Ухвала суду № 54474152, 17.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №311/4174/14-ц Головуючий у 1 інстанції Носик М.А.

Провадження № 22-ц/778/6485/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житлом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житлом.

В позові зазначав, що у 1999 році сторони придбали спільне майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею - 50.9 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1. Придбана квартира була зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 З серпня 1999 року ОСОБА_4 зареєстрований у вищевказаній квартирі та фактично проживав у ній до 2011 року, а згодом після розлучення був вимушений виїхати з квартири та проживати в іншій квартирі, а ОСОБА_3 залишилася з доньками проживати в АДРЕСА_1.

Крім нього у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та їх донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Особовий рахунок був поділений на дві рівні частини, тому весь час він сплачує за всі комунальні послуги та квартплату виходячи з ? частини квартири, хоча фактично в ній не проживає, адже постійно виникають конфлікти по користуванню кімнатами.

Незважаючи на неодноразові його звернення до ОСОБА_3 з проханням визначитися щодо порядку користування квартирою (розподілу кімнат), відповідачка категорично заперечує та всіляко перешкоджає користуватися житловим приміщенням. Вчиняє сварки, провокує на скандал, чим унеможливлює проживання позивача у квартирі та користування нею. Неодноразово ОСОБА_4 намагався своїми ключами відчинити вхідні двері, однак відповідачкою був поставлений додатковий внутрішній замок. Відповідачка постійно уникає будь-якого спілкування з позивачем, навіть телефоном. Така поведінка відповідачки не надає можливості домовитися добровільно щодо користуванню позивачем квартирою.

Загальна площа вищевказаної трикімнатної квартири складає 50.09 кв.м., у тому числі: 1-а кімната №2 на плані технічного паспорта площею 15.8 кв.м., 2-а кімната №3 на плані технічного паспорта площею 11,7 кв.м., 3-я кімната №4 на плані технічного паспорта площею 9.4 кв.м., кухні №5 на плані технічного паспорта площею 6,0 кв.м., коридору №1 на плані технічного паспорта площею 4.2 кв.м,, вбиральні №8 на плані технічного паспорта площею 1.1 кв.м., ванної кімната №7 на плані технічного паспорта площею 2,1 кв.м., крім того квартира обладнана балконом, №8 на плані технічного паспорта, площею 0,8 кв.м. відповідно.

Загальна площа трьох кімнат вищевказаної квартири складає - 36 кв.м., позивач має право на використання 1/2 частиною, а саме: 36 : 2 = 18 кв.м.

Згідно висновку судової експертизи, виходячи з плану квартири і розташування інженерних комунікацій поділ квартири по 1\2 частині технічно не можливий,

Щодо питання можливості внутрішньоквартирної перебудови кімнат №2, №3, №4 квартири на дві рівні частини, або з незначним відхиленням у вигляді ізольованих кімнат для проживання пропонується наступний варіант порядку користування: виділити першому в користування: кімнату №2 пл. 15,8 кв.м.; балкон пл. 0,8 кв.м.; виділити другому в користування: кімнату №3 пл. 11,2кв.м,; кімнату №4 пл.9.0 кв.м.; коридор №1 пл. 5,2 кв.м,, кухню №5 пл.5,9 кв.м., ванну №6 пл. 2,2 кв.м., вбиральню №7 пл. 1.1 кв.м,, вхід в квартиру - залишити в загальному користуванні. Для здійснення варіанту необхідні наступні переобладнання: закласти дверний отвір між кімнатами №2 та №3, обладнати дверний отвір між кімнатами №3 та №4. Влаштування чи закриття дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах не є самочинним відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Позивач згодний з висновками експерта та погоджується зробити необхідні переобладнання.

Посилаючись на викладене, просив суд визначити порядок користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1. Виділити в користування позивачеві кімнату №2, площею - 15,8 кв.м. з виходом на балкон пл. 0.8 кв.м. Відповідачці надати в користування кімнату №3 пл. 11,2 кв.м. та кімнату №4 пл.9,0 кв.м. , а коридор №1 пл. 5,2 кв.м., кухню №5 пл.5,9 кв.м., вапну №6 пл. 2,2 кв.м., вбиральню №7 пл. 1,1 кв.м. та вхід в квартиру - залишити в загальному користуванні. Зобов'язати ОСОБА_4 зробити переобладнання квартири, а саме, закласти дверний отвір між кімнатами №2 та №3, обладнати дверний отвір між кімнатами №3 та №4.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визначено порядок користування трикімнатною квартирою №10, що розташована по вул. Шахтарській буд.42 у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області наступним чином:

Виділено у користування ОСОБА_4 житлову кімнату 2 пл.15.8 кв.м. та балкон пл.0.8 кв.м.

Виділено у користування ОСОБА_3 житлову кімнату 3 пл. 11.2 кв.м. та житлову кімнату 4 пл.9.0 кв.м.

У спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено коридор 1 пл.5.2 кв.м., кухню 5 пл.5.9 кв.м., ванну 6 пл.2.2 кв.м., вбиральню 7 пл.1.1 кв.м. та вхід у квартиру.

Зобов'язано ОСОБА_4 зробити переобладнання вказаної вище квартири, а саме, закласти дверний отвір між кімнатами 2 та 3, обладнати дверний отвір між кімнатами 3 та 4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору у сумі 243 грн. 60 коп., витрати за проведення судової експертизи у сумі 1400 грн., витрати на правову допомогу адвоката у сумі 1461 грн. 60 коп., а всього - 3105 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та стягнути понесені судові витрати за подання апеляційної скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, при вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що наявні передбачені ст.358 ЦК України підстави для визначення порядку користування квартирою.

З таким висновком суду та застосуванням ним норм цивільного законодавства колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.41,47 Конституції України та ст.9 ЖК України державою гарантовано право громадянина на власність та житло.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі субєкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності (володіння, користування, розпорядження) може бути обмежено чи припинено або власника може бути зобов'язано надати право користування його майном іншим особам лише у випадках і в порядку, встановленому законом. Право власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На квартиру, яка є об»єктом права власності розповсюджується такий же правовий режим. Зокрема, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право володіти, користуватися та розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Квартири, що є у приватній власності громадян, не можуть бути в них вилучено, а власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством України. Якщо квартира є об»єктом права спільної часткової власності, то зазначені положення стосуються усіх співвласників.

За ст.358 ЦК України та п.14 постанови Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» - право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому, кожен із них має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі недосягнення співвласниками згоди про таке, спір вирішується судом за такими ж правилами. При цьому квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Окрім того, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власність.

За такого, викладені норми свідчать про те, що цивільне законодавство не забороняє вирішувати питання про визначення порядку користування квартирою між її співвласниками.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 є власником квартири АДРЕСА_2. Квартира складається з двох кімнат загальною площею 54,65 кв.м., у т.ч. житловою площею 29,5 кв.м. Кімнати є ізольованими та складають: одна - 12,9 кв.м., а друга 16,6 кв.м., тобто на 1/3 частину припадає 9,8 кв.м. жилої площі.

Із матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка вступила у право на спадкування 2/3 частинами спірної квартири існує конфлікт з приводу користування спірною квартирою, в зв»язку з чим позивач звернулася до суду з позовом про визначення порядку користування ним.

Так, при вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що наявні передбачені ст.358 ЦК України підстави для визначення порядку користування квартирою.

З таким висновком суду та застосуванням ним норм цивільного законодавства колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.41,47 Конституції України та ст.9 ЖК України державою гарантовано право громадянина на власність та житло.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі субєкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності (володіння, користування, розпорядження) може бути обмежено чи припинено або власника може бути зобов'язано надати право користування його майном іншим особам лише у випадках і в порядку, встановленому законом. Право власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На квартиру, яка є об»єктом права власності розповсюджується такий же правовий режим. Зокрема, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право володіти, користуватися та розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Квартири, що є у приватній власності громадян, не можуть бути в них вилучено, а власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством України. Якщо квартира є об»єктом права спільної часткової власності, то зазначені положення стосуються усіх співвласників.

За ст.358 ЦК України та п.14 постанови Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» - право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому, кожен із них має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі недосягнення співвласниками згоди про таке, спір вирішується судом за такими ж правилами. При цьому квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Окрім того, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власність.

За такого, викладені норми свідчать про те, що цивільне законодавство не забороняє вирішувати питання про визначення порядку користування квартирою між її співвласниками.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1. Квартира складається з трьох кімнат загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею - 36,0 кв.м., у т.ч.: 1 кімната - 15,8 кв.м., 2 кімната - 11,2 кв.м., 3 кімната - 9,0 кв.м., кухня - 5,9 кв.м., коридор - 5,2 кв.м., вбиральня - 1,1 кв.м., ванна кімната - 2,2 кв.м., балкон - 0,8 кв.м. Кімнати 1 та 2 є суміжними та можуть шляхом переобладнання стати ізольованими.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами після розірвання шлюбу у 2011 році існує конфлікт з приводу користування спірною квартирою, в зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визначення порядку користування нею.

Суд першої інстанції, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, а також план квартири й розміри житлових кімнат, дійшов вірного висновку щодо необхідності визначення порядку користування спірною квартирою між сторонами.

Ухваливши рішення про визначення порядку користування спірною квартирою та виділивши у користування позивачу кімнату площею 15,8 кв.м. з балконом площею 0,8 кв.м., а відповідачу кімнати площею 11,2 кв.м. та 9,0 кв.м. з зобов»язання позивача переобладнати кімнати 15,8 кв.м. та 11,2 кв.м. у ізольовані, суд першої інстанції вирішив наявний між сторонами спір. Допоміжні приміщення суд залишив у спільному користуванні сторін.

Встановлений судом порядок користування спірною квартирою, не порушує здійснення сторонами своїх прав власника.

Доводи апеляційної скарги про порушенням судом норм процесуального права щодо взяття за основу рішення висновок судово-технічної експертизи, який не відповідає нормам закону, є безпідставними. Так, відповідач не надала належних доказів щодо незаконності висновку, проведення експертизи неналежною установою та неналежним експертом. Всі ці доводи ґрунтуються лише на припущеннях. Більш того, проведена експертиза лише підтвердила очевидний факт неможливості виділення часток сторін у натурі та необхідність встановлення порядку користування спірною квартирою. Суд при вирішенні спору керувався не лише висновком експерта, а і невід»ємним правом власника користуватися своєю власністю. Жодних доказів незаконності та невідповідності встановленого судом порядку користування спірною квартирою, відповідачем суду не надано. Доводи відповідача щодо неможливості спільного проживання з позивачем через поведінку останнього, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Обґрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, а також посилання на обставини, які давали б суду апеляційної інстанції підстави для переоцінки доказів та спростування висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: