Ухвала суду № 54491386, 16.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/774/1686/К/15 Головуючий в суді першої

Справа № 211/543/14-ц інстанції ОСОБА_1

Категорія №27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів Барильської А.П., Зубакова В.П.,

секретар - Петренко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі Банк) звернулось до суду з даним позовом доОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначено, що згідно умов договору б/н , укладеного 17 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним договором станом на 31 грудня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 37979,26 грн., з яких:7982,50 грн. - заборгованість за кредитом, 29996,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Згідно судового наказу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2008 року з відповідача стягнуто заборгованість по вказаному кредитному договору в розмірі 9855,19 грн. На підставі вказаного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь різницю між поточною заборгованістю за кредитним договором та раніше стягнутою судовим наказом в розмірі 28124,07 грн., 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина) та 1406,20 грн. - штрафу (процентна складова), а всього 30030,27 грн., а також судові втрати по справі.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2015 рокупозовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі. Стягуто з ОСОБА_2 на користь Банка заборгованість за кредитним договором в сумі 30030,27 грн. та витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення новогорішення про відмову в позові, посилаючисьна порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд, в порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, належним чином не повідомив відповідача про час та дату слухання справи та ухвалив рішення за його відсутності, чим позбавив його можливості надати докази та заперечення проти позову. Крім того, вважає, що судом не враховано тієї обставини, що остання виплата по погашенню заборгованості здійснена у вересні 2009 року, а також те, що згідно умов договору строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки, який закінчився 30 жовтня 2009 року. Тому вважає, що суд не звернув уваги на те, що позивачем подано позовну заяву у лютому 2014 року, тобто після спливу строків позовної давності.

До суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не зявився двічі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 11 ЦПК України.

Повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача незалежно від поважності причин свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які зявляються до суду та призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 17 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір № б/н та в цей же день, згідно заяви ОСОБА_2, йому оформлена кредитна картка та встановлений кредитний ліміт у сумі 5000 грн., базова відсоткова ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у році з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7, 8-11, 13, 15, 16).

Як убачається із Заяви від 17 серпня 2006 року (а.с.7), ОСОБА_2 ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом відповідача у вказаній заяві. Крім того, Клієнт підтвердив свою згоду з тим, що ця Заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Відповідно до п. 5.5. Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (користування прострочені кредитом й овердрафтом) держатель оплачує відсотки за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри якої визначаються тарифами.

Пунктом 6.5. Умов надання банківських послуг, встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Положеннями п. 6.6. Умов надання банківських послуг сторони погодили, що у разі невиконання зобов'язань за договором, відповідач зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплаті винагороди банку.

При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п. 8.6.Умов надання банківських послуг).

Згідно з положеннями п. 9.12 Умов надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Відповідач зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на на 31 грудня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 37979, 26 грн., з яких: 7982,50 грн. - заборгованість за кредитом, 29996,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 5-6 - розрахунокзаборгованості).

Згідно судового наказу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2008 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість станом на 04 вересня 2008 року по вказаному кредитному договору в розмірі 9855,19 грн., в тому числі 7982,50 грн. заборгованість за кредитом та 1872,69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 4 - копія судового наказу).

Як убачається із розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснено у червні 2007 року, але зобовязань за кредитним договором виконано не в повному обсязі. У звязку з цим станом на 31 грудня 2013 року утворилась заборгованість у вигляді відсотків за користування кредитом у розмірі 29996,76 грн., штрафу (фіксована частина) у сумі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) у сумі 1406,20 грн., що, з урахуванням заборгованості, стягнутої з відповідача за судовим наказом, у загальному розмірі складає 30030,27 грн. (а.с. 5-6 ).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановивши, що позивач виконав зобовязання за кредитним договором, а відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі повертав кошти на погашення позики, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 30030,27 грн.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для її задоволення. Так, посилання апелянта на сплив позовної давності не можуть бути взятими до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначив, що остання виплата за кредитом здійснена ним 21 вересня 2009 року, та вважав, що позовна давність за вимогою банку спливла у жовтні 2012 року із закінченням строку дії банківської картки.

Між тим, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається, що останній платіж здійснено відповідачем 01 червня 2007 року у сумі 125 грн., після чого перша прострочена сума 558, 78 грн. виникла 29 лютого 2008 року.

Судом встановлено, що дія банківської картки закінчилась у вересні 2009 року і нова картка відповідачем не отримувалась.

Згідно із правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі за № 6-780 цс 15 від 30 вересня року, за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про незастосування судом позовної давності є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, яка мала бути подана до суду першої інстанції.

Доводи ОСОБА_2 щодо неналежного повідомлення його про час та дату слухання справи, що призвело до порушення його прав на надання пояснень, а також подання доказів та зустрічного позову, із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини «Стрижак проти України», не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки із матеріалів справи вбачається, що судом прийняті всі можливі заходи та міри щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час та дату розгляду справи, про що свідчать повернені до суду поштові повідомлення про неотримання судових повісток, направлених ОСОБА_2 рекомендованими листами (а.с. 20-21, 24, 26-27, 28, 34-35).

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Статтями 27, 31 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав і лише одним обовязком: добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Між тим, ОСОБА_2, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не скористався належними йому процесуальними правами щодо надання пояснень та доказів по суті заявленого позову та не зявився до суду, а, отже, посилання відповідача на порушення його прав є не доведеним з огляду на положення ст. 10, 60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не проведено попереднього судового засідання, не можуть бути взятими до уваги, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання не є обов'язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Посилання ОСОБА_2 на те, що судовим наказом від 26 вересня 2008 року з нього на користь позивача вже стягнуто заборгованість по вказаному кредитному договору в розмірі 9855,19 грн., також не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки зазначеним наказом з відповідача стягнута заборгованість за тілом кредиту та відсотками станом на 04 вересня 2008 року, а згідно з рішенням суду, що є предметом апеляційного оскарження, ОСОБА_2 нараховано та стягнуто з нього проценти за користування кредитними коштами, які нараховані за період з 05 вересня 2004 року по 31 грудня 2013 року, а також штрафи - фіксована частина і процентна складова.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не отримував від позивача повідомлення про існування заборгованості, не звільняє його від виконання своїх зобовязань за кредитним договором та наслідків у разі неналежного виконання з огляду на положення ст. 629 ЦК України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСОБА_3