Постанова № 54466349, 18.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2015 року № 826/16153/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бісем Телеком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісем Телеком» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомленні - рішення від 12 травня 2015 року № 0000271504 та № 0000281504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16153/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 26 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти позову заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 12 травня 2015 року, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісем Телеком» щодо своєчасності сплати податків до бюджету, за результатами якої складено акт № 20/2655-15-05.

Як висновок проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Бісем Телеком» строків сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до Акту перевірки, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, 12 травня 2015 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0000271504, яким за затримку на 6 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 133770,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 13377,00 грн. за платежем - податок на додану вартість;

№ 0000281505, яким за затримку на 84, 68, 61, 59, 41 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 167875,45 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 33575,09 грн. за платежем - податок на додану вартість.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями й зазначає, що визначені грошові зобов'язання були сплачені у встановлений Податковим кодексом України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням, у розумінні Податкового кодексу України, визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18ст. 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно, п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, згідно п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Також, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

З контексту вищенаведених норм права випливає, що відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації.

Крім того, нормами п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У відповідності до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 38.1 ст 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.38.3 ст. 38 Податкового кодексу України).

Так, згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Одночасно, приписами норм п. 87.9 ст. 87 зазначеного Кодексу закріплено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, нормами ст. 50 Податкового кодексу України передбачено право платника податків на здійснення коригування показників, задекларованих у раніше поданій звітності, в тому числі шляхом їх збільшення чи зменшення. Так, згідно із положеннями норм п. 50.1ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Спеціального строку для сплати грошових зобов'язань з податків, визначених шляхом подання уточнюючих розрахунків для податкової декларації норми Податкового кодексу України не визначають.

За приписами норм статті 126 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, контролюючий орган під час проведення перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі:

податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2014 року № 149326552213 - 133770,00 грн., граничний термін сплати 15.01.2015, сплачено 21.01.2015, сума штрафної санкції (пені) складає 13377,00 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2014 року № 149326552213- 304105,45 грн., граничний термін сплати 15.01.2015, сплачено 25.02.2015, сума штрафної санкції (пені) складає 6821,09 грн.;

податкової декларації з ПДВ від 20.01.2015 № 9078693418 - 11894,30 грн., граничний термін сплати - 30.01.2015, сплачено 24.04.2015, сума штрафної санкції (пені) складає 2373,86 грн.;

податкової декларації з ПДВ від 20.01.2015 № 9078693418- 54334,00 грн., граничний термін сплати - 30.01.2015, сплачено 06.04.2015, сума штрафної санкції (пені) складає 10866,80 грн.;

податкової декларації з ПДВ від 20.01.2015 № 9078693418 - 33618,00 грн., граничний термін сплати - 30.01.2015, сплачено 01.04.2015, сума штрафної санкції (пені) складає 6723,60 грн.;

податкової декларації з ПДВ від 20.01.2015 № 9078693418 - 33923,70 грн., граничний термін сплати - 30.01.2015, сплачено 30.03.2015, сума штрафної санкції (пені) складає 6784,74 грн.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, 20 січня 2015 року подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію за грудень 2014 року(№ 9078693418), в якій позивачем задекларовано податкове зобов'язання з названого податку в сумі 133770,00 грн.

Зазначена суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість була сплачена товариством, згідно платіжного доручення від 20 січня 2015 року № 3805 на суму 133770,00 грн.

У свою чергу, матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року № 826/5405/15, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29 жовтня 2015 року № 149326552213.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, при винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12 травня 2015 року № 0000271504 та № 0000281504 контролюючим органом не враховано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року № 826/5405/15, яка набрала законної сили 03 вересня 2015 року, якою скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2015 року № 149326552213, за наслідками порушення строків сплати яких, контролюючих органом було нараховано суму штрафних санкцій, згідно оскаржуваних рішень.

У свою чергу, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаємо рахунків за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року, за наслідками чого складено акт від 30 квітня 2015 року № 5827-20, з якого вбачається, що станом на 30 квітня 2015 року за позивачем обліковувалось позитивне сальдо на суму 39905,95 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми та встановлену позивачем сплату податку на додану вартість у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, беручи до уваги те, що відповідачем не наведено жодних доказів на спростування своєчасної сплати, суд вважає податкові повідомлення - рішення від 12 травня 2015 року № 0000271504 та № 0000281504 неправомірним та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісем Телеком» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісем Телеком» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 травня 2015 року № 0000271504 та № 0000281504.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісем Телеком» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник