Ухвала суду № 54468394, 18.12.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 464/7068/14-ц

Провадження № 2/461/1393/15

У Х В А Л А

18.12.2015 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

при секретарі Бориславському Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву головуючого в судовому засіданні у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання про самовідвід , -

В С Т А Н О В И В :

головуючий в судовому засіданні ОСОБА_4 заявив про самовідвід покликаючись на те, що він брав участь у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання факту проживання. За результатами розгляду справи суд постановив ухвалу про закриття провадження від 19.10.2011 року.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України, за наявності підстав, зазначених ст.ст. 20-22 ЦПК України, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку зясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом ( ст.ст.126,129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 р. №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає до задоволення оскільки судом у складі головуючого судді Юрківа О.Р. раніше уже прийнято рішення у справі з тими самими сторонами та тим самим предметом спору, де висловлено думку відносно зазначеного позову, що може бути підставою для сумніву в безсторонності судді.

Керуючись ст.ст. 20-25 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

заяву головуючого в судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання про самовідвід задовольнити.

Ухвала остаточна, в апеляційному порядку, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає.

Суддя О.Р.Юрків