Ухвала суду № 54494583, 21.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9942/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Станкевича В.А.

суддів Варикаші О.Д., Бабія А.П.

при секретарі Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування грошовими коштами, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою, в якій просили стягнути з відповідача на їх користь безпідставно отримані з них грошові кошти в сумі 125 051 грн. 25 коп. та проценти за користування цими коштами в сумі 26 863 грн. 73 коп.

Свої вимоги мотивували тим, що в рахунок погашення боргу за договором позики від 16.10.2009 року, який укладався ОСОБА_3 з відповідачем на суму 199 500 грн., вони перерахували йому поштовими переказами грошові кошти, які при розгляді судом цивільної справи щодо стягнення боргу не були зараховані в рахунок повернення боргу. Відповідно ОСОБА_2 переказала відповідачу 92 420 грн. та передала йому особисто 1250 доларів США, що еквівалентно 26 281 грн. 25 коп., а ОСОБА_3 переказав відповідачу 6 350 грн. Вважають, що ці грошові кошти відповідач отримав від них безпідставно, а тому просили стягнути з нього ці гроші, а також проценти за користування ними в період з листопада 2009 року по червень 2015 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 на позові наполягала. При цьому пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 укладав з відповідачем договір позики 25 000 доларів США, але борг у встановлений строк не повернув. В рахунок повернення боргу на прохання чоловіка вона переказувала відповідачу грошові кошти і в деяких квитанціях призначення платнику було вказано як «матеріальна допомога», але вона цьому не придавала значення, а в листопаді 2009 року передала йому особисто 1 250 доларів США. При розгляді позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 грошові кошти, які були направлені нею і не на його особистий рахунок судом не були враховані в рахунок повернення боргу, а оскільки інших зобов'язань перед відповідачем у них не має вважала, що грошові кошти він отримав від неї без законних підстав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 позов підтримала. При цьому пояснила, що позивач в рахунок погашення боргу трьома платежами переказів відповідачу 6 350 грн., але в платіжному дорученні банк мимоволі вказав призначення платежу - «матеріальна допомога», а ОСОБА_3 не надав цьому значення, хоча ніяких договорів, окрім позики з відповідачем не укладав.

В судовому засіданні ОСОБА_4 позов не визнав. При цьому не заперечував, що отримав від позивачів вказані грошові кошти, але вважав, що він володіє ними на законних підставах, оскільки позивачі отримали від нього в борг 25 000 доларів США, борг не повернули, користуються його грошима, а пеню та відсотки за розпискою не сплачують.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування грошовими коштами задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 90 420 грн. та судовий збір в сумі 904 грн. 20 коп., а всього 91 324 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6 350 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ч. 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межax доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволення вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Судом встановлено, що 16.10.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким останній отримав в борг 25 000 доларів США (199 500 грн.) на 1 рік без сплати процентів (а.с.47).

Згідно п. 6 цього Договору сума позики має бути повернута рівними частками або одноразово на спеціальний банківський рахунок ОСОБА_4 в ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_7».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 3.04.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 353 275 грн. 50 коп., що еквівалентно 15 033 долара США, а грошові кошти, які направлялись йому не стороною договору, а (ОСОБА_2), не на спеціальний рахунок та не за належним призначенням в рахунок повернення боргу та не враховані судом. (а.с.49-51)

Тобто зазначеним рішенням суду не враховані суми, які сплачувались позивачами в рахунок повернення боргу та які позивачі просять стягнути з відповідача на їх користь безпідставно отримані з них грошові кошти та проценти за користування коштами.

З наданих позивачами квитанцій та розписки вбачається, що на ім'я відповідача переказами були перераховані грошові кошти в сумі 98 770 грн. і передано йому 1 250 доларів США, які вони позивачі просили стягнути з нього разом з процентами за користування цими грошовими коштами в сумі 26 863 грн. 73 коп. (а.с. 12-44, 45).

Факт отримання зазначених грошей відповідач підтвердив у судовому засіданні.

Також в суді було встановлено, що між позивачами та відповідачем ніяких зобов'язань, крім боргових, передбачених договором позики від 16.10.2009 року, не має, а грошові кошти, не передбачені цим договором відповідач отримав і цього не заперечує.

Згідно вимог ч. І ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуто, згодом відпала, а ч.2 цієї статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 безпідставно отриманні від неї кошти в сумі 90420 грн. та 6350 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що ці кошти він отримав законно, оскільки згідно розписки від 16.10.2009 року ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно сплачувати йому проценти за користування позиченими 25 000 доларами США в розмірі 1 250 доларів США щомісяця.

Відповідно до ч. І ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У п. З договору позики зазначено, що за домовленістю сторін позика є безпроцентною.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики укладений сторонами у письмовій формі і нотаріально посвідчений, а розписка, якою ніби то були внесені зміни до основного договору про сплату відсотків написано у простій письмовій формі та підписана відповідачем і його дружиною ( а.с.45). Таким чином, цей документ не є зміною до договору та не може бути підставою для отримання грошових коштів.

Крім того, надані відповідачем квитанції (а. с. 28-51) не є підтвердженням часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за розпискою про сплату відсотків за користування позикою (а. с. 23), оскільки з доданих квитанцій вбачається, що призначенням платежів є терміновий переказ, додаткова інформація - матеріальна допомога, а не сплата відсотків за договором позики.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування суддею першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування грошовими коштами залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області В.А. Станкевич

ОСОБА_9

ОСОБА_7