Ухвала суду № 54468492, 16.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 876/10798/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася з позовом до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 4175823,22 грн. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у позивача немає підстав для стягнення податкового боргу, оскільки податкова вимога про сплату такого підприємству не надсилалась. Крім того, позивач обрав неправильн6ий спосіб захисту, оскільки чинне законодавство передбачає обов'язок податкового органу звернутись до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття одного з рішень про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків. Проте позивачем такі заходи не вживались.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки таке не є обґрунтованим і його явка в суді апеляційної інстанції не визнана обов'язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.02.1996 року проведено державну реєстрацію відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.05.2014 року (а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до позивача податкову декларацію для сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік від 06.02.2015 року, якою узгоджено податкове зобов'язання платника податків за вказаний період. Також подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.03.2014 року, від 17.04.2015 року, від 31.07.2014 року, від 31.08.2014 року, а також уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 23.04.2015 року, від 22.04.2015 року, від 22.04.2015 року (а.с. 9-24).

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України вказано, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Як вбачається з довідки про стан заборгованості від 12.08.2015 року та облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 1674928,06 грн., податку на прибуток в розмірі 20105,32 грн. та авансових внесках з податку на прибуток в розмірі 14472,65 грн. (а.с. 8, 68-76).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 6.2.3. та 6.3.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючим органом надсилаються дві податкові вимоги - перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

З матеріалів справи вбачається, що заявником надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за № 1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року на суму 3039947,04 грн. та ''Ю2'' за № 2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року на суму 3180163,64 грн., та такі були отримані відповідачем 14.05.2004 року та 18.06.2004 року відповідно (а.с. 7). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно із п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, чинним законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання. Відповідно до довідки позивача від 14.09.2015 року № 20245/10/23-150/8230 податкові вимоги від 2004 року не відкликались, оскільки податковий борг підприємства не переривався (а.с. 50).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з часу направлення згаданих податкових вимог відповідач не погасив свого боргу, а тільки поступово його збільшує, а тому у податкового органу відсутні підстави виставляти платнику податків нові податкові вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

У ст. 96 ПК України передбачено особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Проте, ці особливості стосуються випадків, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено. Таким чином, ці особливості не змінюють пріоритету стягнення податкового боргу насамперед за рахунок коштів такого платника податків.

Окрім того, п. 95.4 ПК України передбачає, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Таким чином, погашення податкового боргу платника податку здійснюється шляхом: стягнення грошових коштів, які знаходять на його рахунках, за рішенням суду; продажу його майна, що перебуває в податковій заставі, за рішенням суду про надання дозволу; стягнення коштів за рахунок готівки за рішенням суду.

Оскільки суду не надано належних доказів про відсутність на рахунках відповідача грошових коштів, то позовні вимоги є підставними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» залишити без задоволення слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Крім того, вирішуючи питання судових витрат слід стягнути з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відстрочений судовий збір у розмірі 5359,20 грн.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 809/3445/15 - без змін.

Стягнути з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відстрочений судовий збір у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула