Ухвала суду № 54470234, 17.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5414/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/2176/К/15 суддя Дехта Р.В.

Категорія 59 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.

за участю: секретаря - Горбачевської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» про стягнення заборгованості по стипендії, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» (далі - Університет) в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» (далі - Коледж) про стягнення заборгованості по стипендії, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму недорахованої і не виплаченої соціальної стипендії за період з березня 2013 року по грудень 2014 року в розмірі 12215,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно наказ про зарахування №55-у від 31.08.2011 року, в серпні 2011 року його було зараховано на 1 курс вищого навчального закладу 1 рівня акредитації Гірничий технікум Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на денну форму навчання, за рахунок коштів державного бюджету, спеціальність «Технологія підземної розробки корисних копалин». Відповідно до наказу № 70 від 17.02.2015 року "Про перейменування відокремлених структурних підрозділів університету» Гірничий технікум ДВНЗ «Криворізький національний університет» перейменовано в Гірничий коледж ДВНЗ «Криворізький національний університет», (далі - Коледж). 18 березня 2013 року позивачем надано до навчального закладу довідку про те, що його батько працює шахтарем та має стаж підземної роботи більш ніж 15 років. Однак, не зважаючи на надану довідку, навчальний заклад не виплачував позивачеві стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до ст.5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з березня 2013 року. Позивач та його батьки неодноразово звертались до керівництва Коледжу з цього питання, але отримали відповідь, що в навчальному закладі бракує коштів для виплати стипендії студентам пільгових категорій.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого Коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 12215 (дванадцять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 00 копійок в якості заборгованості по стипендії за час навчання.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого Коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з вимог Закону України «Про підвищення престижу шахтарської праці», при цьому відхилив посилання відповідача на Постанову КМУ щодо питання стипендіального забезпечення, зазначивши, що закон України має вищу юридичну силу. Проте на думку відповідача посилання на вказану постанову КМУ міститься в Законі України «Про освіту», тому при вирішенні вказаного спору також слід приймати до уваги вказану постанову. Також зазначив, що вимоги Закону України «Про підвищення престижу шахтарської праці» застосовуються за наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає недоречним посилання представника позивача на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України», оскільки в даному рішенні йдеться мова про недоплату заробітної плати, натомість позивачем поставлено питання про недоплату стипендії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом № 55-у від 31.08.2011 року позивача ОСОБА_1 з 01 вересня 2011 року було зараховано до Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету, по спеціальності «Технологія підземної розробки корисних копалин».

18 березня 2013 року до Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» позивачем надано довідку, видану ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 07 березня 2013 року та довідку, видану ПАТ «ЦГЗК» від 18.03.2013 року. Згідно вказаних довідок батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом березень 2013 року мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем в тому числі підземним машиністом електровозу більше 15 років, що підтверджується відміткою посадової особи коледжу (а.с. №9-10).

Не зважаючи на надання позивачем вказаних довідок, навчальний заклад з березня 2013 року не виплачував позивачу стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до ст.5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що призвело до утворення заборгованості в розмірі 12215,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, посилався на те, що оскільки стаж роботи його батька у підземних умовах праці складав більше 15 років, йому передбачено виплату соціальної стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Однак, соціальна стипендія відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась, розрахунок з позивачем при закінченні ним навчального закладу за період з березня 2013 року по грудень 2014 року здійснено не було.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнув суму не нарахованої та не виплаченої стипендії відповідно до вимог ст. 5 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку виробництві, шахтарів-інвалідів І та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим добором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2013 року становить 1147 грн., а з 01 грудня 2013 року - 1218 грн.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2014 року становить 1218 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 по виплаті стипендії за період з березня 2013 року по грудень 2014 року становить 12215, 00 грн.

Даний розрахунок відповідачем не оспорюється, що підтверджує його правильність, оскільки згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для виплати ОСОБА_1 стипендії відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, не приймаються до уваги колегією суду, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Зокрема, доводи апеляційної скарги щодо відсутності бюджетних асигнувань на виплату студентам стипендій у розмірі прожиткового мінімуму згідно зі ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не можуть бути взятими до уваги, оскільки згідно вимог вказаної норми виплата зазначених стипендій не поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, в якому навчається студент. Тим самим спростовуються і доводи апеляційної скарги про те, що дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» залежить від встановленого Кабінетом Міністрів України механізму нарахування та виплати стипендій.

Доводи апеляційної скарги про те, що питання призначення, нарахування та виплати соціальних стипендій регулюються постановою КМУ № 882 «Питання стипендіального забезпечення» від 12.07.2004 року, відповідно до п.6 Порядку призначення та виплати стипендій наведений виключний перелік осіб, які мають право на отримання соціальної стипендії, з якого вбачається, що відповідач не потрапляє до категорії осіб, яким передбачено нарахування соціальної стипендії, не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на таке.

Положення, визначені в Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки пізніше прийнятим Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної постанови, встановлено інший більш високий рівень стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів.

Положеннями ст. 5 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Законами України «Про Державний бюджет України» на 2013-2014 роки гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму. Даний закон не призупинявся та діє до теперішнього часу.

Доводи апеляційної скарги щодо недоречності посилання представника позивача та суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України», оскільки воно не стосується даних позовних вимог, та регулюються іншими підзаконними актами, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки це не призвело до неправильного вирішення спору по суті та, відповідно, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, щодо доведеності позовних вимог, їх обґрунтованості та, відповідно наявності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: