Ухвала суду № 54468452, 14.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12735/15 Головуючий у 1-й інстанції: Непомняща А.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Печенюку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс", звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 березня 2015 року № 0000511502.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції, 20 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс" подало до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Разом з декларацією Товариством було подано Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" разом з копіями первинних документів, а саме: податкових накладних, що не були відображені продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображені покупцем в Додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

На підставі пункту 200.10 статті 200, в порядку статті 76 Податкового кодексу України відповідачем проведена камеральна перевірка даних, заявлених ТОВ "Автодрайв плюс" в декларації за грудень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 20 лютого 2015 року № 43/26-54-15-02-12/38564342.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, останнім завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року на суду ПДВ 20724,94 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення за грудень 2014 року на вказану суму.

На підставі вищезазначеного висновку контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2015 року № 0000511502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20725,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення та акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пунктів 198.1 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження , створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2статті 198 ПК України198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України). Вона одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та податковому кредиті і реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Лише подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) із додаванням відповідних документів надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з податку на додану вартість.

Однак, як установлено судом, до вказаної заяви ТОВ "Автодрайв плюс" не було подано копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, а також, не надано жодних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за перевіряємий період, що стало підставою для висновку про правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 12 березня 2015 року № 0000511502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20725,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодрайв плюс" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 18 грудня 2015 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.