Ухвала суду № 54474952, 14.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4174/14 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/7271/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 7 липня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_4 в інтересах якого діє ОСОБА_5 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганни Іванівни про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою в порядку забезпечення позову задоволено частково заяву ОСОБА_4 та накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка на праві власності належить ОСОБА_2.

В задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо квартири АДРЕСА_1, в тому числі передавати дане майно в заставу та використовувати його іншим чином з метою та в якості забезпечення виконання власних зобов»язань та зобов'язань третіх осіб, звертати стягнення на це рухоме та нерухоме майно, передавати його третіми особам (в тому числі в оренду та в найм), вносити вищезазначене майно як внесок в статутний фонд новостворюваних та діючих підприємства - відмовлено.

Ухвалу суду в частині задоволеної заяви оскаржила представник ОСОБА_2, яка за даними матеріалів справи є третьою особою у справі. Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою. Мотивує тим, що позивач до спірної квартири немає жодного відношення, ніколи в ній не проживав, не був зареєстрований, не являється спадкоємцем померлої ОСОБА_7, якій вона належала на праві приватної власності та в якій вона проживала до дня смерті. Зазначає, що єдиною спадкоємицею ОСОБА_7 вона ОСОБА_2, яка отримала таку у власність не на підставі оспорюваного заповіту від 12.12.2011 року, який уже за її позовом визнано недійсним, а як спадкоємець за законом, що не оспорюється позивачем. Таке Свідоцтво отримано 19 червня 2015 року про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і оскаржуваною ухвалою порушуються не оспорюване право власності, а отже право на користування та розпорядження майном.

На підставі наведеного просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити.

У письмових запереченнях позивач просить хвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Мотиви заперечень узгоджуються із змістом позовної заяви.

Учасники процесу в судове засідання не з»явились, належним чином повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, причину неявки в судове засідання не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності осіб, що не з»явились, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України .

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України - фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, в інтересах якого діє його представник ОСОБА_9 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_10 про визнання заповіту від 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівськгого міського нотаріального округу за №3782, як такого, що складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10; просила визнати недійсною заяву ОСОБА_7 від 27.01.2011 року за реєстровим №126 про скасування заповіту; визнати дійсним попередній заповіт від 14.09.2006 року, посвідчений державним нотаріусом П»ятої Львівської державної нотаріальної контори за реєстровим №2078, складеним ОСОБА_7 в користь ОСОБА_11, який помер /батька позивача у справі/ та визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказував на те, що відповідачем ОСОБА_2, яка у встановленому законом порядку до участі у справі не залучена, у протиправний спосіб оформлено право власності на спірну квартиру та замінила вхідні замки, чинить перешкоди у користуванні майном та повідомила про намір продати квартиру.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсно що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання недійсним заповіту від 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за номером в реєстрі нотаріальних дій 3782, номером у Спадковому реєстрі 52147421, щодо квартири АДРЕСА_1 і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, внаслідок чого законні права позивача не будуть захищені.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується, та вважає, що судом першої інстанції не було в достатній мірі враховано наступне.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно ч.2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася в суд з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

П.7 цієї Постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

В порушення вище зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції в повній мірі вимог перелічених вище норм не врахував, не зазначив підстави обрання таких видів забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення. Також на момент розгляду заяви про забезпечення позову не з'ясував та не перевірив належності відповідачу у справі майна, на яке може бути накладено арешт в порядку забезпечення позову.

Отримання ОСОБА_2 Свідоцтва про право на спадщину за законом та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є тотожним документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 не є відповідачем у даній справі. Позивачем до неї будь-яких вимог не заявлено.

Суд не врахував, що із змісту оспорюваного заповіту від 12.12.2011 року складеного ОСОБА_7 особа належною її квартирою розпорядилсь не на користь особи, котра зазначена відповідачем у справі - ОСОБА_10 На її користь було складено договір дарування цієї квартири від 31.05.2012 року, який в судовому порядку 02.07.2013 року визнано недійсним. А заповіт, про визнання якого недійсним заявлено вимогу складено на ОСОБА_12 і за позовом ОСОБА_2 визнано недійсним. За матеріалами справи особа яка подала апеляційну скаргу не є відповідачем у справі, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом як сестра спадкодавця ОСОБА_7, котра ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, таке Свідоцтво про право на спадщину позивачем не оспорюється, як і не оспорюється право власності особи на належну квартиру по АДРЕСА_1.

Таким чином, колегія суддів вважає, що забезпечення позову оскаржуваною ухвалою не узгоджується з нормами процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду в оскаржуваній частині скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

У зв"язку з тим, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивач не позбавляється права звернутися до суду з заявою про забезпечення позову у разі наявності доказів, що підтверджують необхідність застосування будь-якого виду забезпечення позову та документів, які свідчать про існування спору між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової.

Керуючись ст.303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 7 липня 2015 року в частині задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову скасувати та в цій частині постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у виді арешту АДРЕСА_1 - відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді