Ухвала суду № 54475164, 15.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/652/15 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/783/5786/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, з участю третіх осіб Червоноградського міського сектору ДМС України у Львівській області, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2015 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою № АДРЕСА_1.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що його користування вищевказаною квартирою пов'язане не із належністю до членів сім'ї колишнього власника, а із відносинами найму житла, що виникли між ними. Звертає увагу, що суд першої інстанції вирішив позов про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням в зв'язку із припиненням права власності на жиле приміщення попереднього власника, що не було підставою позову, вказаною в позовній заяві, не вирішивши при цьому спір щодо втрати особою такого права в зв'язку з відсутністю понад один рік без поважних причин, що було підставою позову. Також вказує, що районним судом не зазначено висновку суду про задоволення чи відмову у задоволенні позову в частині знаття його з реєстраційного обліку, хоча в мотивувальній частині рішення судом вирішувалось питання про обґрунтованість позову в цій частині. Окрім того зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги його покликання щодо відсутності у нього доступу до спірної квартири.

Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 та начальник Червоноградського міського сектору ДМС України у Львівській області - Луцик Ю.В. подали суду заяви, у яких просять розглядати справу за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАЕ № 063943 від 04.10.2013 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є договір дарування серія та номер 2217 від 04.10.2013 року. (а.с. 4)

Як вбачається із договору дарування квартири, такий укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зокрема остання подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар квартиру № АДРЕСА_1, яка належала дарителю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.09.2004 року Степчук І.С., приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу за реєстровим № 2462.(а.с. 5)

Згідно довідки КП «Комінтех» № 983 від 03.02.2015р. ОСОБА_4 з 17.10.2005 року зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1. (а.с. 7)

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 прописаний у спірному помешканні як член сім'ї колишнього власника, однак в ньому не проживає.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 року " Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до абзацу другого п.п.34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 районний суд прийшов до висновку про те, що виникнення у відповідача права користування квартирою є похідним від права власності його сестри - ОСОБА_3 на спірну квартиру, а припинення в останньої права власності на таку, припиняє право відповідача на користування квартирою.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Вищенаведена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що між сторонами виникли відносини щодо найму житла колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не підтвердженні належними доказами, а саме договором найму.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Покликання ОСОБА_4 в доводах апеляційної скарги про те, що у нього відсутній доступ до спірної квартири не підтверджено належними доказами.

Окрім того, як встановлено матеріалами справи, що попередній власник ОСОБА_3 зверталась з позовом до ОСОБА_4 за участю третьої особи КП «Комінтех» про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації. (а.с. 26-27) Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 лютого 2013 року ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ОСОБА_4 був призначений опікуном його недієздатної матері ОСОБА_8, а тому не проживав у квартирі свої сестри ОСОБА_3

Судовою колегією встановлено, що мати відповідача - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак і після смерті матері 19.11.2012р. відповідач в квартирі за адресою АДРЕСА_1 не проживав, що підтверджується актом КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 11.02.2015 року, складеним в присутності та зі слів мешканців будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що на час складення акту у вказаній квартирі № 126 проживає лише ОСОБА_3 і ОСОБА_5. (а.с. 8)

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська