Постанова № 54480919, 14.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9680/15-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/761/15 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 429 14.12.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Димарецький В.М., за участю: представника Київської митниці ДФС Петровської А.О., представника особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу останього на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, громадянку України, проживаючу

за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0564/125120101/15 від 21 вересня 2015 року валюту в сумі 23600 доларів США судом конфісковано в доход держави. Крім того, судом стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Вказане вище адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА_4, як зазначено в постанові суду, за наступних обставин.

21 вересня 2015 року, о 09 год. 40 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу ,,Відліт" терміналу ,,Д" ДП МА ,,Бориспіль", ОСОБА_4, яка відлітала з України до Швейцарії, м. Женева, рейсом №PS 0485, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - ,,зелений коридор". Після перетину пасажиркою ,,білої лінії" у неї було виявлено 23600 доларів США, які перевищували наявну у неї суму валюти в розмірі 11 400 доларів США. За протоколом про порушення митних правил було тимчасово вилучено 23 600 доларів США, решту грошових коштів було пропущено пасажирці.

Представник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, просить її, в частині накладання на ОСОБА_4 стягнення у вигляді конфіскації валюти, змінити, повернувши останній 23600 доларів США, в решті постанову залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі врахував обставини справи, характер скоєного, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують відповідальність та виключні обставини, зокрема те, що ОСОБА_4 перевозила грошові кошти, які мали бути сплачені нею в якості повної оплати за 2 семестр навчання в університеті Гліон в м. Монтре в Швейцарії, до кримінальної та адміністративної вона не притягувалась, свою вину визнала в повному обсязі та щиро розкаюється, жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні. Апелянт вважає, що, виходячи з вищенаведеного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, застосування судом першої інстанції конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, тобто є непропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_4 ,,індивідуальний надмірний тягар", а також не є спів розмірним скоєному.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, приймаючи до уваги доводи апелянта, з метою всебічного, повного та об'єктивного з"ясування обставин справи, перевірки доводів автора апеляційної скарги, заслухавши пояснення: апелянта, який підтримав апеляційну скаргу; представника Київської митниці ДФС, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинила ОСОБА_4 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор" не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.

За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_4, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_4 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, тимчасово затримані кошти мали бути використані для оплати за навчання ОСОБА_4 в інституті Гліон в м. Монтре (Швейцарія). Остання обставина підтверджується відповідними документами, які долучені до матеріалів справи. Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи, сімейний стан ОСОБА_4, обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_4 правопорушенню.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_4 від додаткового стягнення у вигляді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх їй.

На підставі наведенного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0564/125120101/15 від 21 вересня 2015 року валюту в сумі 23600 доларів США повернути ОСОБА_4.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис В. Димарецький