Ухвала суду № 54466456, 14.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Кабанченко О.А., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2015 року,

встановила:

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2015 року названий позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 8 440 000 грн., проценти за користування позиками в розмірі 1 063 440 грн., три проценти річних в розмірі 415 602 грн. 26 коп., витрати за проведення експертизи в розмірі 3 108 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2012 року між сторонами укладено договір, відповідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 позику в сумі 100 000 доларів США, а останній зобов'язувався повернути позику в строк до 15 червня 2013 року.

15 червня 2012 року між сторонами укладено договір, відповідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 позику в сумі 100 000 доларів США, а останній зобов'язувався повернути позику в строк до 15 червня 2013 року.

07 вересня 2012 року між сторонами укладено договір, відповідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 позику в сумі 100 000 доларів США, а останній зобов'язувався повернути позику в строк до 07 вересня 2013 року.

07 вересня 2012 року між сторонами укладено договір, відповідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 позику в сумі 100 000 доларів США, а останній зобов'язувався повернути позику в строк до 07 вересня 2013 року.

Пункт 3 кожного з договорів позики передбачав умову, що позичальник отримує позику до підписання договору.

Проте, відповідач належним чином не виконав умов укладених договорів, та не повернув позику, внаслідок чого виникла заборгованість.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що нею належним чином виконані умови договорів, проте відповідач не повертає кошти в добровільному порядку.

ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, зазначив, що не одержував грошові кошти від позивача. Жоден з договорів позики він не підписував.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно з висновками експертів від 10 лютого 2015 року № 15579/15580/14-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_2, які виконано у двох договорах позики від 15 червня 2012 року та у двох договорах позики від 07 вересня 2012 року у графах «позичальник» (договори №1-4), виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів; підписи від імені ОСОБА_2, які виконано у двох договорах позики від 15 червня 2012 року та у двох позики від 07 вересня 2012 року у графах «позичальник» (договори №1-4), виконані самим ОСОБА_2. (а.с.126-130).

Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: борг за позиками в розмірі 8 440 000 грн., що еквівалентно 400 000 доларів США, проценти за користування позиками в розмірі 1 063 440 грн., що еквівалентно 50 400 доларів США, та три проценти річних в розмірі 415 602 грн. 26 коп., що еквівалентно 19 696,79 доларів США.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості колегією суддів перевірено.

Зазначений розрахунок є повним, чітким та зрозумілим. Містить відомості про розмір заборгованості за позиками та відсоткам.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності нарахованих сум.

Клопотання про проведення додаткової чи повторної експертиз позивачем та його представником не заявлялись.

Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи колегією суддів відхилено через його необґрунтованість, оскільки жодних зауважень до первісної експертизи сторонами не заявлялось.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував грошові кошти за укладеними договорами позики, не підтверджені будь-якими допустимими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 09 червня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

О.А. Кабанченко