Рішення № 54480843, 14.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1570/15-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/6661/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 4 14.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Недрянської сільської ради Баришівського району Київської області про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1, виданого 21 лютого 1994 року радгоспом «Комсомолець Полісся», вона, її баба ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_4, є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_4 вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй нотаріусом було відмовлено, оскільки у правовстановлюючому документі не зазначені частки власників на житловий будинок.

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила визначити, що частки померлої ОСОБА_3 та померлої ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 кожної становили - по 1/3, а її частка в праві спільної сумісної власності на вказаний будинок становить 1/3.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено, що частка ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на будинок по АДРЕСА_1 становить 1/3 згідно із свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1, виданого 21 лютого 1994 року радгоспом «Комсомолець Полісся».

У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що визначення, що частки померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на будинок по АДРЕСА_1 кожної становили по 1/3 суперечить вимогам ст.ст.3, 27-31 ЦПК України, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_1, виданого 21 лютого 1994 року радгоспом «Комсомолець Полісся», будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.8). У вказаному свідоцтві розміри часток співвласників на житловий будинок не визначені.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 14 вересня 2009 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_2 (а.с.5).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 (а.с.6,7)

Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Баришівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1.

Встановлено, що 11 вересня 2015 року державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, згідно з якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частку вказаного вище житлового будинку, оскільки у свідоцтві про право власності на житло міститься неоговорена дописка співвласника: «Альоні», а також не зазначені частки власників на житловий будинок (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з положеннями ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Статтею 1226 ЦК встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Колегія суддів вважає, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зі місту ст.357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про визначення, що частка померлої ОСОБА_3 та частка померлої ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 кожної становили - по 1/3, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні спору, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України наведеного не врахував, не вірно визначився з характером спірних правовідносини, які склалися між сторонами, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог ОСОБА_2

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2з наведених вище підстав.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Згідно із ч.1, ч.5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 535 грн. 92 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і позов ОСОБА_2 задовольняє, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 535 грн. 92 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Недрянської сільської ради Баришівського району Київської області про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Недрянської сільської ради Баришівського району Київської області про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності- задовольнити.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на будинок по АДРЕСА_1 становила 1/3.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на будинок по АДРЕСА_1 становила 1/3.

Стягнути з Недрянської сільської ради Баришівського району Київської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 535 грн. 92 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді