Постанова № 54466451, 11.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ігнатов Р.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, її захисника - адвоката Глазкова Є.С., потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в міста Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015, −

В С Т А Н О В И В

Цією постановою накладено на ОСОБА_2 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, у виді штрафу в розмірі чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (68 грн.) з конфіскацією тварини.

Згідно постанови суду першої інстанції, 05.06.2015, приблизно о 11.20 год., знаходячись по вул. Уманській, 39 у м. Києві, ОСОБА_2 вигулювала собаку без намордника, чим порушила правила тримання собак, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_4 у вигляді укусу ноги.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва 13.08.2015, постанову Солом'янського районного суду міста Києва 13.08.2015 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу такого правопорушення.

В апеляційній скарзі, а саме частині, яка стосується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_2 посилається на те, що 28.09.2015 їй вперше стало відомо про наявність постанови від 13.08.2015 по справі про адміністративне правопорушення відносно неї. Під час ознайомлення з матеріалами справи, вона звернула увагу на той факт, що усі процесуальні документи (повістка про виклик до суду, рекомендовані листи) направлялись судом на адресу: АДРЕСА_1.Проте у протоколі від 25.06.2015 про адміністративне правопорушення, постанові від 13.08.2015 у справі про адміністративне правопорушення вказано її місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1. В супровідному листі від 20.08.2015, разом з яким Солом'янський районний суд направив копію постанови про адміністративне правопорушення також зазначено адресу: АДРЕСА_1., в результаті чого, ОСОБА_2 була позбавлена своїх конституційних і процесуальних прав на оскарження. Крім того, як зазначає апелянт, під час винесення судом постанови по справі про адміністративне правопорушення вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні №12 з 07 по 17 серпня 2015 року, що підтверджується довідкою № 10884.

Що стосується обґрунтувань самої апеляційної скарги, ОСОБА_2 вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з наступних підстав.

Так, постановою від 13.08.2015 по справі про адміністративне правопорушення відносно неї вказано, що 05.06. 2015 її собака неодноразово вкусила громадянина ОСОБА_4, хоча згідно з наявної в матеріалах справи довідки № 2948 від 05.06.2015, на яку йде посилання суду, зазначено «укушеная ссадина подколенной ямки справа», тобто мова йде про один укус.Крім цього, сам потерпілий в своїх поясненнях вказав, що йому було причинено тілесні ушкодження на сходовій клітині свого парадного.В той же час в постанові суду зазначено, що ОСОБА_4 було покусано декілька разів (спочатку в парадному, а потім ще в дворі), що суперечить наявним в матеріалах справи поясненням потерпілого і довідки з медичної установи.

Також, апелянт звертає увагу, що в матеріалах справи наявні пояснення сусідів, проте ці пояснення не є поясненнями очевидців пригоди. Так, в своїх поясненнях ОСОБА_4 поясняє про інцидент, який відбувся з собакою на сходовій клітині парадного навпроти квартири № 44. В той же час всі сусіди, які надавали пояснення, а також в протоколі зазначено, що ОСОБА_4 було завдано шкоди в дворі в присутності сусідів, що суперечить поясненням апелянта, поясненням ОСОБА_5, а також наявною в матеріалах справи довідкою про те, що пошкодження складається з одного укусу.Разом з тим, наявні в матеріалах справи письмові пояснення не мають жодного відношення до інциденту, який відбувся 05.06.2015, а стосуються виключно взаємовідносин ОСОБА_2 з іншими особами.

Як стверджує ОСОБА_2, фактично в матеріалах адміністративної справи відсутні пояснення очевидців пригоди, звинувачення обґрунтоване лише свідченнями постраждалої особи. Проте суд при наявності суперечливості в свідченнях сусідів, її поясненнях і поясненнях ОСОБА_5, яка на відміну від інших була очевидцем інциденту, не дав оцінки цим обставинам.

ОСОБА_2 вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б підтверджували наявність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, оскільки потерпілим не надано безспірних доказів на підтвердження факту заподіяння йому шкоди саме її собакою, потерпілий скаржився на укуси собаки, але одяг на ньому не був пошкоджений, ран та крові видно не було, потерпілий звернувся до медичного закладу не за допомогою, а для отримання документального підтвердження про наявність рани, а акт судово-медичного дослідження (обстеження), яке б достовірно встановлювало характер ушкоджень (нанесення їх саме собакою і саме собакою таких розмірів), відсутній.

Апелянт звертає увагу і на наступне. Диспозицією ст.154 КУпАП в якості порушення зазначено вигулювання собак за наявності одночасно двох підстав, а саме: без повідків і намордників, тоді як в поясненнях вказано тільки на відсутність намордника на собаці, що виключає підстави для її застосування. Разом з тим, захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. У цій частині постанова суду абсолютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді конфіскації собаки.А ні з матеріалів справи, а ні з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи зібрані пояснення тільки тих осіб, які негативно відзивались про апелянта, при цьому з деякими з них, як стверджує ОСОБА_2, вона взагалі ніколи не зустрічалась і не мала жодних відносин. В той же час суд залишив без уваги пояснення надані нею та ОСОБА_5, а також суд ухвалюючи постанову без її участі позбавив можливості надати докази на її користь.

Таким чином, суд не було всебічно досліджено всі докази по даній справі, а саме, в матеріалах відсутні будь-які дані, які б підтверджували місце роботи, професію, об'єктивну характеристику з місця роботи, сімейний стан ОСОБА_2, тощо. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.

Крім цього, вилучення собаки спричинило апелянту значні моральні страждання. По відношенню до собаки конфіскацію (позбавлення її турботи господаря) можна розцінювати як жорстоке поводження з твариною. Тобто обране судом стягнення не відповідає суспільній значимості порушення.

22.10.2015 на адресу Апеляційного суду міста Києва надійшли заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу від ОСОБА_4, в яких він просить залишити постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Своє прохання ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що апелянт взагалі не ознайомлена з матеріалами справи, оскільки в апеляційній скарзі робить посилання на відсутність очевидців, а відтак ОСОБА_4 зауважує, що очевидцями є двоє свідків з числа понятих: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, свідчення яких містяться у письмових поясненнях від 25.06.2015 (а.с. 7, 8).

Також ОСОБА_4 зазначає, що у відповідності до ст.251 КпАП, акт СМЕ не є обов'язковим доказом в справах про адміністративне правопорушення. В той же час, він звертався в травмпункт Київської клінічної лікарні №4, де йому промили рану. В медичній довідці чітко вказано «укушеная ссадина подколенной ямки справа», що за своєю природою виникнення говорить сама за себе.

Щодо письмових скарг мешканців Первомайського масиву Солом'янського району м. Києва, то ОСОБА_4 заявляє, що вони дійсно не стосуються конкретної справи, однак яскраво відображають агресивне поводження ОСОБА_2 та її собак. В той же час, правопорушниця продовжує порушувати правила вигулу собак, на що було викликано наряд патрульної служби і складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.09.2015. Такі правопорушення мали місце не одноразово, однак жодного разу ОСОБА_2 не була притягнута до відповідальності, що дозволяє їй і надалі порушувати закон.

Заслухавши доповідь судді, доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2та її захисника - адвоката Глазкова Є.С., які просить задовольнити апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_4, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Як вбачається зі змісту постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015, за викликом до суду ОСОБА_2 не з'явилась, про причини неявки судді не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Згідно з наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення зворотніх повідомлень, судові повідомлення направлялись на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 18, 27). Відповідно до пояснень ОСОБА_2 (а.с. 9) та паспортних даних, наданих нею в судовому засіданні при розгляді даної апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 проживає за адресо: АДРЕСА_3. Крім того, в матеріалах також містяться телефонограми від 21.07.2015 та 07.08.2015, в яких вказано, що ОСОБА_2 було повідомлено про судове засідання від 05.08.2015 та від 13.08.2015. Втім, апелянтом надано медичну довідку, відповідно до якої вона в період 07.08.2015 по 17.08.2015 перебувала стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 12.

Враховуючи, що судові виклики ОСОБА_2 направлялись на адресу, яка не вказувалась апелянтом в поясненнях та за якою вона не проживає, беручи до уваги факт її перебування на стаціонарному лікуванні в період судових засідань в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_2, подане в межах апеляційної скарги, щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015.

Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_2 щодо скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по даній справі у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, то суд враховує слідуюче.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б підтверджували наявність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, оскільки потерпілим не надано безспірних доказів на підтвердження факту заподіяння йому шкоди саме її собакою. Також апелянтом вказано, що пошкодження, про яке йде мова в медичній довідці, могло бути завдано під час відкривання нею дверей. З такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень старшого інспектора чергової частини Солом'янського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_8, який був очевидцем події, яка мала місце 05.06.2015, підтвердив, що собака, схожа на вівчарку, яку утримувала на повідку ОСОБА_2, вкусила потерпілого ОСОБА_4 Також відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_5, яка теж була очевидцем тієї події, вівчарка по кличці Ассоль була в цей час на повідку у ОСОБА_2 Крім того, відповідно до пояснень медичного працівника ОСОБА_9, який видав медичну довідку про наявність у ОСОБА_4 «укушенной ссадины подколенной ямки справа», зазначається, що хоча і шлях отримання травми записано ним зі слів самого потерпілого, проте ознаки садни візуально схожі на укус собаки. За таких обставин, оцінюючи пояснення свідків, суд приходить до висновку, що доводи апелянта в цій частині не відповідають дійсності та спростовуються показаннями свідків. Стосовно пояснень свідка ОСОБА_5 що собака не кусала ОСОБА_4 то суд відноситься до них в цій частині критично виходячи з того , що свідок є близьким родичем ОСОБА_2 і її покази в цій частині повністю спростовуються сукупністю інших доказів на які міститься посилання .

Стосовно доводів апелянта, що постановою від 13.08.2015 вказано, що її собака неодноразово вкусила громадянина ОСОБА_4, теж не відповідають матеріалам справи про адміністративне правопорушення. Так, згідно змісту постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015, вбачається, що «… ОСОБА_2 вигулювала собаку без намордника, чим порушила правила тримання собак, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_4 у вигляді укусу ноги». Тобто, в судовому рішенні мова йде саме про один укус.

Також критично суд відноситься і до тверджень апелянта, що потерпілий до медичних закладів за допомогою не звертався, акту судово-медичного дослідження до матеріалів справи не залучено, так як в матеріалах даної судової справи міститься медична довідка, в якій зазначено про виявлення у ОСОБА_4 пошкодження шкіряного покриву (а.с. 6), що є доказом про завдання шкоди його здоров'ю.

Щодо тверджень ОСОБА_2, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано як саме вона порушила правила тримання собак та не вказано якою саме собакою завдано шкоди потерпілому, то суд апеляційної інстанції знову ж таки не погоджується з такими доводами, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення додано протокол про прийняття заяви від ОСОБА_4, в якій вказано, що «… 05.06.2015 в під'їзді будинку за місцем мешкання його вкусила собака породи німецька вівчарка, що спричинило певні тілесні ушкодження». Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що диспозицією ст.154 КУпАП в якості порушення зазначено вигулювання собак за наявності одночасно двох підстав: вигулювання без повідків і намордників, однак такі доводи апелянта не спростовує заподіяння собакою, яка перебувала хоча і на повідку, але без намордника, шкоди здоров'ю ОСОБА_4, що виразилось в укусі ноги. Таким чином, наявний склад адміністративного правопорушення (проступка): протиправне діяння, шкода та причинно-наслідковий зв'язок між таким діянням та завданою шкодою. В той же час, посилання правопорушником на той факт, що суд першої інстанції не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді конфіскації собаки взагалі є зайвими, оскільки санкція ч.2 ст. 154 КУпАП є абсолютною, а не альтернативною, так як передбачає накладення штрафу з конфіскацією тварини.

До того ж, посилання ОСОБА_2 в апеляції на те, що докази у справі є неналежними та неповними теж не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки надані в судовому засіданні пояснення учасників процесу, які відображені в протоколах судових засідань від 28.10.2015 та 11.12.2015, цілком співпадають з тими, які містять матеріали даної судової справи.

Щодо доводів про конфіскацію тварини яку можна розцінювати на думку апелянта як жорстке поводження з твариною , то в цій частині даний довод є надуманим і таким що спростовується виходячи з вимог санкції ст. 154 ч.2 КУпАП про що зазначалося вище .

За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, суд доходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015 відносно ОСОБА_2 за її апеляційною скаргою та вважати її прийнятною до розгляду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015 залишити без задоволення.

Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.08.2015, якою накладено на ОСОБА_2 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, у виді штрафу в розмірі чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (68 грн.) з конфіскацією тварини, − залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копія повного рішення по скарзі на постанову протягом трьох днів надсилається особі щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.

Суддя Р.М.Ігнатов

Справа № 33/796/1181/2015

Категорія: ч. 2 ст. 154 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Горбатовська С.А.