Ухвала суду № 54486175, 16.12.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/30406/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірса О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Мовчанюка О.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100120001764 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадження суду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні надійшов 14.12.2015 року.

Ухвалою суду від 15.12.2015 року у провадженні було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

У підготовчому судовому, враховуючи положення ч. 2 ст. 474 КПК України, суд перейшов до розгляду угоди про визнання винуватості.

Прокурор та захисник, кожен окремо, в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України за викладених обставин.

Суд, заслухавши думку сторін угоди, захисника, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до наступного.

Пунктом 1 частини 7 статті 474 КПК України регламентовано, що суд відмовляє у затверджені угоди, коли умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

У даному випадку, сторонами угоди погоджено остаточне покарання ОСОБА_2 у вигляді 3 років позбавлення волі.

Однак таке покарання сторонами угоди визначено не у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67, 70-71 КК України, без урахування характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступіня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє.

Адже, ОСОБА_2 згідно даних обвинувального акту раніше судимий 10.12.2013 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки.

Статтею 71 КК України регламентовано, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За таких умов, погоджене сторонами покарання ОСОБА_2 не кореспондується з положеннями ст. 71 КК України, оскільки не є більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 4 років позбавлення волі.

Тобто, дана угода не відповідає вимогам пункту 1 частини 7 статті 474 КПК України.

З положень п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право, у разі надходження у його провадження обвинувального акту разом з угодою, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Перелік судових рішень, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні є імперативним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положення ч. 7 ст. 474 КПК України, про продовження судового провадження у загальному порядку у разі відмови в затвердженні угоди, у даному випадку застосовані бути не можуть, оскільки вони застосовуються лише у тих випадків коли угоду було укладено на етапі судового розгляду (судовий розгляд здійснюється після постановлення ухвали суду про його призначення у відповідності до положень Глави 28 КПК України), у даному ж випадку (підготовче провадження - Глава 27 КПК України) слід керуватися даною нормою, однак в частині, яка регламентує, що у разі відмови в затвердженні угоди, укладеної на етапі досудового розслідування, останнє продовжується у загальному порядку.

В свою чергу, суд звертає увагу учасників процесу, що кримінальне провадження у разі відмови в затвердженні угоди, підлягає поверненню прокурору незалежно від того чи було дотримано стороною обвинувачення вимоги ст. 291 КПК України та Кримінального процесуального Кодексу в цілому при складанні обвинувального акту.

За таких обставин суд, враховуючи той факт, що обвинувальний акт у провадженні надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, яка не підлягвє затвердженню, вважає, виходячи з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, що кримінальне провадження слід повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді утримання під вартою, суд враховує таке.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Так, з ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2014 року слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді домашнього арешту в певний період доби було обрано, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може переховуватися від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення та даних про його особу, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець м. Мала Виска Кіровоградської обл., українець, громадянин України, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам (а.п. 127-129 том № І).

В подальшому, в період часу з 22.10.2014 року до 01.04.2015 року відносно обвинуваченого діяв запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою суду від 01.04.2015 року задоволено клопотання прокурора Яблонського А.С. про зміну міри запобіжного заходу та застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 30.05.2015 року включно без визначення застави з утриманням в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби м. Києва та Київської області враховуючи те, що обвинувачений порушив раніше обраний запобіжний захід, а саме змінив адресу свого проживання - АДРЕСА_3 про що нікого не повідомив, що в сукупності з даними на останього, а саме пред»явлення обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, того, що він раніше неодноразово судимий, вказує на те, що він може продовжувати злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі, а також ухилятися від слідства та суду (а.п. 188-189 том № І).

Вироком суду від 02.04.2015 року запобіжний захід у вигляді утримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили (а.п. без нумерації, однак знаходиться між а.п.198-А - 202 том № І).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.10.2015 року запобіжний захід обвинуваченому у вигляді утримання під вартою без визначення застави продовжено до 24.11.2015 року (а.п.60-64 том №1).

Судовим рішенням від 20.11.2015 року запобіжний захід продовжено по 16.12.2015 року включно та визначено заставу у сумі 24 360гривень.

У даному випадку, судом встановлено наявність ризиків можливості вчинити інше правопорушення, переховуватися від суду, вчинити інший злочин, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий, а саме: 23.10.2013 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.1, ч.3 ст.185, 70 КК України до 3 років позбавлення волі та з застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 10.12.2013 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки, згідно ухвали Маловиськівського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2014 року засудженому ОСОБА_2 за ст.71 КК України було визначено відбуття покарання за двома вироками у виді 4 років одного місяця позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, тобто будучи 03.02.2014 року звільненним від відбування покарання на 2 роки, (до 03.02.2016 року), уже 20.10.2014 року останній був повідомлений слідчим за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, тобто до закінчення терміну випробування, він правоохоронними органи уже був підозрюваний у вчиненні іншого злочину, що, в поєднанні з наявними у суді даними про його особу, який не одружений, не працює, неодноразово судимий, раніше порушив умови обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тобто не виправдав ступінь довіри виражений йому судом, свідчить про обґрунтованість наявності таких ризиків та про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів, оскільки встановлено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було порушено, а наступним по суворості заходом забезпечення кримінального провадження є лише тримання під вартою.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, суд, враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що обвинувачений об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та, на цей час, дане судове рішення є чинним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані в ході судового розгляду, враховуючи не дослідження будь-яких доказів з боку сторони обвинувачення та захисту, що передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дане правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

Додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими суду при зміні запобіжного заходу надано не було, як на момент визначення цього запобіжного заходу, так і на цей час, він має ті ж саме анкетні та характеризуючі його особистість дані.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд вважає за необхідне останній продовжити у межах двох місяців, а саме по 10.02.2016 року включно з правом унесення застави.

На підставі викладеного та керуючисьст. ст. 1-2, 7-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 314-318, 369-372, 376, 468-469, 471, 473-475 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У затверджені угоди про визнання винуватості укладеної у грудні 2015 року (день укладення відсутній) між прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Мовчанюком Олексієм Сергійовичем та ОСОБА_2, - відмовити.

Повторне звернення з угодою в даному кримінальному провадженні не допускається.

Кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100120001764 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 4 м. Києва Мовчанюку О.С. для продовження досудового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженими по 10 лютого 2016 року включно.

Визначену ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 20 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 24 360 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058), - залишити без змін.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду.

У разі внесення застави зобов»язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до суду за першою вимогою та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Мала Виска Кіровоградської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту о 17 год. 35 хв. 21.12.2015 року.

С у д д я : О.В. Бірса