Ухвала суду № 54467938, 10.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2015 рокусправа № 808/1530/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, 3 особи ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» (далі - ТОВ «КЕЙ -КОЛЕКТ») звернулося до суду з позовом до відповідача Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС ЗМУЮ), 3 особи ОСОБА_3,, в якому просить визнати протиправними дії Ленінського ВДВС ЗМУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно: будинок за адресою АДРЕСА_1, відповідно до постанови виконавчої служби №29236438 від 17.10.2011 року та зобов'язати звільнити майно з під арешту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «КЕЙ -КОЛЕКТ» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2005 року між 3 особою ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 180-224-К/Р, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 дол./США на строк з 02.03.2005 року по 01.03.2020 року, у зв'язку з чим між сторонами укладено договір іпотеки № 180-224-К/Р/З від 02.03.2005 року, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що в подальшому ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до договору факторингу №1 та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, відступлені права вимоги за даним договором іпотеки ТОВ «КЕЙ -КОЛЕКТ».

Проте в березні 2015 року ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» стало відомо, що постановою Ленінського ВДВС ЗМУЮ №29236438 від 17.10.2011 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса №3427 від 07.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 350000 грн., якою Ленінським ВДВС ЗМУЮ накладено арешт на все майно боржника, в тому числі на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, яке являється предметом іпотеки за договором № 180-224-К/Р/З від 02.03.2005 року, що порушує права позивача та ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки за порушення ОСОБА_3 вимог кредитного договору № 180-224-К/Р від 02.03.2005 року.

Не погодившись з даними діями відповідача позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця та знаходиться в межах його компетенції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону № 898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ст. 3 Закону № 898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель в праві задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином, іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання і спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» на час накладання відповідачем арешту на майно ОСОБА_4 відповідно до постанови №29236438 від 17.10.2011 року, не була надіслана 3 особі вимога про сплату заборгованості за кредитним договором № 180-224-К/Р від 02.03.2005 року відповідно до вимог Закону № 898-IV, що виключає підстави для задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки за невиконання боржником зобов'язання за основним договором.

Крім того із матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2011 року по справі 2-3062/11 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 180-224-К/Р від 02.03.2005 року задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, та ОСОБА_4 як майнового поручителя на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 298 932,01 грн., судове рішення до виконання банком не пред'явлено.

В силу викладеного державним виконавцем Ленінського ВДВС ЗМУЮ дії щодо накладення арешту на приналежне ОСОБА_3 нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 на виконання напису нотаріуса здійснені в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова