Постанова № 54466351, 18.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2015 року № 826/14533/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-Елеком»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток-Елеком» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 07 травня 2015 року № 0000292204, № 0000302204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14533/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2015 року адміністративну справу № 826/14533/15 передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року адміністративну справу № 826/14533/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 30 листопада 2015 року представники позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток-Елеком» перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 09 квітня 2015 року по 14 квітня 2015 року на підставі направлення від 09 квітня 2015 року № 488/26-58-22-04-15 посадовою особою відповідача на підставі п. 78.2 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу від 07 квітня 2015 року № 482 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Росток-Елеком» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту № 3 від 23 травня 2013 року з нерезидентом «Semex-Georgia» (Грузія) за період з 30 травня 2014 року по 28 жовтня 2014 року, результати якої оформлені актом від 21 квітня 2015 року № 1934/26-58-22-04-15/14310454 (далі по тексту - акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Росток-Елеком»:

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження виручки по контракту від 23 травня 2013 року № 3 з нерезидентом Semex-Georgia» (Грузія) на суму 21410,65 євро на 90 днів, нас суму 37257,0 євро на 90 днів та на суму 23667,65 євро на 62 дні;

- ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 станом на 01 липня 2014 року, станом на 01 жовтня 2014 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року № 0000292204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня у сфері ВЕД у розмірі 302659,19 грн.; податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року № 0000292204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за штраф у сфері ВЕД у розмірі 680,00 грн.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що порушують його законні права та інтереси.

Заперечення відповідача співпадають з висновками акту перевірки від 21 квітня 2015 року № 1934/26-58-22-04-15/14310454.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З пояснень позивача, викладений в адміністративному позові, вбачається, що ТОВ «Росток-Елеком» є вітчизняним виробником апаратури та програмного забезпечення для автоматизованих систем керування дорожнім рухом. З 2011 року позивач працює з «Semex-Georgia» у м. Тбілісі. На підставі перемоги у конкурсних торгах «Semex-Georgia» уклало договір з мерією м. Тбілісі на реконструкцію світлофорних об'єктів у місті та обладнанню центра керування дорожнім рухом м. Тбілісі.

На виконання подальшого плану реконструкції між нерезидентом «Semex-Georgia» (Покупець) та TOB «Росток-Елеком» (Продавець) укладено договір № 3 від 23 травня 2013 року, за яким Продавець зобов'язується поставити та інсталювати обладнання в строк до 25 грудня 2013 року, а Покупець - прийняти та оплатити його. Згідно специфікації до договору, позивач поставив «Semex-Georgia» дорожні контролери, світлофори та виконати роботи з інсталяції та підключення обладнання на суму 466861 євро (5068758,39 грн.).

Так, на виконання умов даного контракту TOB «Росток-Елеком» здійснило експорт товару (обладнання для світлофорного регулювання дорожнього руху) на суму 466861 євро. Валютна виручка на територію України надійшла в сумі 408193,35 євро. Але на суму 58667,65 євро валютна виручка не надійшла.

Згідно наявних в матеріалах справи електронних митних декларацій від 02 грудня 2013 року зазначено суму за операцію поставки 21410,65 євро та від 16 грудня 2013 року задекларовано суму за рахунком 37257 євро. Таким чином, граничний термін погашення заборгованості настав на суму 21410,65 євро - 02 березня 2014 року, на суму 37257,0 євро -16 березня 2014 року.

10 липня 2014 року нерезидентом «Semex-Georgia» (Покупець) та TOB «Росток-Елеком» (Продавець) укладено додатковий договір № 2 до контракту, згідно умов якого у зв'язку з тим, що «Semex-Georgia» м. Тбілісі (Грузія) не сплатило в строк поставлений товар на суму 58668,65 євро згідно валютно-митних декларацій № 526737 від 02 грудня 2013 року, № 526862 від 16 грудня 2013 року, сторони погодили: «Semex-GeorgiaLTD» м. Тбілісі (Грузія) бере на себе зобов'язання по сплаті заборгованості за «Semex-Georgia» м. Тбілісі (Грузія) в розмірі 58668,65 євро та гарантує оплату частинами: 1 платіж в розмірі не менше 35000 євро в строк до 21 липня 2014 року, 2 платіж в розмірі - кінцевий строк до 10 серпня 2014 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, згідно з п. 3 Постанови Національного банку України № 475 від 16 листопада 2012 року встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 12 Постанови Національного банку України № 475 від 16 листопада 2012 року вона набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування (19 листопада 2012 року). Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою, тобто 18 травня 2013 року - останній день чинності Постанови Національного банку України № 475 від 16 листопада 2012 року.

Пунктом 1 Постанови Національного банку України № 163 від 14 травня 2013 року передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно п. 9 Постанови Національного банку України № 163 від 14 травня 2013 року вона набирає чинності, за винятком деяких положень, з 20 травня 2013 року та діє до 19 листопада 2013 року (слово «включно» не застосовується).

В подальшому, постановою Національного банку України № 453 від 14 листопада 2013 року, яка набрала чинності 20 листопада 2013 року, знову передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Отже, зі змісту приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» право Національного Банку України щодо запровадження інших строків розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 даного Закону закріплено на законодавчому рівні, та вказана норма діє з 19 листопада 2012 року, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо, в даному випадку, авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 475, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Згідно з положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Так, судом встановлено несвоєчасне надходження валютної виручки по контракту від 23 травня 2013 року № 3 з нерезидентом «Semex-Georgia», Грузія на суму 21410,65 євро на 90 днів, на суму 37257,0 євро на 90 днів та на суму 23667,65 євро на 62 дні за період перевірки.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на укладений 10 липня 2014 року додатковий договір № 2 до контракту про заміну боржника, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 520 Цивільного кодексу України визначено право заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

На підставі договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.

Главою 48 Цивільного кодексу України визначено умови, порядок та строки виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, при заміні боржника строки виконання зобов'язань, визначені у даному випадку положеннями Постанови Національного банку України № 475 від 16 листопада 2012 року та постанови Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 475, не змінюються.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2014 року між позивачем та «Semex-Georgia» укладено додатковий договір № 2 до контракту, згідно умов якого у зв'язку з тим, що «Semex-Georgia» не сплатило в строк поставлений товар на суму 58668,65 євро згідно валютно-митних декларацій № 526737 від 02 грудня 2013 року, № 526862 від 16 грудня 2013 року, сторони погодили: «Semex-GeorgiaLTD» бере на себе зобов'язання по сплаті заборгованості за «Semex-Georgia» в розмірі 58668,65 євро та гарантує оплату частинами.

Тобто, як з положень чинного законодавства, та і з умов договору вбачається невиконання «Semex-Georgia» в строки зобов'язань за контрактом № 3 від 23 травня 2013 року.

Крім того, як на момент проведення перевірки, так і під час розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження факту звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України щодо стягнення заборгованості з нерезидента чи рішення відповідного суду, не існувало висновку щодо продовження строків розрахунків, а контрагент позивача не надав довідки про форс-мажорні обставини.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність викладених в акті перевірки висновків про порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження виручки по контракту від 23 травня 2013 року № 3 з нерезидентом Semex-Georgia» (Грузія) на суму 21410,65 євро на 90 днів, нас суму 37257,0 євро на 90 днів та на суму 23667,65 євро на 62 дні; ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 станом на 01 липня 2014 року, станом на 01 жовтня 2014 року та, як наслідок, правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 07 травня 2015 року № 0000292204 № 0000292204.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірних дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток-Елеком» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник