Рішення № 54466597, 18.12.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2015 р. Справа № 903/1179/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід", м. Долина Івано-Франківської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кронологістик", м. Нововолинськ Волинської області

про стягнення 18 420,26грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. №745 від 20.11.2015р.

від відповідача: ОСОБА_3-дов. №05/2015 від 16.11.2015р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін та третіх осіб розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

В судовому засіданні 16.12.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронологістик" - про стягнення 18 420,26грн., в т.ч. 18 000,00грн.-заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу по товарно-транспортній накладній міжнародного зразку №0007700 від 19.06.2015р. та товарно-транспортним накладним від 22.06.2015р. №№142978, 142980, 142981, 708302 згідно договорів-заявок №0002947 та №0002989, 153,86грн.-3% річних за період з 23.07.2015р. по 03.11.2015р. (включно) та 266,40грн.-інфляційних втрат за період з серпня 2015р. по вересень 2015р. (включно).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем наданих йому послуг по перевезенню вантажу, у встановлені договорами-заявками строки.

Ухвалою суду від 09.11.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 24.11.2015р. на 11:30год.

17.11.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшов до суду відзив №156/11 від 17.11.2015р. (вх.№01-54/11404/15 від 17.11.2015р.), в якому він позов заперечив, вказавши, що вважає його безпідставним, оскільки відповідач здійснив оплату наданих йому послуг по перевезенню вантажу, перерахувавши 20.07.2015р. на банківський рахунок позивача в ПАТ "Банк "Київська Русь" 18 000,00грн., що стверджується платіжними дорученнями від 20.07.2015р. №14949 на суму 16 000,00грн. та №14950 на суму 2 000,00грн. Тому, в позові просив відмовити.

Долучив до матеріалів справи платіжні доручення від 20.07.2015р. №14949 на суму 16 000,00грн., від 20.07.2015р. №14950 на суму 2 000,00грн., копії актів №1645 від 23.06.2015р., №1640 від 22.06.2015р., відповіді на претензію №148/10 від 29.10.2015р., статуту ТзОВ "Кронологістик", затвердженого загальними зборами учасників протоколом №1 від 23.10.2012р., зареєстрованого 24.10.2012р. за №11991020000000969, довіреності №5/2015 від 16.11.2015р., платіжні доручення №11960 від 10.03.2015р., №9697 від 15.12.2014р., №7907 від 16.10.2014р., №5543 від 06.10.2014р. та повідомлення №155/11 від 17.11.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2015р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні з підстав, викладених у позовній заяві.

Проти заперечень відповідача заперечив, зазначивши, що відповідач безпідставно перерахував кошти на рахунок позивача в ПАТ "Банк "Київська Русь", який згідно постанови Правління НБУ від 19.03.2015р. №190 віднесено до категорії неплатоспроможних та з 20.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію. У виставлених позивачем рахунках на оплату послуг та актах надання послуг чітко вказано банківські реквізити ТзОВ "Транс-Захід" в ПАТ АКБ "Львів", на які і слід було здійснити оплату.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням вих.№737 від 19.11.2015р. (вх.№01-54/11656/15 від 24.11.2015р.), яким надав суду, на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2015р., уточнений розрахунок суми основного боргу, копію реєстру рекомендованих листів від 02.07.2015р. та виписку з ЄДР щодо ТзОВ "Транс-Захід".

Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2015р. позов заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, вказав на необхідність з'ясування питання чи були зараховані перераховані ТзОВ "Кронологістик" кошти на рахунок позивача в ПАТ "Банк "Київська Русь".

Ухвалою суду від 24.11.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі та зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та первинні докази щодо надходження (не надходження) на рахунок в банку коштів, перерахованих відповідачем на рахунок позивача ПАТ "Банк "Київська Русь"; додаткові пояснення на відзив відповідача; відповідача- додаткові письмові пояснення щодо зарахування коштів, перерахованих на рахунок кредитора в ПАТ "Банк "Київська Русь".

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2015р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, клопотанням б/н від 16.12.2015р. (вх.№01-54/12468/15 від 16.12.2015р.) просив долучити до матеріалів справи виписку по особовому рахунку в ПАТ "Банк "Київська Русь" №2600510358001 за період з 08.07.2015р. по 31.07.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2015р. позов заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням б/н від 15.12.2015р. (вх.№01-54/12467/15 від 16.12.2015р.), яким надав суду довідку АТ "УкрСиббанк" №06-54/1/14843 від 07.12.2015р. та лист №11111/43 від 02.12.2015р. "Щодо інформації по рахунку", наданий Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь".

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України та дослідивши матеріали справи, -

встановив:

17 червня 2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кронологістик" був укладений договір-заявка №0002947 на транспортне перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, згідно якої ТзОВ "Транс-Захід" (перевізник) зобов'язувався здійснити перевезення вантажу, а ТзОВ "Кронологістик" зобов'язувався оплатити вартість наданих йому послуг по перевезенню вантажу.

Згідно даної заявки позивач зобов'язався перевезти вантаж, а саме-HDF raw+LHDF, вагою 21,7т, об'ємом 25м.куб., вартістю фрахту 16 000,00грн. в т.ч. за кордоном 8 679,00грн. без ПДВ, по Україні 7 321,00грн. без ПДВ, за маршрутом: 7700 Мохач Угорщина-Нововолинськ-Львів, адреса завантаження-7700 Мохач Угорщина, Budapesti ut.72, адреса розвантаження-Нововолинськ м., Луцька, 20. Дата завантаження-18.06.2015р. Термін доставки-22.06.2015р. прибути на розвантаження.

Відповідно до умов даної заявки оплата проводиться 15 днів після отримання оригіналів документів.

Дану заявку підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки. (а.с. 11).

22 червня 2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кронологістик" був укладений договір-заявка №0002989 на транспортне перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжміському сполученні, згідно якої ТзОВ "Транс-Захід" (перевізник) зобов'язувався здійснити перевезення вантажу, а ТзОВ "Кронологістик" зобов'язувався оплатити вартість наданих йому послуг по перевезенню вантажу.

Згідно даної заявки позивач зобов'язався перевезти вантаж, а саме-ламінована підлога, OSB, вагою 6,7т, об'ємом 11м.куб., вартістю фрахту 2 000,00грн. без ПДВ, за маршрутом: Нововолинськ м.-Львів-Львів, адреса завантаження- Нововолинськ м., Луцька, 20, адреса розвантаження-Львів, вул. Луганська, 1Б. Дата завантаження-22.06.2015р. Термін доставки-23.06.2015р. прибути на розвантаження.

Відповідно до умов даної заявки оплата проводиться 10 днів після отримання оригіналів документів.

Дану заявку підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки. (а.с. 12).

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, здійснивши перевезення вантажу за маршрутом у визначені строки на суму 18 000,00грн., що стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 19.06.2015р. №0007700, товарно-транспортними накладними №708302 від 22.06.2015р., №142980 від 22.06.2015р., №142981 від 22.06.2015р., №142978 від 22.06.2015р., які підписані відповідачем та скріплені відтиском його печатки, рахунок-фактурами №1640 від 22.06.2015р. на суму 16 000,00грн., №1645 від 23.06.2015р. на суму 2 000,00грн., актами про надання послуг №1640 від 22.06.2015р. на суму 16 000,00грн. та №1645 від 23.06.2015р. на суму 2 000,0грн.

Розділом "термін оплати" договору-заявки №0002947 від 17.06.2015р. визначено, що термін оплати 15 днів після отримання оригіналів документів, а згідно договору-заявки №0002989 від 22.06.2015р. термін оплати становить 10 днів після отримання оригіналів документів.

Необхідний для оплати перелік документів, а саме: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №0007700 від 19.06.2015р., товарно-транспортні накладні №708302 від 22.06.2015р., №142980 від 22.06.2015р., №142981 від 22.06.2015р., №142978 від 22.06.2015р., акти надання послуг №1640 від 22.06.2015р. та №1645 від 23.06.2015р., рахунок-фактури №1640 від 22.06.2015р. та №1645 від 23.06.2015р., був позивачем надісланий відповідачу 02.07.2015р., а отриманий останнім -07.07.2015р. (а.с. 22).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.08.2015р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія про оплату наявної у нього заборгованості в розмірі 18 000грн. (а.с. 23), у відповідь на яку листом за вих.№124/09 від 15.09.2015р. відповідач визнав факт надання послуг перевезення на суму 18 000,00грн., та зазначив, що послуги були ним оплачені в повному обсязі згідно платіжних доручень №14949 від 20.07.2015р., №14950 від 20.07.2015р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані йому послуги по перевезенню вантажу не виконав належним чином, що призвело до звернення позивача з позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось на підставі договорів-заявок на перевезення вантажу №0002947 від 17.06.2015р. та №0002989 від 22.06.2015р.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто домовленості щодо перевезення вантажу згідно договорів-заявок на перевезення вантажу №0002947 від 17.06.2015р. та №0002989 від 22.06.2015р., відповідно до яких позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а відповідач- оплатити таке перевезення.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (перевезення позивачем вантажу за CMR та товарно-транспортними накладними, прийняття вантажу відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин по перевезенню вантажу.

Згідно статті 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Відповідно до ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів"-Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За змістом статтей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплату за надані позивачем послуги перевезення відповідач у встановлені в договорах-заявках строки не здійснив, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кронологістик" по оплаті за надані позивачем транспортні послуги становить 18 000,00грн., на час судового розгляду не сплачена (доказів оплати суду не надано), стверджується договорами-заявками на перевезення вантажу №0002947 від 17.06.2015р. та №0002989 від 22.06.2015р., міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0007700 від 19.06.2015р., товарно-транспортними накладними №708302 від 22.06.2015р., №142980 від 22.06.2015р., №142981 від 22.06.2015р., №142978 від 22.06.2015р., актами надання послуг №1640 від 22.06.2015р. та №1645 від 23.06.2015р., рахунок-фактурами №1640 від 22.06.2015р. та №1645 від 23.06.2015р., відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України не оспорена та підлягає до задоволення згідно ст. 916 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача щодо того, що ним проведена належна оплата. Так, згідно первинних доказів по справі, а саме рахунків-фактур №1640 від 22.06.2015р., №1645 від 23.06.2015р., актів про надання послуг №1640 від 22.06.2015р., №1645 від 23.06.2015р. серед реквізитів позивача щодо проведення розрахунків зазначено п/р 26000068169004 в ПАТ АКБ "Львів" ЗКПО 30906034, МФО 325268, а не рахунок в ПАТ "Банк "Київська Русь", куди відповідач необгрунтовано здійснив перерахування коштів за перевезення. Тому, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо проведення своєчасних розрахунків за перевезення.

У звязку із невиконанням умов договорів-заявок позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 153,86 грн. за період з 23.07.2015р. по 03.11.2015р. та 266,40 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання за період з серпня 2015р. по вересень 2015 р. (включно).

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. та підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості предявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 307 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 626, 909, 916, 920 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кронологістик" (Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 20, код 38131629)

на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" (Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Обліски, 139, код 30906034)

18 420,26 грн., в т.ч. 18 000,00 грн.-основного боргу, 153,86грн.-3% річних та 266,40 грн.-суми індексу інфляції і 1 218,00грн.-витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

18.12.2015

СуддяС. В. Бондарєв