Ухвала суду № 54466441, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/15115/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Заєць Т.О.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Рубан С.М.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 1 жовтня 2013 року в розмірі 275 409,80 грн. та судові витрати - 2 754,10 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що боргова розписка складена ОСОБА_2, але під психологічним та фізичним примусом з боку ОСОБА_3 в стані душевного хвилювання та нервового збудження, про що свідчить каліграфія почерку цієї розписки.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір позики №1, оригінал якого оглянуто судом. (а. с. 5),

Відповідно до п. 1 вказаного договору позикодавець ОСОБА_3 передає позичальнику ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 169 000,00 грн., а останній зобов'язується повернути вказану суму в термін до 01 жовтня 2013 року.

За п. 7 договору у разі невиконання зобов'язання у встановлений строк порушник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 35% від переданої суми за кожний день прострочення.

У п. 8 договору визначено, що він є укладеним з моменту передання грошей та діє до 01 жовтня 2013 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 169 000,00 грн. підтверджується розпискою від 01 серпня 2013 року, в якій відповідач зазначає, що на виконання договору позики від 01 серпня 2013 року отримав грошові кошти у вказаному розмірі та зобов'язується їх повернути в повному обсязі до 01 жовтня 20132 року; у випадку неповернення коштів до 01 жовтня 2013 року відповідач зобов'язується повернути кошти до 01 липня 2014 року та сплатити 35% річних від суми боргу. (а.с. 5).

10 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_2 повернув позивачу 9 500,00 грн., іншу частину грошових коштів, отриманих за договором позики, а саме, 159 500,00 грн., не повернув.

26 січня 2015 року позивача звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись в обґрунтування позовних вимог на наведені обставини, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 159 500,00 грн., 35 % річних від суми боргу за період з 02.10.2013 р. по 20.01.2015 р. в сумі 76 491,30 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 39 418,50 грн.

Відповідач, який був належно повідомлений судом про час та місце розгляду справи, двічі не з'явився в судове засідання суду першої інстанції, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою, доказів на спростування доводів позивача не надав і на такі не послався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту повернення йому відповідачем частини боргу у розмірі 9 500 грн., не впливають на правильність висновку суду щодо порушення відповідачем умов договору позики - не повернення іншої частини боргу у розмірі 159 500,00 грн. у встановлений договором строк. Вимог про стягнення 9 500 грн., які були повернуті відповаідачем, позивач не заявляв.

Доводи скарги про те, що судом не була перевірена відповідність укладеного сторонами правочину вимогам ст. 203 ЦК України, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що вимоги щодо недійсності договору позики чи його нікчемності не заявлялись і відповідно до положень ст. 11 ЦПК України не були предметом судового розгляду.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що боргова розписка була видана ним, проте під психологічним та фізичним примусом з боку позивача у стані душевного хвилювання та нервового збудження, про що свідчить каліграфія його почерку у розписці.

При цьому відповідачем на підтвердження вказаних доводів будь-які докази суду першої інстанції надані не були, клопотань про їх витребування не заявлялось.

Наданий у судовому засіданні апеляційного суду представником відповідача талон-повідомлення від 26 жовтня 2015 року, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві, не є належним доказом того, що відповідачем боргова розписка була написана під тиском або впливом з боку позивача, а є лише підтвердженням факту звернення відповідача 26 жовтня 2015 року до органів міліції із заявою, яка зареєстрована у журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

Крім того, зазначаючи у скарзі про те, що розписка була написана під примусом, відповідач не заперечує факт отримання коштів за договором позики та часткового повернення боргу у сумі 9 500 грн.

Порушень процесуального закону, які відповідно до ЦПК України, є підставою для скасування в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не встановлено.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: