Рішення № 54476968, 26.10.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8120/14-ц

Провадження № 2/0203/349/2015

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Цекместрук Є.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач предявив через суд зазначений позов до відповідача на предмет розподілу спільного сумісного майна подружжя, набутого під час шлюбу, в якому сторони перебували з 25 червня 2008 року по 26 грудня 2014 року, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої за відповідачем і набутої 11 червня 2009 року за договором купівлі-продажу за спільні кошти подружжя, тому позивач просив суд визнати за ним право власності на ? частину вказаної квартири та за відповідачем право власності на ? частину вказаної квартири.

Не визнавши вказаний позов ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3 на предмет визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що спірна квартира вартістю 21223,00 грн. придбана 11 червня 2009 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу хоч і у період шлюбу з відповідачем, однак за її особисті кошти в розмірі 50000,00 грн., надані їй безоплатно у власність за місцем роботи на підставі рішення керівництва Центрального комітету профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України для придбання житла, оскільки вона працювала у м. Дніпропетровську, а зареєстрована була разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у м. Нікополь, що змушувало її проживати окремо від дитини і бачитись з ним лише у вихідні дні.

Ухвалою суду від 02 березня 2015 року вказані позови об?єднані в одне провадження.

Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з викладених у позові підстав, не визнавши зустрічний позов повністю, заперечуючи тим, що квартира придбана з нотаріально посвідчено згоди позивача як чоловіка відповідача і за спільні кошти, оскільки квартира коштувала близько 28000,00 доларів США, до яких він додав наявні у нього на депозитному рахунку 7000,00 доларів США та усі наявні у нього кошти.

Відповідач за первісним позовом та її представник первісний позов не визнали у повному обсязі та підтримали зустрічний позов з наведених у позовній заяві підстав, пояснивши, що квартира придбана виключно за кошти позивача за зустрічним позовом, як і проведено було ремонт за її кошти, оскільки вона за місцем роботи 05 вересня 2009 року отримала безпроцентну позику в сумі 110000,00 грн., тому наполягали за задоволенні її позову та відмові у первісному позові.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 25 червня 2008 року перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом РАЦС по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного УЮ, актовий запис №313, який розірвано 26 грудня 2014 року Кіровським відділом ДРАЦС РС Дніпропетровського МУЮ, актовий запис №83, про що до матеріалів справи долучені відповідні свідоцтва в копії (а.с.82, 83).

Під час подружнього життя на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 11 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №3482, ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4, за нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_3, придбала за 21223,00 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка складається з: 1- коридор, 2-санвузол, 3-кухня, 4, 5 житлові, 6 шафа, І балкон, житловою площею 28,3 кв.м., загальною площею 46,8 кв.м. (а.с.111, 112).

Як вбачається з тексту заяви, вчиненої ОСОБА_3 11 червня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованої за індексом №77/2-03, засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.112), ОСОБА_3 надав згоду дружині ОСОБА_4 на купівлю нею квартири АДРЕСА_2, що була придбана нею у період шлюбу, за ціну та на умовах, що будуть визначатися дружиною самостійно та дана угода буде відповідати їх спільним інтересам.

За Сімейним кодексом України, норми якого діють з 01 січня 2004 року, встановлена та діє презумпція спільності майна подружжя (ст.60 цього Кодексу), суть якої полягає у тому, що якщо майно було набуте за час шлюбу, то передбачається (презумується), що воно є спільним. Презумпція спільності констатує, що сторона, яка потребує віднесення придбаного у період шлюбу майна до категорії спільного, не повинна представляти ніяких доказів, а всі види майна, придбаного в період шлюбу вважаються спільними незалежно від того, включений законом той чи інший об'єкт до переліку спільного майна чи ні. Виключення того чи іншого виду майна зі складу спільності, навпаки, потребує прямої вказівки закону на те, що цей вид майна є особистою (роздільною) власністю одного з подружжя. Вказане кореспондує вимогам ч.3 ст.368 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Слідуючи вказаним розясненням, зясовуючи джерело і час придбання спірного майна судом встановлені наступні обставини.

На підставі постанови Центрального комітету профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України №СТ-10 від 27 квітня 2009 року за клопотанням Первинної профспілкової організації апарату ЦК профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України від 27 квітня 2009 року №22 ОСОБА_4 05 травня 2009 року видано безоплатно у власність грошові кошти в сумі 50000,00 грн. для придбання житла, що підтверджується довідкою ЦКФТМ і ГПУ від 18 лютого 2015 року №06/64, клопотанням в копії від 27 квітня 2009 року №22, випискою із постанови №СТ-10 від 27 квітня 2009 року, видатковим касовим ордером від 05 травня 2009 року в копії (а.с.78, 79, 80, 81).

Інших належних, достовірних, достатніх даних про вартість квартири АДРЕСА_2, придбаної за договором купівлі-продажу від 11 червня 2009 року, окрім визначеної у цьому нотаріально посвідченому договорі вартості в 21223,00 грн. суду не надано та сторони роз?ясненими судом згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України правами вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій не скористалися.

При цьому, суд не може прийняти до уваги доводи позивача за первісним позовом та його представника про вартість спірної квартири на час придбання в сумі близько 28000,00 доларів США, а не 21223,00 грн., як визначено у договорі, оскільки за ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України однією з основних засад цивільного законодавства є свобода договору, а сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, вибрати на власний розсуд контрагента, а відтак, зважаючи на те, що договір купівлі-продажу від 11 червня 2009 року недійсним визнаний не був, як в цілому, так і в частині, інша вартість ніж та, що визначена у даному договорі, відповідачем за первісним позовом не визнається, а роз?ясненим судом відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України правом на заявлення відповідних вимог ні позивач за первісним позовом, ні позивач за зустрічним позовом не скористалися, суд виходить із визначеної договором від 11 червня 2009 року ціни спірної квартири.

При цьому, обставини витрати позивачем за первісним позовом отриманих 20 березня 2009 року за депозитним договором 7000,00 доларів США виключно на придбання квартири, як і обставини витрати лише відповідачем за зустрічним позовом 50000,00 грн. виключно на придбання квартири сторонами перед судом не доведені доказами за правилами ст.ст.58, 59, 60 ЦПК України, зважаючи на те, що доказування згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд виходить із презумпції спільності вказаних коштів сторін як подружжя.

Одночасно суд приймає до уваги, що отримані позивачем за первісним позовом 20 березня 2009 року за депозитним договором з ПАТ «ПУМБ» 7000,00 доларів США сукупно з отриманими відповідачем за зустрічним позовом коштами в сумі 50000,00 грн. за місцем роботи надали сторонам можливість придбати спірну квартиру та провести в ній ремонті роботи, витрати на що підтверджені долученими до матеріалів справи договорами на виконання можнтажних, будівельних робіт та платіжними документами щодо їх виконання і придбання будівельних матеріалів, техніки, обладнання (а.с.35-52).

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що квартира є її особистою приватною власністю, оскільки придбана за кошти, одержані безоплатно у дар за місцем роботи і саме за цільовим призначенням на придбання житла у м. Дніпропетровську, не спростовують висновків суду про належність квартири до обєкту спільної сумісної власності, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 визнала обставини того, що спірну квартиру вона купувала за отримані на роботі кошти для поліпшення житлових умов своєї сім?ї до складу якої за ст. 3 СК України належать особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки та пов?язані шлюбом, кровним спорідненням, тобто неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та чоловік ОСОБА_3, а не всупереч інтересів сімї за для задоволення власних потреб, окремих від потреб сімї, тому, зважаючи, що квартира придбана в інтересах сімї, угоди між подружжям про належність одному з них квартири укладено не було, і кошти, отримані безоплатно позивачем за зустрічним позовом від роботодавця за власним розсудом, за нотаріально посвідченої згоди чоловіка (позивача за первісним позовом у справі) були витрачені в інтересах сімї на придбання квартири АДРЕСА_3, таке майно за правилами ч. 3 ст.61 СК України є спільним сумісним майном подружжя.

Отже, на підставі безпосередньо досліджених доказів, оцінених на належність, допустимість, достатність у своїй сукупності і логічному взаємозвязку, належить визнати, що спірна квартира набута подружжям за час шлюбу за відплатним договором, укладеним в інтересах сімї, і за спільною згодою подружжя, тому відповідно до ст. 60 і ч. 3 ст. 61 СК України належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності незалежно від розміру заробітку кожного з них.

Таким чином, встановивши належність спірної квартири до спільного сумісного майна подружжя, суд приходить до висновку про право позивача за ст.69 СК України на поділ вказаної квартири, та, враховуючи вимоги ст.70 СК України, ч.2 ст.372 ЦК України, при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності виходить з їх рівності за відсутності обставин, які дають підстави за ст. 70 СК України для відступу від засад рівності часток у праві власності подружжя, з одночасним припиненням права спільної сумісної власності сторін у відповідності зі ст.372 ЦК України.

За правилами до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи при цьому ціну позову, визначену з вартості квартири на час розгляду справи (а.с.117-140) та належний до сплати судовий збір в розмірі 2942,87 грн. (588573,00 грн./2 х 1% = 2942,87 грн.), а також фактично сплачений позивачем судовий збір в розмірі 243,60 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60 грн. та на користь держави в розмірі 2699,27 грн. (2942,87 грн. 243,60 грн. = 2699,27 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити.

Розділити спільне сумісне майно подружжя квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним, припинивши право спільної сумісної власності на цю квартиру.

ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачені ним судові витрати в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.) та на користь держави 2699,27 грн. (дві тисячі шістсот дев?яносто дев?ять гривень 27 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко