Рішення № 54466753, 14.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Справа № 911/4728/15

за позовом Приватного підприємства Ліком, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Васильків

про стягнення 14 040,90 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (керівник ПП Ліком );

від відповідача не з'явився.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Ліком (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 13 546,11 грн. заборгованості, яка складається з: 6629,71 грн. основного боргу, 2874, 46 грн пені, 1356,89 грн. 24% річних та 2685,05 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №319 від 15.10.2014 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

25.11.2015 позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6629,71 грн. основного боргу, 3219,63 грн. пені, 1571,08 грн. 24% річних та 2620,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову 14 040,90 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду про порушення провадження від 28.10.2015, про відкладення розгляду справи від 19.11.2015 та від 03.12.2015 надсилались відповідачу за адресою, вказаною в Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд

встановив:

15.10.2014 між Приватним підприємством "Ліком" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір поставки № 319 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання, а покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника і вказуються у накладних (рахунках) на поставку, які є невід'ємними частинами Договору.

Товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках) по яким вони поставляються.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 14 днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 13 537,97 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками в двосторонньому порядку.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині здійснення оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши позивачу 6908,26 грн., на підтвердження чого надав суду належним чином засвідчені копії банківських виписок з рахунку на який мали надходити кошти від відповідача.

17.02.2015, підписавши акт звірки взаємних розрахунків, сторони погодили, що за відповідачем рахується заборгованість за договором поставки в розмірі 6629,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 24.09.2015, в якій просив оплатити вищевказану заборгованість, проте дана претензія залишена без відповіді та належного реагування, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

Оцінивши наявні в справі докази суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість за договором поставки №319 від 15.10.2014 на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 6629,71 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 3219,63 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 договору визначено, що за прострочення оплати поставлених товарів (п.3.2 договору) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Умовами пункту 4.5 договору передбачено, що строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить 3 (три) роки. Вказане застереження до договору є договором про встановлення сторонами строку позовної давності.

Строк позовної давності по стягненню пені і період нарахування пені не є тотожними поняттями.

А тому встановлений умовами пункту 4.5 договору строк позовної давності по стягненню пені не застосовується до періоду нарахування пені за прострочення виконання зобовязань по цьому договору.

Водночас, відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського Кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Беручи до уваги викладене, судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон здійснено власний розрахунок розміру пені з урахуванням пункту 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, за шість місяців прострочення виконання зобов'язання по наступним накладним:

Розрахунок суми пені за накладною ЛК-0352444 від 18.12.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення538.9802.01.2015 - 05.02.20153514.0000 %0.077 %*14.47538.9806.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*14.97538.9804.03.2015 - 02.06.20159130.0000 %0.164 %*80.63

Розрахунок суми пені за накладною ЛК-0352446 від 18.12.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1014.4202.01.2015 - 05.02.20153514.0000 %0.077 %*27.241014.4206.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*28.181014.4204.03.2015 - 02.06.20159130.0000 %0.164 %*151.74

Розрахунок суми пені за накладною ЛК-0360589 від 25.12.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2592.8609.01.2015 - 05.02.20152814.0000 %0.077 %*55.692592.8606.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*72.032592.8604.03.2015 - 09.06.20159830.0000 %0.164 %*417.70

Розрахунок суми пені за накладною ЛК-0362051 від 25.12.2014

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2483.4509.01.2015 - 05.02.20152814.0000 %0.077 %*53.352483.4506.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*68.992483.4504.03.2015 - 09.06.20159830.0000 %0.164 %*400.07

Враховуючи, що решта розрахунків пені здійснена позивачем арифметично вірно та відповідає нормам законодавства, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1570,67 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1571,08 грн. 24% річних та 2620,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору сторони встановили, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24 % річних.

Згідно з пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Здійснивши перерахунок 24 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому до стягнення з відповідача підлягає 1571,08 грн. 24% річних та 2620,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6629,71 грн. основного боргу, 1570,67 грн. пені, 1571,08 грн. 24% річних та 2620,48 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08606, Київська обл., м. Васильків, Військове містечко 11АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Ліком (03124, м. Київ, провулок Радищева, буд. 3, код ЄДРПОУ 30638249) 6629 (шість тисяч шістсот двадцять девять) грн. 71 коп. основного боргу, 1570 (одну тисячу пятсот сімдесят) грн. 67 коп. пені, 1571 (одну тисячу пятсот сімдесят одну) грн. 08 коп. 24% річних, 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 1074 (одну тисячу сімдесят чотири) грн. 95 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 17.12.2015