Рішення № 54480921, 07.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1159/14-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/6316/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 07.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Таргоній Д.О.,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ОПТ Факторінг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ТОВ «ОПТ Факторінг Україна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 25 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №ML-006/1641/2007, згідно якого ОСОБА_5 було надано кредитні кошти в розмірі 190 000,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4,49% річних та FIRD.

Оскільки позичальник умови кредитного договору порушив, станом на 18 травня 2015 року за кредитним договором наявна заборгованість в сумі 7 835 148,35 грн, яку просило стягнути з ОСОБА_5 та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором №МL_006/1641/2007 від 25 вересня 2007 року в розмірі 7 835 148,35 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, просила скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 не належним чином виконує свої обов'язки перед кредитором, у зв'язку з чим наявна заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», якому завдано матеріальну шкоду, і в своєму рішенні посилається на те, що сторони погодили між собою відповідальність сторін, яка настає при невиконанні ними умов договору, а отже позов є обгрунтованим і доведеним.

Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір №ML-006/1641/2007, згідно якого ОСОБА_5 було надано кредитні кошти в розмірі 190 000,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4,49% річних та FIRD.

25 вересня 2007 року ОСОБА_5 звернулася із кредитною заявою до ЗАТ «ОТП Банк» про видачу кредиту в розмірі 190 000 швейцарських франків.

Також між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено наступні договори, згідно умов яких сторони домовилися внести зміни до кредитного договору №ML-006/1641/2007 від 25 вересня 2007 року, а саме: додатковий договір №ML-006/1641/2007/CHF від 25 вересня 2007 року, додатковий договір №3 від 19 березня 2009 року, додатковий договір №4 від 25 травня 2009 року, додатковий договір №6 від 25 листопада 2009 року, додатковий договір №7 від 25 січня 2011 року, додатковий договір №8 від 16 вересня 2011 року, додатковий договір №9 від 29 вересня 2011 року, додатковий договір №10 від 29 вересня 2011 року.

29 вересня 2011 року ОСОБА_5 зверталася до ЗАТ «ОТП Банк» із заявою, в якій просила надати дозвіл на повне дострокове погашення кредиту відповідно до кредитного договору №ML-006/1641/2007 від 25 вересня 2007 року.

29 вересня 2011 року ОСОБА_5 також зверталася із заявами про зміну валюти за існуючим кредитом з швейцарських франків на гривню.

22 лютого 2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги.

Будь-яке повідомлення відповідача про заміну кредитора в матеріалах справи відсутнє.

24 січня 2014 року відповідачу надсилалася досудова вимога про погашення заборгованості №200087381 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором від 29 вересня 2011 року. (а.с.57 т.1)

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 18 травня 2015 року за кредитним договором №ML-006/1641/2007 від 25 вересня 2007 року наявна заборгованість в розмірі 7 835 148,35 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 1 562 169,39 гривень, заборгованість за відсотками - 122 808,75 гривень, пеня - 6 150 170,21 гривень.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції належним чином не перевірив ті, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування про відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виходячи із вищевикладених норм та матеріалів справи, судова колегія вважає, що судом першої інстанції була дана неналежна правова оцінка запереченням наданим відповідачем, а саме:

Що надана копія договору факторингу від 22 лютого 2013 року не містить підписів сторін на кожній сторінці договору та відсутні печатки;

В копії договору факторингу жодного разу не має посилання на кредитний договір № ML-006/1641/2007 від 25 вересня 2007 року чи кредитний договір від 29.09.2011 року та копія не посвідчена підписом уповноваженої особи;

Наданий представником позивача витяг з додатку №1 належним чином не посвідчений, відсутні печатки та підписи сторін. В договорі вказано, що договір факторингу укладено між ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в особі Бороденко Олексія Анатолійовича, заступника директора, що діє на підставі статуту.

Але в ст.14 статуту ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вказано, що лише директор має право підпису.

Згідно, ст. 207 ЦК України (що діяла на час підписання договору) правочин, який вчиняє юридична сторона, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Згідно п 4.1. Договору Факторингу, на якій посилається ТОВ «ОТП Факторинг Україна», на підтвердження факту передачі (відступлення) кредитного портфелю, в момент укладання цього Договору, Клієнт зобов'язується передати Фактору Кредитні документи.

На клопотання представника відповідача ОСОБА_7 про витребування оригіналів доказів для можливості їх належного посвідчення, позивач кредитних документів не надав, посилаючись на те, що документи вже були знищенні, тобто оригінали документів відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, що підлягав державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину.

Однак до цього часу, згідно витягу з Державного реєстру Іпотек № 63256353 від 11.07.2014 року іпотекодержатель за договором іпотеки № PLC- 006/641/2007 є ЗАТ «ОТП Банк», сума основного зобов'язання 190 000 швейцарських Франків.

Крім того, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів наявності заборгованості, що не дає можливості належним чином перевірити дійсну заборгованість за кредитним договором.

Наданий же позивачем розрахунок заборгованості повністю спростовується висновком експерта Центру судових досліджень «Експерттранссервіс» № 1/14 за результатами проведення судово - економічної експертизи, який складено 07.07.2014 року, який судом першої інстанції було визнано належним письмовим доказом.

Відповідно до висновків експерта, документальне оформлення операцій з видачі Банком кредиту ОСОБА_5 у шв. франках на її поточний рахунок чи/або видачу їй з її рахунку готівкових коштів у вказаній іноземній валюті (швейцарських франках) з каси ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_5 за кредитним договором № ML - 006/1641/2007 від 25.09.2007 р. документально та нормативно не підтверджується (стр. 51 експертизи). З наданих експерту на дослідження документів на рахунок клієнта НОМЕР_1 надішли тільки кошти в національній валюті України в сумі вісімсот п'ятнадцять тисяч сто гривень (стр. 51 експертизи). У зв'язку з ненаданням на дослідження первинних касових документів, визначити який є дійсний розмір заборгованості за кредитним договором № ML - 006/1641/2007 від 25.09.2007 року не можливо (стр. 52 експертизи).

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Апелянтом, відповідно до положень ст. 60 ЦПК України надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин та заперечень, які на думку апелянта є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що надана позивачем копія договору факторингу та розрахунок заборгованості не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необгрунтованими.

При таких обставинах, в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальність «ОПТ Факторінг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «ОПТ Факторінг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

Д.О.Таргоній