Рішення № 54472401, 21.12.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6003/15-ц

2/264/3118/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"21" грудня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М., при секретарі Ковальовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що перебував у трудових відносинах із відповідачем, після чого 01.09.2015 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. За період роботи йому була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у звязку з чим виникла заборгованість, на підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі, компенсацію за відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 22867,11 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення, в яких вказав, що не заперечує проти стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 23857,67 грн. В задоволенні інших позовних вимог просить відмовити.

У звязку з чим, суд ухвалив розглядати справу в порядку ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш», 01.09.2015 року звільнений з вказаного підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Як вбачається з довідки, виданої ПАТ «Азовзагальмаш» №238/ро- 870 від 22.09.2015 року, заборгованість по заробітній платі з відрахуванням податків та обовязкових платежів, перед ОСОБА_1 складає 23857,67 грн.

Згідно пояснень відповідача від 08.12.2015 року компенсація за невикористану відпустку складає 2787,74 грн. та не входить в суму заборгованості.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 ч. 1 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, що підлягають сплаті від підприємства, закладу, організації проводиться в день звільнення. Про нараховані суми , що підлягають сплаті робітнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити робітника перед виплатою вказаних сум.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 23857,67 грн. та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 2787,74 грн., у звязку з чим ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивач в день свого звільнення 01.09.2015 року не працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 01.09.2015 року стоїть позначка «М», яка відповідно до заперечень ПАТ «Азовзагальмаш» є днем відсутності працівника на роботі. В такому випадку відповідно до вимог статті 116 КЗпП України позивач мав обовязок предявити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обовязок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обовязків працівником в день його звільнення. Такими причинами серед інших можуть бути простій підприємства.

Перебування підприємства в режимі простою та не виконання позивачем роботи у вказаний час, а саме в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково предявити вимогу про розрахунок і лише після предявлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обовязок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

Позивач не надав до суду доказів того, що він звертався із заявою до відповідача про виплату йому суми заборгованості по заробітній платі, а тому такою вимогою про розрахунок слід вважати звернення до суду із позовною заявою.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки ПАТ «Азовзагальмаш» № 238/ро- 8701 від 22.09.2015 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 183,65 грн.

Згідно графіку № 8-1 за 2015 рік кількість робочих днів за час затримки розрахунку по заробітній платі з 04.09.2015 року по 21.12.2015 року (день винесення рішення суду) складає 54 днів.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за весь час затримки виплати заробітної плати становить 9917,10 грн. (54 робочих днів х 183,65 грн. (середньоденна заробітна плата).

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 9917,10 грн., з яких відповідач зобовязаний провести утримання та перерахування до бюджету передбачені законом податки та обов'язкові платежі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати, останньому була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачкою у 5000 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 300,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. за вимоги майнового характеру та за вимоги немайнового характеру пропорційно до задоволених вимог в розмірі 29,23 грн., що загалом складає 516,43 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 , 224 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд. 1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в розмірі 23857,67 грн., компенсацію невикористаної відпустки в розмірі 2787,74 грн., моральну шкоду в розмірі 300,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд. 1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 9917,10 грн. з утриманням ПАТ Азовзагальмаш з цих сум передбачених законом податків та обовязкових платежів при їх виплаті.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 516,43 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які беруть участь у справі, на рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко