказу №01 від 15.01.2013р. про встановлення виробничого простою, суд першої інстанції на підставі статей 10.11 ЦПК України правильно вирішив спір виходячи з вимог заявлених позивачами в порядку встановленому цим Кодексом.

Суд першої інстанції всебічно і повно зясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Спільну апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2015 року в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: