Рішення № 5446629, 29.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/9729.07.09

За позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в

особі Міністерства освіти і науки України

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлобуд"

2) Київського національного університету імені Тараса Шевченка

3) Київської міської ради

Третя особа-1Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу

Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації)

Третя особа-2закрите акціонерне товариство "Побутрембуд"

провизнання недійсним договору та рішення

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури Красножон О.М.(посв. № 24 від 12.02.2008)

Від позивача не зявився

Від відповідача-1 Чернишов А.Г. (директор, протокол №1 від 16.12.2002)

Від відповідача-2 Саленко І.В. (дов. №01/28-26 від 20.01.2009 )

Від відповідача-3 Фрідман О.О.(дов. від 15.01.2009)

Від третьої особи-1 не зявився

Від третьої особи-2 Марченко А.Ю.(дов. № б/н від 10.06.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлобуд", Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київської міської ради про визнання недійсним договору про спільне будівництво житлового будинку № 07-03-17 від 23.10.2003, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 та визнання недійсним рішення відповідача-3 від 15.07.2004 № 419-5/1829.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2009 порушено провадження у справі № 50/97 та призначено її до розгляду на 04.03.2009.

Представник позивача в судове засідання 04.03.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники відповідачів та прокуратури і дали пояснення по справі. Розгляд справи було відкладено на 25.03.2009.

25.03.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-2 та відповідача-3 і подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, представник відповідача-1 причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник позивача через канцелярію суду 20.03.2009 подав письмові пояснення, в яких він просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу без його участі.

Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, в якому позов підтримує.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, прийшов до висновку про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки рішення з даної справи може вплинути на права та обов'язки даної особи, а також про витребування від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформації по справі.

Розгляд справи було відкладено на 15.04.2009.

15.04.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-2 та відповідача-3 і дали додаткові пояснення по справі.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, позивач причин неявки не повідомив, від третьої особи через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що рішення по даній справі не впливає на права та обов"язки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому висловлювалося прохання слухати справу без участі представника даної особи.

Представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання уточнень до позовних вимог. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 18.05.2009.

18.05.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-2 та відповідача-3 і дали додаткові пояснення по справі.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки не повідомили хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

29.04.2009 через канцелярію суду від закритого акціонерного товариства "Побутрембуд" надійшла заява про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Суд, заслухавши думку представників сторін, які проти заявленого клопотання ЗАТ "Побутрембуд" не заперечували, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обґрунтоване, а тому задовольнив його.

13.05.2009 через канцелярію суду від Генеральної прокуратури України надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких Генпрокуратура просить:

- визнати недійсним договір про спільне будівництво житлового будинку № 07-03-17 від 23.10.2003, що укладений між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та товариством з обмеженою відповідальністю "Промжитлобуд";

- визнати недійсним і скасувати пункт 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Суд прийняв до уваги дані уточнення.

18.05.2009 через канцелярію суду від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) надійшов лист № 13538 від 15.05.2009, в якому зазначалось наступне:

Згідно з постановою про проведення виїмки від 07.07.2008, виданої старшим слідчим СВ ПМ ДПА у м. Києві, капітаном податкової міліції Легеньким М.А.., у приміщенні Головного управління земельних ресурсів оперуповноваженим ОУ УПМ ДПА в м. Києві, старшим лейтенантом міліції ІІугачовим О.С., було проведено виїмку справи №А-2592 (в даній справі містяться документи, які передували винесенню пункту 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 про передачу Київському національному університету імені Тараса Шевченка у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 28,4134 га та укладанню договору оренди земельних ділянок від 02.06.2005 № 79-6-00307). що підтверджено відповідним протоколом виїмки та огляду від 29.07.2008. При цьому третя особа надала суду копії постанови про проведення виїмки і протоколу виїмки та огляду.

У звязку з наведеним суд зобовязав слідчий відділ податкової міліції державної податкової адміністрації України надати суду копію в матеріали справи та оригінал для огляду в судовому засіданні справи №А-2592, в якій містяться документи, що передували винесенню пункту 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 про передачу Київському національному університету імені Тараса Шевченка у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 28,4134 га та укладанню договору оренди земельних ділянок від 02.06.2005 № 79-6-00307, яка була вилучена на підставі постанови про проведення виїмки від 07.07.2008 і протоколу виїмки та огляду від 29.07.2008.

Розгляд справи було відкладено на 17.06.2009.

17.06.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-2 та відповідача-3 і дали додаткові пояснення по справі.

Представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки не повідомили хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що прокурор не подав суду доказів надіслання залученій третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Розгляд справи було відкладено на 08.07.2009.

08.07.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2 і дали пояснення по справі. Відповідач 1 подав суду заяву про визнання позову, просив позовну заяву прокуратури задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача, відповідача-3 та третіх осіб в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, позивач та треті особи причин неявки не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника відповідача-3 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Судом встановлено, що слідчий відділ податкової міліції ДПА у м. Києві не надав суду копію в матеріали справи № 50/97 та оригінал для огляду в судовому засіданні справи №А-2592.

В звязку з неявкою в судове засідання представників позивача, відповідача-3 та третіх осіб і неподання ними витребуваних доказів, а також неподанням витребуваних доказів слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві розгляд справи був відкладений на 29.07.2009.

29.07.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, відповідача-3, та третьої особи-2 і дали додаткові пояснення по справі. 20.07.2009 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли документи на виконання вимог суду, а саме технічний звіт, кадастрова справа № А-2592 та постанова Київського апеляційного господарського суду по справі № 50/35 від 30.06.2009.

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, і третіх осіб в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки не повідомили хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів, відповідачів та третіх осіб господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 № 380/1356 Університету надано в постійне користування земельну ділянку площею 92,02 га, розташовану на вул. Ак. Глушкова, 6 у м. Києві для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд, про що видано державний акт на право постійного користування від 04.07.2002 серія І-КВ № 008229.

Пунктом 23 рішення Київської міської Ради від 15.07.2004 року №419-5/1829 Київському національному університету імені Тараса Шевченка передано в довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 28,41 га для будівництва житлових будинків та обєктів соціально-побутової сфери по вул. Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель Київського національного університету імені Тараса Шевченка, наданих відповідно до рішення Київської міської Ради від 05.07.2001 № 380/1356.

На підставі вищезазначеного рішення між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд»(інвестор за договором) укладено договір про спільне будівництво житлового будинку від 23.10.2003 № 07-03-17.

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є пайова участь у виготовленні проектно-кошторисної документації та будівництво житлового будинку на земельній ділянці по вул. Глушкова, 6, (право користування якою належить Університету відповідно до рішення Київської міської ради від 05.07.2001). Для цього сторони об'єднують свої фінансові та матеріальні ресурси, а також здійснюють необхідні дії для проектування, будівництва та здачі об'єкта державній приймальній комісії, введення об'єкта в експлуатацію, та його державної реєстрації, виконання зобов'язань перед учасниками в повній мірі.

Відповідно до п. З договору замовник надає оформлені документи на право користування земельною ділянкою, а інвестор здійснює фінансування та забезпечує завершення будівництва.

Всі розрахунки за Договором проводяться шляхом отримання кожною із сторін у власність визначеної частки від загальної збудованої площі (пункти 2 та 4 Договору).

Аналіз змісту договору свідчить про те, що за своєю правовою природою укладений договір є змішаним договором в якому присутні елементи договору про спільну діяльність та договору оренди землі, за яким орендодавець - Київський національний університет імені Тараса Шевченка надає в користування орендарю - товариству з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд»земельну ділянку, а товариство в якості орендної плати передає Університету частину збудованого житла.

На підставі висновків проведеної Генеральною прокуратурою України перевірки заступник Генерального прокурора України вважає, що п. 23. рішення Київської міської Ради від 15.07.2004 р. №419-5/1829 та договір від 23.10.2003 №07-03-17, укладений між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та товариством з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд», є такими, що порушують інтереси держави, окрім цього пунктом 23 рішення Київської міської Ради від 15.07.2004 року №419-5/1829 фактично змінено цільове призначення земельної ділянки.

Прокуратура вважає, що університет у порушення вимог законодавства, з перевищенням компетенції незаконно розпорядився земельними ділянками та незаконно уклав інвестиційний договір від 27.02.2003 № 01/03; при укладенні договору оренди та прийнятті рішення Київською міською радою не дотримано встановленого ст. 22 Земельного кодексу України порядку припинення права користування земельними ділянками.

Абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до ч.2 цієї ж статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Подання заступником Генерального прокурора України позову обґрунтовується наступним.

Відповідно до Закону України „Про вищу освіту” Кабінет Міністрів України через систему органів державної виконавчої влади здійснює державну політику у галузі вищої освіти, забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

Згідно з п.1. положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 № 1757 зазначене міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Тому, заступник Генерального прокурора України вважає, що незаконним прийняттям Київською міською радою рішення та укладення спірного договору, порушуються економічні інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України щодо здійснення покладених на них функцій у сфері здіснення державної політики у галузі вищої освіти, забезпечення контролю за виконанням законодавства про вищу освіту, управління обєктами державної власності, захист яких покладено на органи прокуратури статтею 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд м. Києва вважає, що позов заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України «надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Наведеними положеннями ч.5 ст. 116 Земельного Кодексу України спростовуються доводи відповідача 3, що законодавством не передбачено вилучення у землекористувача частини земельної ділянки для зміни її цільового призначення, якщо землекористувач на праві постійного користування і землекористувач на праві оренди збігатимуться в одній особі, оскільки зазначено нормою чітко й однозначно встановлено, що лише після вилучення земельної ділянки, вона може бути надана у користування і, при цьому, статтею не встановлюється виняток із загального правила щодо збігу в одній особі попереднього і наступного землекористувачів у звязку із зміною виду користування.

До того ж, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією т законами України.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

Стаття 149 Земельного кодексу України визначає порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, частина 1 даної статті визначає, що «земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування», частиною 2 визначено, що «вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів».

В матеріалах Головного управління земельних ресурсів м. Києва, що стосуються земельної ділянки по вул. Академіка Глушкова, 6 у м. Києві, наданих суду, рішення про вилучення земельної ділянки з метою передачі її в оренду та згода користувача на таке вилучення відсутні. Інших доказів про проведення процедури вилучення сторони суду не надали.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобовязані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Стаття 20 Земельного кодексу України визначає, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до п. „а” ст. 21 Земельного кодексу України є визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 16 Закону України «Про оренду землі»передбачає порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно з ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобовязання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові звязки.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Вказаними нормами передбачено, що за договором про спільну діяльність його учасники обєднують свої вклади. Вкладом учасника може бути майно, в тому числі земельні ділянки, право користування цими ділянками, яке в цьому разі набуває статусу спільного майна (а не майна виключно державної чи комунальної власності) та вже використовуються в інтересах усіх учасників, що обєднали свої вклади для досягнення спільної мети.

На час укладення спірного договору та на даний час, як достовірно встановлено судом, та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №008229, земельна ділянка за адресою: вул. Академіка Глушкова, 6 у м. Києві, право користування якої відповідач 2 за спірним договором зобовязався надати для будівництва житлового будинку, відведена у користування відповідачу 2 та належить до земель, закріплених за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності, які згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення міської ради або міської державної адміністрації про надання у користування відповідачу 1 вказаної земельної ділянки не приймалося.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач 2 не мав права передавати відповідачу 1 право користування земельною ділянкою, у тому числі у спільне користування, особам приватного права, з іншою метою, окрім визначеної згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №008229, та використовувати цю земельну ділянку в інтересах осіб приватного права, в тому числі у спільних інтересах, оскільки така земельна ділянка має використовуватися виключно для забезпечення статутної діяльності відповідача 2, якою є освітня та наукова діяльність. Таким чином, відповідач 2 уклав спірну угоду всупереч вказаним вимогам закону, з перевищенням своїх повноважень.

Стаття 22 Закону України «Про вищу освіту»визначає, що основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Абзац 1 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про вищу освіту»- вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

Розділ 2 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого Указом Президента України від 14 січня 2000 р. №64/2000, визначає мету та напрямки діяльності університету. Також більш чітко статутна діяльність університету визначена в довідці з ЄДРПОУ, зокрема (за КВЕД), 80.30.0 вища освіта, 73.10.1 дослідження і розробки в галузі природничих наук, 73.10.2 дослідження і розробки в галузі технічних наук, 73.20.1 дослідження і розробки в галузі гуманітарних наук, 73.20.2 дослідження і розробки в галузі суспільних наук. Виходячи з вищевикладеного, предмет спірного договору суперечить статутній діяльності університету.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи ту обставину, що договір 23.10.2003 № 07-03-17. про спільне будівництво житлового будинку між Київським Національним Університетом ім. Тараса Шевченка та товариством з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд»суперечить вищенаведеним ст.ст. 1130, 1132, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, ст. 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 27 Закону України «Про вищу освіту», положенням Указу Президента України від 14 січня 2000 р. №64/2000 «Про Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка», а тому підлягає визнанню судом недійсним, а позов заступника Генерального прокурора України задоволенню.

Вказані вище висновки суду щодо невідповідності спірного договору чинному законодавству України підтверджуються також численними судовими рішеннями, зокрема господарського суду м. Києва у справах №32/353 та №32/354 від 12.09.2008 та постановами Верховного Суду України у цих справах, господарського суду м. Києва у справі №8/58 від 31.07.2006 і постановою Верховного Суду України від 20.02.2007 у цій справі, господарського суду Київської області у справі №336/10-05 і постановою Верховного Суду України від 26.06.2007 у цій справі, рішенням місцевого суду та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2007 у справі №8/22, залишеними без змін Вищим господарським та Верховним судами України, рішеннями господарського суду м. Києва від 15.11.2005 у справі №38/422, 38/423, які є чинними та набрали законної сили, постановами Верховного Суду України від 20.03.2007 і від 22.04.2008 у справі господарського суду м. Києва № 2/445-17/132 тощо.

Дослідивши подані відповідачем 2 документи суд встановив, що є рішення Господарського суду міста Києва по справі № 50/35 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України до Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка, закритого акціонерного товариства “Інтернафтогазбуд”, закритого акціонерного товариства “Побутрембуд” та Київської міської ради про визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” та про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 25.05.2005, що укладений між Київською міською радою та Київським Національним Університетом ім. Тараса Шевченка.

Вищезазначеним рішенням суду було визнано недійсним та скасовано пункт 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”.

Постановою № 53/35 від 30.06.2009 Київського апеляційного суду рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2009 було залишено без змін.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача 2, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині визнання недійсним пункту 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені заступником Генерального прокурора України вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, покладаються на відповідачів (ст. 49 ГПК України) та стягуються в доход державного бюджету.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.80, ст.ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині визнання недійсним пункту 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”.

2. В іншій частині позов Генеральної прокуратури задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним з моменту укладення договір про спільне будівництво № 07-03-17 від 23.10.2003, укладений між Київським Національним Університетом ім. Тараса Шевченка та товариством обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд».

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлобуд»(код ЄДРПОУ 32245465, пр.-т 40-річчя Жовтня, 120, корп..1, м. Київ, 03127) з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження до Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Київського національного університету ім. Т. Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, вул. Володимирська, 60, м. Київ, 01033) з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження, до Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписанні рішення 04.08.2009