Рішення № 54471420, 16.12.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.

за участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2015 року в частині,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення з них боргу за договором позики солідарно у розмірі 10 000 дол. США, що по курсу НБУ становить 210 588,29 грн. та понесених ним судових витрати по сплаті судового збору у розмірі 2105,89 грн.

Посилався на те, що 06 квітня 2013 року подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у нього в борг 10 000 дол. США строком до 01.01.2014 року. На підтвердження отриманих у нього грошей відповідачі власноруч написали розписку, в якій йдеться про те, що ОСОБА_1 отримав кошти у вищезазначеному розмірі, а ОСОБА_3 в свою чергу власноруч написала, що гарантує повернення цієї позики. Однак в зазначений термін, тобто до 01.01.2014 року відповідачі борг не повернули.

Під час судового розгляду представник позивача змінив позовні вимоги, посилаючись на те, що оскільки на момент отримання позики відповідачі були подружжям, то отримані ними в борг кошти є спільною сумісною власністю

№22ц-1489/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Данилюк М.І.

Категорія 19/27 Доповідач Чупікова В.В.

подружжя, а тому кошти з них слід стягувати не солідарно, а в рівних частках по 1/2, тобто по 5000 дол.США з кожного. Однак, враховуючи те, що 08.09.2015 року відповідач ОСОБА_1 повернув йому 4000 дол. США, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 - 1000 дол. США, що еквівалентно на день розгляду справи 21 968,94 грн., а з відповідача ОСОБА_3 - 5000 дол. США, що еквівалентно 109 844,66 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 21 968 грн. 94 коп.

В задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 інтересах ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_3 в розмірі 5000 дол. США, що еквівалентно 109 844, 66 грн. та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених в ній, наполягає, що гроші відповідачі позичали разом у її довірителя, як подружжя, і витратили їх в інтересах сім'ї.

Відповідач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу визнали, просили її задовольнити, зазначаючи, що 10 000 дол. США позичалися відповідачем ОСОБА_1 зі згоди дружини ОСОБА_3 та використані в інтересах сім'ї.

Відповідач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції в оскаженій частині залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Посилалися на те, що саме відповідач ОСОБА_1 позичив у позивача ОСОБА_5 10 000 дол. США, які використав для свого бізнесу, а відповідач ОСОБА_3 тільки поручилася за повернення коштів, на час укладення договору позики фактично не проживали разом, не вели спільне господарство, позивача не знає, не була присутня при позиці коштів, а пізніше дописала про гарантію повернення коштів, оскільки позивач не погоджувався в іншому випадку позичити гроші ОСОБА_1

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з відповідача ОСОБА_3 5000 дол. США, що еквівалентно 109 844,66 грн., суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір поруки, порука припинилася 01 липня 2014 року, позивач звернувся до суду 19 червня 2015 року - після спливу позовної давності. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, порушує норми матеріального права, що відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_3 та ухвалення нового рішення про відмову в позові з інших підстав.

Відповідно до ст. ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 2010 року по 02 липня 2013 року (а.с.69)

З тексту розписки на а.с.68 убачається, що 06 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1, позичив у позивача ОСОБА_5 10 000 дол. США, які зобов'язувався повернути до 01.01.2014 року.

На день ухвалення рішення - 08вересня 2015 року відповідач ОСОБА_1 частково виконав свої зобов'язання за договором позики та повернув ОСОБА_5 4000 дол. США (а.с.66).

Відповідно до ст.ст.547, 553, 554 ЦК України за договором поруки, який вчиняється у письмовій формі, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність) поручителя.

В такому випадку, зазначене у розписці відповідачем ОСОБА_3 «гарантую повернення позики в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США» на думку колегії суддів не свідчить про укладення між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 договору поруки.

Вказаний запис в розписці від 06 квітня свідчить про письмову згоду дружини ОСОБА_3 на укладення договору позики в розмірі 10 000 дол. США чоловіком ОСОБА_1

Статтею 65 СК України визначено, що при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згожою другого з подружжя. Для укладання одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя і інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ч.2 ст.73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використане на її потреби.

Відповідно до правової позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 163цс12 факт використання отриманих за договором позики кошів в інтересах сім'ї повинен бути підтверджений відповідними доказами.

Таким чином для покладення обов'язків на одного з подружжя за договором позики другого подружжя підтвердженню відповідними доказами підлягає використання в інтересах сім'ї майна, яке одержане за договором позики.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечує використання коштів, отриманих за договором позики від 06 квітня 2013 року, в інтересах сім'ї, наполягає, що відповідач ОСОБА_1 їх використовував для свого бізнесу.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснював, що він є приватним підприємцем, здійснює на ринку торгівельну діяльність, 5000 дол. США з позичених у позивача ОСОБА_5 коштів були використані на закупку товару в м. Одеса: 3000 дол. США витрачені на закупку товару для нього, а 2000 дол. США - на закупку товару для відповідача ОСОБА_3, яка також займається нелегально торгівельною діяльністю на ринку.

Також зазначив, що з його бізнесу були вилучені кошти на ремонт кухні, для закупки побутової техніки на кухню - електром'ясорубки, посудомийної машини, витяжки тощо. Після отримання позики він 5000 дол. США повернув у бізнес.

Відповідач ОСОБА_3 не визнає витрачання позичених коштів на ремонт кухні в квартирі, що належить на праві власності її батькам, на придбання побутової техніки, наполягає, що майно, нажите в період шлюбу: автомашину та електром'ясорубку відповідач ОСОБА_1 забрав при розірванні шлюбу.

Актом від 16 липня 2015 року, який затверджений начальником КЖРЕП -5, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з лютого 2013 року не проживає в квартирі АДРЕСА_2 тобто за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 (а.с.40).

Встановлена в акті обставина об'єктивно підтверджується текстом розписки, в якій відповідач ОСОБА_1 власноручно вказав своє місце проживання - квартира АДРЕСА_1 (а.с.68,9)

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами не підтверджено, що позичені у позивача ОСОБА_5 кошти в розмірі 10 000 дол. США витрачені в інтересах сім'ї ОСОБА_1.

Тому відсутні підстави для покладення обов'язку на відповідача ОСОБА_3 по поверненню позивачу ОСОБА_5 коштів в розмірі 5000 дол. США, що еквівалентно 109 844,66 грн. станом на 10 вересня 2015 року.

На підставі ст.ст.1046, 1047, 547, 553, 554 ЦК України, ст.65,73 СК України та керуючись ст.ст.209, 218, 309 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_3 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак, може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Чупікова В.В.

Судді: Перепелюк І.Б.

Яремко В.В.