Ухвала суду № 54494528, 21.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9726/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Варикаші О.Д.

ОСОБА_2

при секретарі Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» про витребування майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 (діючого в інтересах ОСОБА_4) на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року, -

встановила:

До Малиновськго районного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про витребування майна, в якому вказував на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 24.10.2013р. скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2011р. та частково задоволені його позовні вимоги до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на 1/2 частину рухомого та нерухомого майна. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.12.2008р. квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Позивач вказує, що за ним визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 та право власності на 1/2 частину автомобіля НОМЕР_1 1999 року випуску. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання його добросовісним набувачем відмовлено. Однак, він, як власник 1/2 частини вказаної квартири, не може користуватися своєю нерухомістю, оскільки відповідачка перешкоджає йому у цьому.

Посилаючись на викладене, позивач просив витребувати від ОСОБА_4 та передати ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 43кв.м., житловою площею -18,2 кв.м.

Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

Також протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2015р. до у часті у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, який зареєстрований та проживає у спірній квартирі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачка та третя особа - ОСОБА_5 а також представник органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними набувачами зазначеної квартири.

Треті особи - ОСОБА_6 та представник ПАТ «ВТБ Банк» в судове засідання не зявилися.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» про витребування майна задоволений.

Витребувано від ОСОБА_4 та передано ОСОБА_3 ? частину квартири АДРЕСА_4, загальною площею 43кв.м., житловою площею -18,2 кв.м.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 (діючий в інтересах ОСОБА_4М.)просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на 1/2 частину майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період шлюбу з ОСОБА_6 ними придбаний автомобіль ВАЗ-21053 та 11.10.2004р., від імені ОСОБА_6, був укладений договір № 72 про часткову участь у будівництві житла з TOB «Адмірал-Будінвест» на будівництво однокімнатної квартири. Кошти за квартиру були сплачені спільно.

04.12.2008р. відповідачка за договором купівлі-продажу, без його згоди, продала квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_8

Позивач вважав, що спірна квартира є його та відповідачки ОСОБА_6 спільною сумісною власністю подружжя і тому при укладенні договору купівлі-продажу від 04.12.2008р. необхідно було отримати його дозвіл, як другого з подружжя, однак цього зроблено не було і тому вказаний договір підлягав визнанню недійсним.

В подальшому представник позивача - ОСОБА_9 уточнив позовні вимоги та просив визнати за позивачем право власності на 1/2 частку автомобіля та стягнути з ОСОБА_6 на його користь компенсацію 1/2 вартості вказаної квартири в розмірі 195000 грн..

У березні 2007 р. ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що спірну квартиру вона придбала за особисті кошти, які були отримані нею в борг та від продажу земельної ділянки в с. Алтестово.

У грудні 2010р. ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_5 та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 вартість 1/2 частини спірної квартири.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2011р. позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 195 тис. грн., що дорівнює вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_5. Зустрічний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано ОСОБА_8 добросовісним набувачем вказаної квартири.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24.10.2013р. заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2011р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.12.2008р. квартири АДРЕСА_5, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2414. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вказаної квартири та на 1/2 частину автомобіля. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

Згідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.ст. 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно договору купівлі-продажу від 09.09.2011р. ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_6, передавши її в іпотеку ПАТ «ВТБ Банк», про що свідчить іпотечний договір від 09.09.2011р.

Відповідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19.03.2015р. позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності у звязку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна і крім того, право власності на обєкт нерухомого майна зареєстровано за іншою особою.

Згідно довідки про склад сімї та прописку від 10.03.2015р. у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5 а також їхній неповнолітній син - ОСОБА_10.

Згідно до п.10 Постанови Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009р. реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до п. З ч. І ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки рішенням апеляційного суду Одеської області від 24.10.2013р. визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.12.2008р. квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2414 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вимоги позивача щодо витребування ? частини вказаної квартири у відповідачки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 (діючого в інтересах ОСОБА_4)- відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» про витребування майна залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

ОСОБА_2