Рішення № 54487981, 21.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 152/831/15-ц Провадження № 22-ц/772/3122/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Шемета Т.М.

При секретарі: Мельниковій А.І.

За участю: відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості солідарно,

В с т а н о в и л а:

В травні 2015 року ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості солідарно, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 березня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/035-04/60043, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 23460 доларів США на строк до 25 березня 2018 року, зі сплатою процентів в розмірі 13,25% річних.

Також 24 березня 2008 року в забезпечення виконання боргових зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/035-04/60043.

Згідно п. 1.3.3., 7.1. та 16.3. кредитного договору ОСОБА_2 зобовязався повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування коштами шляхом здійснення щомісячних (до 25 числа) платежів згідно графіку погашення кредиту, а у разі прострочення грошового зобовязання сплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.3. кредитного договору позичальник зобовязався достроково погасити кредит у 30-ти денний термін на вимогу кредитора.

2 лютого 2009 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1, якою пролонговано дію кредитного договору до 24 березня 2028 року, у звязку з чим графік погашення було викладено у новій редакції.

В звязку з несплатою відповідачем ОСОБА_2 обовязкових щомісячних платежів за кредитним договором банком було надіслано відповідачам лист-вимогу про дострокове погашення кредиту.

Станом на 26 березня 2015 року заборгованість за кредитним договором склала 18573,18 доларів США, що еквівалентно 436484,57 грн., із яких: 11933,97 доларів США, що еквівалентно 280457,83 грн. заборгованість за кредитом; 1462,17 доларів США, що еквівалентно 34362,16 грн. заборгованість за відсотками; 5177,04 доларів США, що еквівалентно 121664,58 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/035-04/60043 від 24 березня 2008 року, визначену станом на 26 березня 2015 року в сумі 18573,18 доларів США, що еквівалентно 436484,57 грн., із яких: 11933,97 доларів США, що еквівалентно 280457,83 грн. заборгованість за кредитом; 1462,17 доларів США, що еквівалентно 34362,16 грн. заборгованість за відсотками; 5177,04 доларів США, що еквівалентно 121664,58 грн. заборгованість по пені.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» судовий збір в сумі 3654 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно в частині стягнення заборгованості по пені в сумі 5177,04 долари США, повністю.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

При цьому апеляційна скарга містить доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду лише в частині розміру стягнутої з відповідачів на користь банку пені.

Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 визнана неподаною і повернута їй.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним і просить залишити його без змін.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити в оскаржуваній частині.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 24 березня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», назву якого було змінено на ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/035-04/60043, згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 23460 доларів США на строк до 25 березня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 13,25% річних (а. с. 20-28).

Факт отримання коштів відповідачем ОСОБА_2 підтверджується заявою на видачу готівки від 25 березня 2008 року (а. с. 19).

Згідно п. 1.3.2., 1.3.3., 7.1. умов договору позичальник зобовязався: сплачувати щомісячні ануїтетні платежі в сумі 353,75 доларів США 25 числа кожного календарного місяця протягом строку кредиту, згідно з графіком погашення кредиту; сплачувати проценти за користування кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної стави в розмірі, визначеному пунктом 1.2.1. договору (а. с. 21).

Сторонами було погоджено графік погашення кредиту та інших платежів, який є невідємною частиною кредитного договору (а. с. 29-31).

Пунктом 9.1. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору (а. с. 25).

Відповідно до п. 16.3. кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення (а. с. 28).

2 лютого 2009 року між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», назву якого було змінено на ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/035-04/60043 від 24 березня 2008 року, якою сторони збільшили строк кредиту на 120 календарних місяців до 24 березня 2028 року та виклали графік погашення кредиту в новій редакції (а. с. 32-33, 34-38).

Свої зобовязання за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував, в звязку з чим склалася заборгованість, яка згідно розрахунку банку станом на 26 березня 2015 року становить 18573,18 доларів США, що еквівалентно 436484,57 грн., із яких: 11933,97 доларів США, що еквівалентно 280457,83 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 649,38 доларів США, що еквівалентно 15260,95 гр.; 1462,17 доларів США, що еквівалентно 34362,16 грн. заборгованість за відсотками, що одночасно являється простроченою заборгованістю за відсотками; 5177,04 доларів США, що еквівалентно 121664,58 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків (а. с. 6-9).

18 березня 2015 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором (а. с. 48).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також по справі встановлено, що 24 березня 2008 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 014/035-04/60043 від 24 березня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», назву якого було змінено на ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель взяла на себе зобовязання перед банком відповідати за борговими зобовязаннями боржника, що виникають з умов кредитного договору, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (а. с. 41-44).

Пунктом 3.1. договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобовязань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобовязань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з п. 3.5. договору поруки поручитель приймає не себе зобовязання, у випадку невиконання боржником боргових зобовязань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі, протягом пяти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.

Вимога про виконання грошових зобовязань за договором поруки направлена банком на адресу ОСОБА_2 18 березня 2015 року (а. с.49).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами статей 546, 548 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За правилами статі 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Пунктом 16.3 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобовязання включно. Сплата пені здійснюється в порядку та строки, передбачені для здійснення ануїтет них платежів за кредитом або в будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійснення їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція висловлена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у цивільній справі № 6-1120цс15 від 4 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності таких умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Закон не містить переліку таких обставин.

Рішення про зменшення розміру неустойки приймається судом за власною ініціативою або за клопотанням сторони, яка має довести наявність підстав для зменшення неустойки.

Такими обставинами, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки являються: світова криза, за якої офіційний курс долара щодо гривні збільшився майже в пять раз, при цьому відповідач, отримуючи заробітну плату у гривні, оформив кредит в іноземній валюті в доларах США; боржник і поручитель це одна сімя, матеріальне положення цієї сімї на даний час є скрутним, оскільки боржник працює у Шаргородському РВ УМВС України у Вінницькій області і за сім місяців 2015 року його грошове утримання склало 21179,32 гр. (в середньому приблизно по 3000 гр. в місяць), він являється єдиним працюючим членом сімї, на утриманні якого крім нього перебуває троє осіб: двоє малолітніх дітей син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і донька ОСОБА_8, 23 травня 2014 року, та дружина-поручитель, яка 23 травня 2014 року народила доньку ОСОБА_8 і відповідно до наказу Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 109 від 28.07.2014 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10.08.2014 року, отримуючи державну допомогу в розмірі 1075 гр. в місяць (а. с. 98-102, 129, 131-133).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню із відповідачів, колегія суддів оцінює факт порушення ними взятого на себе зобовязання як винятковий, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязання відповідачами, субєктивних причин неповного і не своєчасного виконання зобовязання, існування порівняно невеликого розміру простроченої заборгованості: за кредитом в сумі 649,38 доларів США і за процентами в сумі 1462,17 доларів США; поведінки відповідачів, які, починаючи із дня підписання договору спочатку належним чином виконували його умови, а на даний час приймають міри до зменшення розміру заборгованості і погоджуються зі своєю виною у виникнення заборгованості та мають намір погасити її після вирішення даного спору у суді, а також виходить із того, що скрутне фінансове положення відповідачів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За наведених обставин колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до розміру простроченої заборгованості, яка виражатиметься в сумі 2111,55 доларів США (649,38 + 1462,17), що еквівалентно 49727,00 гр.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Отже, рішення суду в частині стягнення пені підлягає зміні, а апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За правилами частини 2 ст. 82 ЦПК України судові витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 жовтня 2015 року відстрочено відповідачу ОСОБА_2 сплату решти несплаченого судового збору в сумі 2000,40 гр. (4019,40 2019,00) до ухвалення судового рішення апеляційним судом Вінницької області.

Тому, сума несплаченого судового збору в 2000,40 гр. підлягає стягненню з відповідача за судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 15, 551 ЦК України, ст. 10, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2015 року в частині стягнення пені змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» пеню в сумі 2111,55 (дві тисячі сто одинадцять доларів США пятдесят пять центів), що еквівалентно 49727,00 гр. (сорок девять тисяч сімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 2000 (дві тисячі) гр. 40 коп. недоплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги за реквізитами: Одержувач: УК у м. Вінниці (м. Вінниця), 22030001; КОД ЄДРПОУ 38054707; ОСОБА_4: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, п/р № 31213206780002 «Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050)».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_9

Судді: /підпис/ ОСОБА_10

/підпис/ ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська