Ухвала суду № 54484321, 16.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/8332/15 Головуючий 1 інст. - Саркісян О.А.

Справа № 644/7696/13-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргоюОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» вказувало, що відповідачі є споживачами послуг з опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1. Проте свої зобов'язання з оплати наданих послуг належним чином не виконують. Так, сума заборгованості відповідачів по опаленню та гарячому водопостачанню за період з 01 листопада 2002 року по 30 червня 2013 року складає 5 207,59 грн.

Тому, КП «Харківські теплові мережі» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь заявника заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання в сумі 5 207,59 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 травня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги по опаленню та гарячої води за період з 01 грудня 2007 року по 30 червня 2013 року в сумі 4 122,33 грн. та судовий збір по 57,35 грн. з кожного. В задоволенні позову про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги по опаленню та гарячої води за період з 01 листопада 2002 року по 30 листопада 2007 року в сумі 1 085,26 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявники посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що судом порушені строки позовної давності, бо позовні вимоги задоволені за період 6,5 років. Крім того, на період з 01 грудня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживала, вона прописана за вказаною адресою лише з 23 квітня 2008 року. За період з 2010 року по 2013 рік вони не мають заборгованості , що підтверджується наданими до суду квитанціями.

Позивач, ОСОБА_2, ОСОБА_3,, ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали. Неявка вище вказаних осіб та їх представника, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, який приймав участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідачів за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання з урахуванням строків позовної давності та судового наказу, яким перебіг строків переривався.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є споживачами послуг, які надає КП «Харківські теплові мережі» по опаленню та гарячого водопостачання за адресою: .Харків, АДРЕСА_2 (а.с.4).

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі отримують теплову енергію у вигляді опалення і гарячої води, проте мають заборгованість за період з 01 листопада 2002 року по 30 червня 2013 року у сумі 5 207,59 грн. (а.с.6).

Згідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», плата за житлово комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм ) споживання.

Відповідно до п.33 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630 зі змінами та доповненнями, користувач зобов'язаний своєчасно, у встановлений строк, сплачувати надані послуги.

Відповідачі вказаний борг не визнають та просять застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.2 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

18 травня 2015 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.78).

Матеріали справи свідчать, що 09 грудня 2010 року Орджонікідзевський районний суд видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за централізоване опалення та гарячу воду, який був скасований ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2012 року (а.с.5).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом вказаних норм перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново з поданням відповідного позову після скасування судового наказу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за період з 01 грудня 2007 року по 30 червня 2013 року з урахуванням наявності судового наказу, який переривав перебіг строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Судовий наказ відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні,так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Крім того, посилання заявників на відсутність заборгованості за період з 2010 року по 2013 рік також не приймається колегією суддів до уваги, оскільки з наданих до суду квитанцій про сплату послуг за опалення не вбачається наявності чи відсутності заборгованості споживачів за надані послуги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, колегія суддів враховує, що ст.. 156 ЖК України встановлений обов'язок членів сім'ї власника брати участь у витратах по утриманню будинку.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровський

В.В. Кокоша