Ухвала суду № 54494457, 03.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8930/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Оверіної О.В., Кравця Ю.І.

при секретарі: Книгиницькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року начальник управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення переплаченої пенсії у розмірі 13854 грн. 86 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що під час проведення перерахунку пенсії відповідачеві ОСОБА_3, на виконання постанови Київського районного суду міста Одеси від 03 червня 2011 року, було здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2010 рік у розмірі 1982 грн. 63 коп., замість показника середньої заробітної плати за 2009 рік у розмірі 1650 грн. 43 коп., як вказано у постанові суду.

Водночас не погоджуючись з постановою Київського райсуду м. Одеси від 03.06.2011 року, УПФ України в Київському районі м. Одеси оскаржило її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси задоволено частково. Постанову Київського районного суду міста Одеси від 03 червня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про зобовязання здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік відмовлено, яку було отримано позивачем тільки 17 лютого 2015 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси 27 квітня 2015 року було постановлено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії за № 114322, за яким встановлено, що суми переплати надміру виплачених сум пенсії ОСОБА_3 за період з 01 січня 2011 року по 22 лютого 2015 року становить 13854 грн. 86 коп.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 навмисно приховала факт винесення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, яким скасовано постанову Київського районного суду міста Одеси від 03 червня 2011 року, що стало підставою, відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для звернення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси до суду з відповідним позовом.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16.09.2015 року у задоволенні позовних вимог УПФ у Київському районі м.Одеси відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, начальник управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 16.09.2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що:

- постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 за показниками 2007 року; зобовязано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок пенсійного забезпечення ОСОБА_3 з 01 січня 2011 року згідно довідок, наданих ОСОБА_3 управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік у розмірі 1650 грн. 43 коп. та здійснити виплату суми недоплаченої пенсії з урахуванням вже виплачених сум за даний період; стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_3 різницю між фактично виплаченою та перерахованою пенсією з 01 січня 2011 року (а.с.4-7).

- 06 липня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси з заявою про виконання постанови Київського районного суду міста Одеси від 03 червня 2011 року, з відміткою, що вказана постанова суду набрала законної сили 14 червня 2011 року (а.с.9).

- 13 липня 2011 року, згідно з розпорядженням за № 114322, управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси було проведено перерахунок пенсії відповідача на виконання постанови Київського районного суду міста Одеси від 03 червня 2011 року, при цьому замість показника середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік у розмірі 1650 грн. 43 коп., про що було зазначено в постанові Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2011 року, на виконання якої проводився перерахунок.

В подальшому постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси задоволено частково. Постанову Київського районного суду міста Одеси від 03 червня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про зобовязання здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік відмовлено.

17 лютого 2015 року представник управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси отримав копію постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси від 27 квітня 2015 року за № 114322 про утримання надміру виплачених сум пенсії, встановлено, що суми переплати надміру виплачених сум пенсії ОСОБА_3 за період з 01 січня 2011 року по 22 лютого 2015 року становить 13854 грн. 86 коп.

Відмовляючи у задоволенні вимог Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених сум пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за умови добросовісності виплати таких грошових сум юридичною особою; відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також відсутності недобросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Представником позивача у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку відповідача, її винності чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії, виплата пенсії ОСОБА_3 здійснювалася Управлінням добровільно на підставі постанови Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2011 року. Правильність зроблених розрахунків, за якими була здійснена виплата пенсії відповідачу, а також сумлінність поведінки одержувача презюмуються, у зв'язку з чим ОСОБА_3 є добросовісним набувачем переплачених коштів, а тому вони не підлягають поверненню. Під час судового розгляду будь-яких даних про зловживання з боку відповідача або подання нею недостовірних даних, позивачем не було надано та судом не було встановлено.Вищевикладене, на думку районного суду, свідчить про відсутність правових підстав, закріплених частиною першою статті 50 Закону України від 09.07. 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для стягнення з ОСОБА_3 переплаченої пенсії за період з 01.01.2011 року по 22.02.2015 року в розмірі 13854 грн. 86 коп.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, заснований на законі та є правильним.

Механізм утримання надміру виплачених сум пенсій встановлено статтею 50 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина перша якої передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003та зареєстрований в Міністерстві юстиції України №374/7695 від 15.05.2003.

Згідно з п. 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.

Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Главою 83 ЦК України регулюються правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проте стаття 1215 ЦК України врегульовує випадки, коли безпідставно набуте або збережене майно (в тому числі і грошові кошти) не підлягають поверненню.

Зокрема не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи з правової позиції у справі № 6-91цс14 Верховного Суду України, за змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Як встановлено судом перерахунок пенсії відповідача здійснювався позивачем в порядку добровільного виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2011 року.

Частиною 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка відновила свою дію після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) встановлено формулу заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кзn);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи (абзаци 2-6 ч.2 ст. 40 Закону).

Відповідно ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка відновила свою дію після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) - у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Аналіз ч.4 ст. 42 цього Закону свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхове стажу.

З огляду на викладене, під час перерахунку пенсії у формулі Зп = Зс х (Ск : змінюються лише показники Ск та К. Зокрема, у величину Ск додаються коефіцієнти заробітної плати (доходу) за кожен місяць страхового стажу, який став підставою для перерахунку пенсії. Що ж стосується показника К, то він збільшується кількістю додаткових місяців страхового стажу. Решта показників залишається без змін.

Отже, норма ч.4 ст. 42 Закону не встановлює обмеження можливості працюючого пенсіонера скористатися правом на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення. Однак містить застереження, що наступний перерахунок пенсії може бути проведений не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (а не перерахунком) пенсії (абзац 4 ч.2 ст. 40 Закону).

Як вбачається з додаткових пояснень представника позивача наданих в обгрунтування заявлених вимог про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат та наданного перерахунку, ОСОБА_3 було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2010 рік у розмірі 1982 грн. 63 коп. замість показника середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік у розмірі 1650 грн. 43 коп., про що було зазначено в постанові Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2011 року, на виконання якої проводився перерахунок.

Проте, жодних правових підстав для застосування показників середньої заробітної плати за 2009 - 2010 роки, немає.

Отже помилок у застосуванні таких показників припустилися, як Київський районний суд м. Одеси так і УПФ України в Київсьому районі м. Одеси.

Оскільки будь-яких фактів недобросовісності ОСОБА_3 у вигляді подання недостовірних документів для призначення або перерахунку пенсії, судом не встановлено, то оцінці підлягає наявність такої ознаки, як рахункова помилка та тривалість її застосування після скасування судового рішення, яке було підставою для проведення перерахунку.

Слід зазначити, що рахункова помилка може виникати як хибність розрахунку при виконанні математичних операцій (складення, відрахування, множення, поділ та інші). Тобто суто арифметична помилка.

Помилка, допущена внаслідок невірного розрахунку через неправильне застосування законодавства, невірного тлумачення юридичних норм, що містяться в будь-якому нормативно-правовому документі (Закон, Постанова, Указ, Наказ, Іструкція, додатки до нормативних актів) не може вважатися арифметичною, оскільки хоча розрахунок внаслідок неправильного застосування закону також буде невірний, як і у випадку помилки при виконанні математичних операцій, але природа виникнення таких помилок є по суті відмінною одна від іншої.

Судова колегія вважає, що розширенному тлумаченню арифметична помилка (внаслідок неправильності розрахунку при виконанні математичних операцій) не підлягає.

Інше тлумачення даної правової норми зводить нанівець взагалі можливість застосування ч.1 ст. 1215 ЦК України, оскільки помилка внаслідок неправильного застосування (порушення) законодавства в кінцевому вигляді теж є лічильною (неправильне застосування чи визначення ставки, коефіцієнту, індексу).

Але законодавець передбачаючи можливість повернення зайво нарахованих і виплачених працівнику заробітної плати виходив саме із наявності лічильної помилки, яка виникає внаслідок неправильності розрахунку при виконанні математичних операцій (наприклад, 2+2=5) та виключаючи повернення безпідставно набутих заробітної плати і платежів у разі її відсутності.

В даному випадку позивачем при добровільному виконанняі судового рішення помилково застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2010 рік у розмірі 1982 грн. 63 коп. замість показника середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік у розмірі 1650 грн. 43 коп., який був зазначений у рішенні суду.

При цьому дані показники середньої заробітної плати в Україні за 2009 та за 2010 роки, як судом так і УПФ України в Київському районі м. Одеси застосовані через неправильне (помилкове) застосування законодавства - Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка відновила свою дію після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

З матеріалів справи вбачається, що виплата пенсії у надмірно сплаченому розмірі проводилася з 01.01.2011 року і до 01.03.2015 року, тобто до часу надходження до управління апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси на Постанову судді Київського районного суду м. Одеси розглянута в порядку письмового провадження.

Постанову апеляційного адміністративного суду мало отримати Управління пенсійного фонду в Київському районі м. Одеси після перебігу строку на її виготовлення у строк передбачений ч.3 ст. 160 КАС України, після чого в оптимальні строки підготувати розпорядження на перерахунок пенсії і її виплати у розмірі відповідно до постанови суду апеляційної інстанції.

Втім з незрозумілих причин Управління спромоглося витребувати постанову суду апеляційної інстанції через три роки після її винесення за апеляційною скаргою Управління і весь цей час Управління продовжувало виплачувати пенсію ОСОБА_3 у збільшеному розмірі.

Районний суд правильно не взяв до уваги довід позовної заяви про те, що ОСОБА_3 знала та умисно не повідомляла УПФ України в Київському районі м. Одеси про існування рішення суду апеляційної інстанції, яким було скасовано рішення районного суду на підставі якого було здійснено перерахунок її пенсії у збільшеному розмірі, оскільки даний довід не підтверджений належними доказами і по суті є припущенням позивача. Крім того, виявлення позивачем у січні 2015 року відсутності рішення суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою самого ж позивача тобто через три роки після скасування рішення суду, яке було підставою для перерахунку пенсії, не є підставою для покладення за це відповідальності на пенсіонера-інваліда ОСОБА_3

При таких обставинах нарахування пенсії ОСОБА_3 протягом більше трьох років після скасування рішення суду першої інстанції, яке було підставою для проведення перерахунку під час якого працівники УПФ застосували показник середньої заробітної плати за 2010 рік замість показника 2009 року, про що було зазначено у рішенні суду, здійснювалося за відсутності будь-якої вини з боку відповідачки.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом положень ст. 1212 ЦК України, яка встановлює підстави повернення безпідставно отриманого майна в том у числі і грошових коштів, є неспроможними, оскільки не відповідають обставинам справи, встановлених у судовому засіданні, яким судом надано правову оцінку у відповідності до законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що Пенсійний фонд діє на підставі положення про пенсійний фонд України і забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні і тому зайве виплачені кошти підлягають безумовному поверненню, є неспроможними, оскільки дані доводи самі по собі не впливають на правильність висновку суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, фактично дублюють доводи позову з урахуванням його уточнень та зведені до переоцінки доказів, які судом першої інстанції оцінені належним чином і відповідають встановленим у справі обставинам. При цьому апелянт будь-яких належних доказів на підтвердження своїх вимог до апеляційної скарги не додала і в засідання судової колегії не представила.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи додержано норми процесуального і матеріального права, підстав для зміни чи скасування ухваленого у справі рішення суду не має.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Оверіна

ОСОБА_4