Постанова № 54467735, 24.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/8302/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Ковтун Т.О.,

від відповідача: Волощук А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А0799 на рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2015р. у справі № 910/8302/15-г (суддя Головіна К.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Військової частини А0799

про стягнення 84001,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про заборгованість в сумі 84001,66 грн., яка складається з 78698,81 грн. основного боргу, 2642,74 грн. пені та 2660,10 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/8302/15-г від 31.08.2015р. позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість у сумі 78698,81 грн., пеню у сумі 2642,74 грн. та 3 % річних у сумі 2660,10 грн.

Рішення мотивовано тим, що доказів належної оплати поставленої продукції Відповідачем суду не подано, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 78 698,81 грн. підлягають задоволенню. На момент розгляду даної справи зобов'язання між сторонами за договором № 08-УНД-10 від 30.12.2010 р. не припинились, а даний договір є діючим.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для подальших вчасних проведень розрахунків, Позивачу необхідно надати Відповідачу необхідні документи для переукладення нового договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/8302/15-г до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 24.11.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/8302/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю.Л. (головуючий)., Корсакової Г.В., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/8302/15-г прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено до розгляду на 24.11.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

30.12.2010р. між Відповідачем та Позивачем був укладений договір №08-УНД-10, відповідно до якого Відповідач зобов'язався відшкодувати Позивачеві вартість корисного використання тунелю метрополітену загальною довжиною 1900 погонних метрів.

Згідно з п.1.1.1. договору місця прокладання кабелю та його довжина визначається відповідно до розробленої та погодженої сторонами ПКД. Про введення в експлуатацію кабелю сторонами складається двосторонній акт.

Відповідно до п.2.1. договору Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачеві відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1900 погонних метрів, в розмірі 1,40 грн. за 1 погонний метр прокладеного кабелю, що складає 2660,00 грн. у місяць згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1) до даного договору, у термін не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на поточний рахунок Позивача.

Згідно з п.3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього договору не заявить письмово про бажання припинити дію договору, то договір вважається автоматично продовжений кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочення сплати платежів за цим договором Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, але не більше двох облікових ставок НБУ.

На виконання умов договору, Позивач виконав свої зобов'язання за договором №08-УНД-10 від 30.12.2010р. з надання у користування Відповідачу тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1900 погонних метрів.

Проте, Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо відшкодування вартості корисного використання тунелю за період з 10.04.2013р. по 10.08.2015р. виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 78698,81 грн.

23.10.2013р. Позивач направив на адресу Відповідача лист в якому повідомив, що для укладення нового договору, необхідно підписати додаткову угоду до договору №08-УНД-10 від 30.12.2010р. про розірвання.

23.09.2014р., 27.11.2014р., 05.12.2014р. Позивач звертався до Відповідача з вимогами №27/06-2079, №27/06-2686, №27/06-2757 про стягнення заборгованості за договором №08-УНД-10 від 30.12.2010р., в яких просив погасити заборгованість.

15.06.2015р. Відповідач направив на адресу Позивача лист №350/175/240/15/335А/т, в якому зазначив, що питання оплати по договору вирішується тільки в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст.403 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом або рішенням суду.

Згідно з ст.404 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном полягає у можливості прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

З встановлених судом обставин вбачається, що у грудні 2010р. між Відповідачем та Позивачем був укладений договір (за правовою природою договір встановлення сервітуту), відповідно до якого Відповідач зобов'язався відшкодовувати Позивачеві вартість використання тунелю метрополітену та тунельних споруд загальною довжиною 1900 погонних метрів у термін не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на поточний рахунок Позивача.

У випадку прострочення сплати платежів за цим договором Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, але не більше двох облікових ставок НБУ. Умовами договору передбачено, що договір діє до 31.12.2011р., але у випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього договору не заявить письмово про бажання припинити дію договору, то договір вважається автоматично продовжений кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав Відповідачу у користування тунель та тунельні споруди для прокладення кабелю зв'язку, проте Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати вартості використання тунелю за період з 10.04.2013р. по 10.08.2015р. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 78698,81 грн.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами про стягнення заборгованості за договором №08-УНД-10 від 30.12.2010р., проте Відповідач не сплатив заборгованість, посилаючись на те, що питання оплати по договору вирішується тільки в судовому порядку.

Доказів розірвання договору Сторонами суду не подано, прокладений кабель зв'язку Відповідач з тунелю Позивача не демонтував, отже договір є чинним, а тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 78698,81 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи Скаржника, що договір був укладений без реєстрації у Державній казначейській службі України, а тому Відповідач не може виконати свої зобов'язання з оплати послуг, оскільки вказані обставини не впливають на договірні зобов'язання Відповідача.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочення сплати платежів за цим договором Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, але не більше двох облікових ставок НБУ.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 2642,74 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що місцевим судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2660,10 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0799 на рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2015р. у справі №910/8302/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2015р. у справі №910/8302/15-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.11.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

Є.Ю. Шаптала