Рішення № 54483249, 18.12.2015, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/873/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2015

Корецький районний суд Рівненської області

в особі:

головуючого судді - Кулика Є.В.

при секретарі- Федичканич В.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20 865 грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 100 000 гри. 00 коп., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 08 лютого 2014 року, близько 01 год. 20 хв. водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом-автомобілем Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі М06 Крилів-Пашуки з перевищенням допустимої швидкості, в межах населеного пункту с. Черниця Корецького району Рівненської області та дії дорожнього знаку 5.45, неподалік електроопори № 48 вчинив наїзд на пішохода - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди син позивача від отриманих тілесних ушкоджень помер під час транспортування до медичного закладу.

За даним фактом слідчим відділом з розслідування ДТП СУ УМВС України в Рівненській області 08.02.2014 розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014180000000049 за ч. 2 ст. 286 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 було закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. В постанові про закриття слідчий стверджував, що відповідач хоч і допустив порушення п.12.4 (перевищення швидкості) Правил дорожнього руху, але це не кримінальне, а адміністративне правопорушення і воно не перебуває у причинному зв'язку з настанням тяжких наслідків (загибель людини). Ухвалою Рівненського міського суду від 28.04.2014 постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 31.03.2014 скасована як незаконна, а справа направлена для подальшого розслідування.

Позивач вважає, що порушення Відповідачем вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. ОСОБА_4 не лише допустив грубі порушення вимог Правил дорожнього руху (з показань свідка-пасажира автомобіль рухався зі швидкість понад 80 км/год), його вина полягає і в тому, що він перебував за кермом в стані алкогольного сп'яніння на що у матеріалах кримінального провадження відсутній акт про результати медичного обстеження, а витребуваний адвокатом з Корецької районної лікарні офіційний лист-повідомлення свідчить про те, що лабораторне дослідження крові водія не проводилося через те, що на протязі 3-х місяців згідно Інструкції, біосередовище не було витребувано слідчими органами.

Крім того за вказаних обставин позивач, якому як батьку загиблого сина завдано моральних страждань, які полягають у душевних переживаннях, розмір яких він оцінює у 100 000 грн., а також той факт, що його сім'ї, завдано матеріальної шкоди на суму 20 865,00 грн. з них: на поховання сина витрачено - 11 093,00 грн. Поминальний обід на 9 днів (15.02.2014) - 1 500,00 грн. поминальний обід на 40 днів (15.03.2014) - 820,00 грн., виготовлення, доставка та встановлення пам'ятника - 7 450, 00 грн. З врахуванням ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України просять позов задоволити, стягнути з відповідача на їхню користь 100 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 20 865 грн. 00 коп., які витрачені на поховання ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 позов не визнала. Просила зупинити провадження по справі до вирішення питання відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12014180000000049 слідчим відділом з розслідування ДТП СУ УМВС України в Рівненській області.

Заслухавши пояснення сторін дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2014 року, близько 01 год. 20 хв., водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом автомобілем Volkswagen Transporter, реэстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі М-06-Крилів-Пашуки з перевищенням допустимої швидкості, в межах населеного пункту с.Черниця Корецького району Рівненської області та дії дорожнього знаку 5.45, неподалік електроопори № 48 вчинив наїзд на пішохода - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В результаті дорожньо-транспортної пригоди син позивача від отриманих тілесних ушкоджень помер під час транспортування до медичного закладу.

По даному факту постановою від 31 березня 2014 року старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Рівненській області капітана міліції ОСОБА_7 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014180000000049 від 08 лютого 2014 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 об'єктивної сторони складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Однак, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2014 року постанову від 31 березня 2014 року скасовано, матеріали кримінального провадження №12014180000000049 повернуто у СУ УМВС України в Рівненській області у відділ розслідування ДТП на доопрацювання. Крім того, ухвалою Рівненського міського суду від 16 вересня 2014 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Крупенка Б.І. по кримінальному провадженні №12014180000000049.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно п.4 постанови пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за -шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву іх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно загальних підстав цивільно - правова відповідальність за заподіяння шкоди настає при наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У абз.4 п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Отже, цивільно-правова відповідальність за пред'явленим позовом доводиться за правилами цивільного судочинства і відсутність вини у кримінальному провадженні не означає відсутність вини у цивільному праві.

У п.7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам про те, що уразі, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правил дорожнього руху.

Частиною 5 ст.1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тому з врахуванням викладеного, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 поніс витрати на поховання, що підтверджено накладною №14 від 02 лютого 2014 року в сумі 1468 грн., товарним чеком від 08 лютого 2014 року в сумі 2 020 грн., товарним чеком від 08 лютого 2014 року в сумі 130 грн., товарним чеком від 08 лютого 2014 року в сумі 120 грн., накладною № 46 від 08 лютого 2014 року в сумі 4 530 грн., накладною № 47 від 08 лютого 2014 року в сумі 1 105 грн. 20 коп., накладною № 44 від 08 лютого 2014 року в сумі 470 грн., накладною № 45 від 08 лютого 2014 року в сумі 1500 грн. 60 коп., накладною № 6 від 14 березня 2014 року в сумі 732 грн. 20 коп., товарним чеком від 13 березня 2014 року в сумі 89 грн. 65 коп., накладною від 29 травня 2014 року в сумі 6400 грн., а всього 20 865 грн., до стягнення підлягає вся сума 20 865 грн.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд визнає такими, що підлягають до задоволення частково.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування також враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як доведено в судовому засіданні в результаті дорожньо-транспортної пригоди батьку загиблого ОСОБА_1 завдано моральних страждань, що полягали у фізичному болю, який останній зазнав, у зв'язку із смертю сина, в душевних стражданнях, переживаннях, позбавило спокою, змусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у порушенні нормального ритму життя, стану здоров'я.

Так, статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що право кожного на життя охороняється законом.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його житті та інші обставини, виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування, що належить до стягнення на користь позивача в сумі 60 000 грн. 00 коп.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому до стягнення з відповідача на користь держави підлягає сума судового збору 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) гривень 20 коп.

Керуючись, ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1193 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди", суд -

в и р і ш и в :

Позов, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 20 865 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 60 000 ( шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) гривень 20 коп.

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суду Рівненської області поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є.В. Кулик