Рішення № 54470122, 21.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6990/15 Справа № 202/1707/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з таким позовом посилаючись на те, що за кредитним договором № DNH4KP88190603 від 16.05.2006 року ОСОБА_2 отримала у нього кредит у розмірі 5262,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 25,08 % на рік з кінцевим терміном повернення 16.05.2008 року та її зобов'язання за цим договором були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «А-Банк» договору поруки №167 від 20.10.2010 року, проте позичальниця зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала і має заборгованість станом на 23.10.2013 року у розмірі 42622,74 грн. (5262,40 грн. - заборгованість за кредитом, 14792,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 20062 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2005,85 грн. штраф (процентна складова), у зв'язку з чим позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 32622,74 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200 грн., сплачений судовий збір та стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 10000 грн..

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення суду та задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором суд виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

З таким висновком суду погодитися не можна.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, за кредитним договором № DNH4KP88190603 від 16.05.2006 року ОСОБА_2 отримала у позивача кредит у розмірі 5262,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 25,08 % на рік з кінцевим терміном повернення 16.05.2008 року та її зобов'язання за цим договором були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «А-Банк» договору поруки №167 від 20.10.2010 року, а станом на 23.10.2013 року позичальниця має кредитну заборгованість у розмірі 42622,74 грн. (5262,40 грн. - заборгованість за кредитом, 14792,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 20062 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2005,85 грн. штраф (процентна складова).

За змістом ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Вказані положення норм Закону стосуються позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямовані на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. При цьому ЦК України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-126цс13).

Між тим, відмовляючи в задоволені позову про стягнення вказаної заборгованості за пропуском строку позовної давностібанком, якийзвернувся до суду з таким позовом в лютому 2014 року, в той час коли за умовами договору кредит був наданий на строк по 16.05.2008 року, суд зазначене залишив поза увагою і не врахував, що відповідачка, будучі повідомленою судом за останнім відомим і вказаним нею в кредитному договорі її місцем проживання про судове засідання, до нього не з'явилася, наведену в позові суму кредитної заборгованості не спростувала і про застосування строку позовної давності при розгляді справи не заявляла, у зв'язку з чим правових підстав для застосування такого строку у суда не було.

За таких обставин, ухвалене судом з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права рішення необхідне скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог банку на підставі ст. 309 ЦПК України і ст. 1054 ЦК України, яким, зменшивши суму нарахованої банком пені з 20062 грн. до 5262,40 грн. згідно положень ч. 3 ст. 551 ЦК України у зв'язку із значним її перевищенням розміру основного боргу,стягнути на користь банку з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору станом на 23.10.2013 року у розмірі 25317,30 грн., з яких 5262,40 грн. - заборгованість за кредитом, 14792,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5262,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, судовий збір у розмірі 377,20 грн. (251,47 грн. за подання позовної заяви і 125,73 грн. за подання апеляційної скарги) відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з урахуванням таких понесених банком витрат у судах першої і апеляційної інстанцій пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а також про відмову в задоволенні вимог банку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3200 грн. за відсутністю в матеріалах справи відповідного розрахунку такої допомоги і доказів її сплати позивачем.

При цьому позовні вимоги банку про стягнення з позичальниці одночасно 500 грн. - штрафу (фіксована частина) і 2005,85 грн. штрафу (процентна складова) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим чи у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Крім того, не можуть бути задоволенні і позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-745ц15.

Виходячи з того, що суд помилково прийняв до розгляду позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», рішення суду в цій частині на підставі ст. ст. 205, 310 ЦПК України також необхідно скасувати, а провадження у справі закрити, повідомивши позивача, що розгляд його позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 310 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № DNH4KP88190603 від 16.05.2006 року станом на 23.10.2013 року у розмірі 25317,30 грн., з яких 5262,40 грн. - заборгованість за кредитом, 14792,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5262,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 377,20 грн..

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

В задоволенні решти позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: