Ухвала суду № 54470046, 18.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10191/15 Справа № 174/746/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шаповал Г. І. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», третя особа - Первинна організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», третя особа - Первинна організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 51 від 23 червня 2015 року генерального директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» про притягнення до дисциплінарного стягнення, у вигляді оголошення догани, апаратника-гідрометалурга відділення № 1-МВ, ОСОБА_2.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК)» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на користь ОСОБА_2 - 3000.00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

У апеляційній скарзі ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судупершої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Так, судом встановлено, що рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року, було задоволено позов ОСОБА_2 заявлений до відповідача, яким визнано незаконним та скасовано наказ розпорядження генерального директора філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН» за № 405 від 27 листопада 2013 року про припинення трудового договору (контракту) по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників), стягнуто з відповідача на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди кошти в розмірі 1000 грн. та судові витрати в сумі 1750 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2014 року, вищевказане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача відхилено, тобто, рішення суду першої інстанції набрало чинності.

Тобто, з дати набрання чинності зазначеного вище рішення суду першої інстанції, позивач залишився працівником філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН» на посаді апаратника-гідрометалурга відділення № 1 металургійного виробництва підприємства філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН».

На теперішній час підприємство відповідача змінило назву на Приватне акціонерне товариство (далі в тексті (ПрАТ) «Юкрейніан Кемікал Продактс», яке є правонаступником прав та обов'язків ПрАТ «Кримський ТИТАН».

Згідно з наказом № 243 (розпорядженням) про надання відпустки від 08.04.2015 р., позивачеві було надано щорічну основну відпустку строком 28 календарних днів на період з 20 квітня 2015 р. - по 20 травня 2015 року включно. Тобто його першим робочим днем після відпустки мало стати 21 травня 2015 року.

Після закінчення відпустки, 21 травня 2015 року, позивач з'явився на прохідну підприємства відповідача, розташовану у приміщенні, яке було передано відповідно до розпорядження КМ України у державну власність, після закінчення оренди та передано до філії «Вільногірський ГМК державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі в тексті ДП «ОГХК»), оскільки його робоче місце після поновлення на роботі залишалось на території філії «Вільногірський ГМК ДП «ОГХК» та про інше його робоче місце, позивача не було повідомлено. Через прохідну його не пропускали, про місце роботи, куди він мав вийти, ніхто з адміністрації підприємства відповідача не повідомляв.

Позивач є членом профкому первинної профспілкової організації філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН», тому про факт недопущення його на роботу він повідомив голову профспілкової організації та попросив зазначен заактувати. 21 травня 2015 року, 22 травня 2015 року, (23.05. та 24.05.2015 р. - вихідні дні), а також 25 травня 2015 року та 26 травня 2015 року позивачем, а також головою профспілки ОСОБА_3 та членом профкому ОСОБА_4, було складено акти про недопущення ОСОБА_2 на робоче місце.

Крім того, 26 травня 2015 р., у вечірній час, після 16 год., позивач від своєї дружини дізнався, що за адресою його фактичного місця проживання його дружини, приходили працівники підприємства відповідача, які цікавились його місцем знаходження, на що дружина їм пояснила, що він фактично мешкає за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_1, у будинку, що належить його родичу, після чого, працівники відповідача попросили дружину передати йому, щоб він наступного дня, тобто 27.05.2015 р., з'явився до відділу кадрів по вул. Степовій, б. 10, приміщення відділу кадрів ДП «ОГХК» для ознайомлення з наказом.

27 травня 2015 р. ОСОБА_2 з'явився до відділу кадрів підприємства відповідача, де його під розписку було ознайомлено з наказом від 25.05.2015 р. за № 455, відповідно до якого, його було переведено на простій та визначено йому робоче місце - «червоний куточок» на другому поверсі адміністративної будівлі рудоуправління підприємства відповідача за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 2.

Саме з зазначеної вище дати, по дату звільнення - 03.08.2015 р., позивач знаходився на робочому місці, яке визначено було відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок порушення відповідачем, як роботодавцем, вимог трудового законодавства при поновленні позивача на роботі за рішенням суду та при притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності за відсутності для цього підстав, чим було завдано позивачу майнової шкоди, у вигляді невиплати грошових винагород за вислугу років та в ушанування Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості за 2015 рік, та моральної шкоди, внаслідок порушення гарантованих законом трудових прав працівника.

Висновками суду першої інстанції, встановлені в ході розгляду справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Позивач, ОСОБА_2, перебував у трудових відносинах з відповідачем з 11.08.2000 року, займав посаду апаратника-гідрометалурга відділення № 1 металургійного виробництва.

27.11.2013 р. ОСОБА_2 був звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату працівників.

Згідно до наказу № 406 від 27.10.2014 р. про відміну наказу № 405 від 27.11.2013 р. «Про припинення трудового договору з апаратником-гідрометалургом дільниці гідрометалургії відділення № 1 МВ ОСОБА_2.» на підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 р. та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 р., ОСОБА_2 був поновлений на роботі.

Після поновлення на роботі, з 27.10.2014 р. і до виходу у відпустку, яка тривала з 20.04.2015 р. по 20.05.2015 р., згідно наказу № 243 (розпорядження) від 08.04.2015 р. (а.с.12), адміністрацією підприємства, всупереч вимог ст.29 КЗпП України, ОСОБА_2 не були роз'яснені його права та обов'язки, умови праці та інше, він не був ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку та колективним договором, йому не було визначено робоче місце, він не був проінструктованим з техніки безпеки, протипожежної безпеки та інш.

Крім того, у зв'язку з тим, що раніше, до звільнення 27.11.2013 р., визначене ОСОБА_2, згідно п.5.3 наказу № 37 від 28.01.2013 р. «Про часткове призупинення роботи відділень МВ, дільниць МВ СЕВТ та ВТК», місце простою - «актовий зал», з 16.01.2015 р. (а.с.99) стало знаходитись на території іншого підприємства, а саме філії Вільногірського ГМК ДП «ОГХК», ОСОБА_2 не зміг потрапити на раніше визначене йому місце простою, у зв'язку з чим ним та представниками Первинної організації незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК) ПрАТ «Кримський Титан» були складені відповідні акти від 21, 22, 25, 26 травня 2015 р. (а.с.38-41).

Відповідні акти також були складені адміністрацією підприємства відповідача, а саме акти від від 21, 22, 25, 26 травня 2015 р. про те, що після відпустки ОСОБА_2 не з'явився на роботу без поважних причин (а.с.63-66). Також, було складено акт про відвідування ОСОБА_2 за місцем його проживання (а.с.67);

25.05.2015 року було видано наказ № 455 «Про простій апаратника-гідрометалурга відділення № 1 металургійного виробництва ОСОБА_2», де зазначалось наступне: «У зв'язку з припиненням діяльності металургійного виробництва філії, відсутністю у штатному розписі філії штатних одиниць - апаратник-гідрометалург відділення №1 металургійного виробництва, що виключена на підставі наказу № 236 від 04.07. 2013 року «Про зміни схеми організаційної структури філії та скорочення штату працівників МВ», у зв'язку з відсутністю вакансій, що відповідають спеціальності і кваліфікації апаратника-гідрометалурга відділення №1 металургійного виробництва ОСОБА_2, керуючись ст.113 КЗпП України, п. 3.12 колективного договору філії, наказую:

1. З 26 травня 2015 року вважати апаратника-гідрометалурга відділення №1 металургійного виробництва - ОСОБА_2 таким, що знаходиться на простої.

2. Установити для апаратника-гідрометалурга відділення №1 металургійного виробництва - ОСОБА_2 на весь час простою:

2.1 місце знаходження - в «червоному куточку» на другому поверсі будівлі АПК рудоуправління, за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 2 .

2.2 час знаходження в «червоному куточку» на другому поверсі будівлі АПК рудоуправління, за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 2 - за графіком №1 однозмінної роботи, з 40-годинним п'ятиденним робочим тижнем, тривалістю щоденної роботи 8 годин, двома вихідними днями (субота і неділя);

2.3 оплату часу - на підставі листків простою, згідно з абзацем 2 п.3.12 колективного договору в розмірі двох третин встановленої часової тарифної ставки.

Заступнику начальника служби юридичного та кадрового забезпечення з кадрових питань (Кіяшко А.В.):

3.1. забезпечити ознайомлення з цим наказом ОСОБА_2

Відповідальними особами призначити:

ОСОБА_2 - за своє місце знаходження, невиконання Правил з техніки безпеки, охорони праці, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Начальника дільниці з ремонту устаткування ГТВ (Гаращенко В.В.) - за проведення інструктажу з охорони праці, ведення табелю обліку робочого часу, оформлення листків простою ОСОБА_2».

З даним наказом ОСОБА_2 був ознайомлений лише 27.05.2015 р. (а.с.15,68).

23.06.2015 року адміністрацією відповідача було видано наказ № 51 «Про притягнення до дисциплінарного стягнення апаратника-гідрометалурга відділення № 1 МВ ОСОБА_2», у якому зазначено наступне:

«Апаратник-гідрометалург відділення №1 металургійного виробництва ОСОБА_2 з 21 по 26 травня 2015 року був відсутній на роботі без поважних причин, чим скоїв прогул. Виправдувальних документів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі не надав. Про факт відсутності ОСОБА_2 на роботі складені відповідні акти.

26 травня 2015 року був організований виїзд за місцем проживання ОСОБА_2, вдома його не виявилось, двері відкрила дружина та пояснила, що вона не знає де знаходиться її чоловік, про що також складений акт.

В своїй пояснювальній записці ОСОБА_2 пояснив, що не знав дату виходу з відпустки.

У відповідності до ст. 252 КЗпП України, 09.06.2015 року голові профспілкового комітету первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України ОСОБА_3 надано для розгляду подання про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2, але у визначений в поданні строк обґрунтованої відповіді не надійшло.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 3.2, 3.3, 3.15 Правил внутрішнього трудового розпорядку (додаток 1 до діючого колективного договору).

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 147 КЗпП України, положенням про винагороду робітників комбінату за вислугу років, наказую:

1. За порушення вимог п.п. 3.2, 3.3, 3.15 Правил внутрішнього трудового розпорядку (додаток 1 до діючого колективного договору) апаратнику-гідрометалургу відділення № 1 металургійного виробництва ОСОБА_2 оголосити догану.

2. Протягом дії даного дисциплінарного стягнення (догани) до ОСОБА_2 не застосовувати заходи заохочення:

1.1 винагороду за вислугу років;

1.2 в ушанування свята Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості.

3. Ознайомити з цим наказом ОСОБА_2 під особистий підпис.

4. Контроль виконання наказу покласти на начальника служби юридичного та кадрового забезпечення.» (а.с.13).

Згідно ст. 29 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце: До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вищевказаний оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності є не обгрунтованим та не законним, саме з підстав не виконання відповідачем, як роботодавцем своїх обов'язків, що передбачені ст. 29 КЗпП України, у відношенні працівника ОСОБА_2 після поновлення його на роботі, внаслідок чого ОСОБА_2 не було належним чином та вчасно доведено до відома його місце роботи («простою»), не було забезпечено належний доступ до місця роботи («простою»), наслідком чого виявилася неможливість для ОСОБА_2 з'явитися після закінчення відпустки на відповідне місце роботи («простою»), що підтверджується актами, складеними представниками первісної організації незалежної профспілки гірників України, та іншими документами, зокрема, актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу.

А також, колегія вважає, що судд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги та критично оцінив надані відповідачем докази, а саме: акти від 21, 22, 23, 25, 26 травня 2015 р. стосовно неявки позивача на роботу, оскільки дійсно, акти не містять зазначення щодо конкретного місця роботи, до якого повинен був прибути після відпустки позивач. А також акта відповідача від 26.05.2015 р., стосовно відвідування позивача за місцем його проживання, оскільки дані докази були спростовані показами свідка ОСОБА_8, допитаного у удовому засіданні, яка не була залучена до складання акту і дала свідчення, які відрізняються від тих, які зазначені, начебто, з її слів у акті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що після поновлення ОСОБА_2 у жовтні 2014 р. на роботі, на якій він був відсутній з листопада 2013 р., адміністрація підприємства відповідача повинна була виконати вимоги ст. 29 КЗпП України, для забезпечення гарантованих законом прав ОСОБА_2, які витікають із трудового договору.

З урахуванням вимог трудового законодавства України, що визначені ст..ст. 139, 140, 141, ч.1 ст.142, ч.1 ст. 147, 147-1, а також ст.. 148 КЗпП України, якою визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно здійснив висновок, що відповідачем визначено у оскаржуваному наказі від 23.06.2015 р. про дисциплінарне стягнення, період неявки позивача на роботу з 21 по 26 травня 2015 р., незаконно, тобто поза межами 1 одного місяця з часу виявлення та притяг до відповідальності позивача за 21 та 22 травня 2015 р., необґрунтовано вказав, як дні прогулу - 23 та 24 травня 2015 року, які були вихідними днями, що свідчить про неналежне встановлення відповідачем усіх обставин.

Згідно ст. 152 КЗпП України: Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Згідно ст. 149 КЗпП України: До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Згідно ст. 233 КЗпП України, передбачені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань про відшкодування моральної шкоди (ст.237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,) суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен керуватися вимогами розумності і справедливості, враховувати глибину моральних страждань та характер порушених прав.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені правові норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до суду вчасно, в межах тримісячного строку з дня, коли він дізнався про порушення його права; що наказ відповідача № 51 від 23.06.2015 р. «Про притягнення до дисциплінарного стягнення апаратника-гідрометалурга відділення № 1 МВ ОСОБА_2», слід визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню оскільки він суперечить вищенаведеним вимогам КЗпП України; що заперечення представника відповідача судом не були прийняті з тих підстав, що вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, стосовно забезпечення гарантій трудових прав працівника та стосовно підстав та порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності;

що діями відповідача, внаслідок безпідставного накладення на позивача дисциплінарного стягнення, було порушено ряд вищезазначених трудових прав позивача, внаслідок чого йому було завдано значної моральної шкоди; він зазнав значних душевних страждань, був позбавлений права на заохочення по роботі, в виді грошових винагород від відповідача за вислугу років та в ушанування Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості за 2015 рік, відповідно до положень Колективного договору; змушений був витрачати свій час та нервову енергію для доведення незаконності дій відповідача, здійснювати дії для захисту своїх прав в судовому порядку, що не входить до звичного порядку його життя, тобто, позивач був змушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя; все перелічене призвело до значного погіршення у позивача його загального самопочуття, порушило звичний життєвий перебіг, погіршило внутрішній морально-психологічний стан; враховуючи зміст порушених трудових прав та значення їх в житті позивача, обсяг та глибину перенесених моральних страждань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що для компенсації моральних страждань, з відповідача слід стягнути на користь позивача грошові кошти у розмірі - 3000.00 грн., що буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст..303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» - відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

В.Ю.Міхеєва