Постанова № 54466105, 17.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" грудня 2015 р. № 820/10972/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Виробничо-комерційного підприємства "Бетонікс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Виробничо-комерційне підприємство "Бетонікс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 21.10.2015 року № 0002832201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підпри ємств на суму 237745 грн., (у тому числі за основним платежем - 190196 грн., за штрафними санкціями - 47549 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 р. № 0002842201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2013 р. у сумі 250257,50 грн., (у тому числі за основним платежем - 200206 грн., за штрафними санкціями - 50051,50 грн.) і скасувати їх.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, посадовими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ВПК «Бетонікс», код за ЄДРПОУ 32871501, з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 05.10.2015 року №526/20-31-23-01/32871501.

На підставі Акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 року № 0002832201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 237745 грн., (у тому числі за основним платежем - 190196 грн., за штрафними санкціями - 47549 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 р. № 0002842201, яке містить частину збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2013 р. у сумі 250257,50 грн., (у тому числі за основним платежем - 200206 грн., за штрафними санкціями - 50051,50 грн.)

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0002832201 та № 0002842201 від 21.10.2015 року не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення № 0002832201 та № 0002842201 від 21.10.2015 року є законними та таким що винесене в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ВПК «Бетонікс», код за ЄДРПОУ 32871501, з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2015 року №526/20-31-23-01/32871501, яким було встановлено наступні порушення:

Заниження податку на прибуток підприємства у сумі 190196 грн.,у т.ч.:

· за липень 2013 р. у сумі 190196 грн. за рахунок порушення вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного віднесення ТОВ «ВПК «Бетонікс» до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (послуг) вартості товару (дизельного палива) у сумі 1001032 грн., придбаного у ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020»;

Заниження податку на додану вартість у сумі 200206 грн., у т.ч.:

· за липень 2013 р. у сумі 200206 грн., за рахунок порушення вимог п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного віднесення ТОВ «ВПК «Бетонікс» до складу податкового кредиту сум ПДВ по товару (дизельному паливу) вартістю 1001032 грн., придбаного у ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Позивач не погодився з висновками вище зазначеного акут перевірки танадав заперечення від 12.10.2015 р. в частині правомірності відображення в податковому обліку формування податкових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за операцією з придбання товару у ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», (код ЄДРПОУ 37428778) за період липень 2013 р. та його використання у господарській діяльності.

За результатами розгляду заперечень від 20.10.2015 р. № 3822/9/526/20-31-23-01/32871501 висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 року № 0002832201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 237745 грн., (у тому числі за основним платежем - 190196 грн., за штрафними санкціями - 47549 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 р. № 0002842201, яке містить частину збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2013 р. у сумі 250257,50 грн., (у тому числі за основним платежем - 200206 грн., за штрафними санкціями - 50051,50 грн.)

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача в акті передвіки є його посилання на ту обставину, що в перевіряємому періоді ВКП «БЕТОНІКС» у формі ТОВ в результаті мало взаємовідносин з підприємством ТОВ«ГАЗУКРАЇНА-2020»(код за ЄДРПОУ 37428778).

Згідно укладеного договору від 15.07.2013р. № 1507/13-ГСМ-1 отримано від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (код за ЄДРПОУ 37428778) паливо дизельне підвищеної якості (ЄВРО) В вид 1 в кількості 114,622тн. На суму відвантаженого палива виписано податкову накладну №604 від 16.07.2013р. на загальну суму 1201238,56 грн., в тому числі ПДВ 200206,43 грн.

Згідно даних 1C «Податковий блок» постачальником дизельного палива (отримувачем якого є ВКП «БЕТОНІКС» у формі ТОВ) на адресу ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (код за ЄДРПОУ 37428778) було ТОВ «Гатіора» (код за ЄДРПОУ 38091733) (податкова накладна № 501 від 16.07.2013р. в кількості 114,622 тн. на загальну суму 1198946,12 грн., в тому числі ПДВ 199824,35 грн.).

Відповідачем зазначено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зібрано податкову інформацію по ТОВ «Гатіора» (код за ЄДРПОУ 38091733), за якою встановлено що ТОВ «Гатіора» та його посадові особи відсутні за фактичною адресою: м. Київ, вул. Червонопільська, буд.5.

Також, відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №32014100000000036 відкритого за СТ.212 ч.3 КК України щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств, зокрема ТОВ «Гатіора» (код за ЄДРПОУ 38091733).

Крім того, за результатами аналізу діяльності ТОВ ГАТІОРА" (код за ЄДРПОУ 38091733), встановлено, що основними контрагентами постачальниками за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2014 р. були ТОВ «ЮРАЙ» (код за ЄДРПОУ 22886866) та ТОВ "СМТ ТАЙМ" (код за ЄДРПОУ 38133584).

ТОВ «ЮРАЙ» (код за ЄДРПОУ 22886866) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 задекларувало податкові зобов'язання з ТОВ «ГАТІОРА» (код за ЄДРПОУ 38091733).

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 07.08.2014 №874/26-54-22-05/22886866, яким зазначається, що в ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів робіт/послуг) між ТОВ «ЮРАЙ» та контрагентами-постачальниками, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту (згідно з даними «інформаційно-аналітичної системи ДПС України автомобіль ДАІ МВС України»), а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, відповідно до наданої підприємством податкової звітності, ТОВ«ЮРАЙ» не декларувало взаємовідносин з контрагентами-постачальниками платниками ПДВ.

Таким чином, неможливо дослідити походження товарів, що були реалізовані контрагентам покупцям.

В ЄРПН за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 зареєстровано податкові накладні видані ТОВ «ГАТІОРА» (код ЄДРПОУ 38091733) із наступною номенклатурою:

- маркетингові послуги, бензин автомобільний, паливо дизельне, комунікаційний процессор, блок живлення напругою, фрикційний диск, поршень, підшипник, ваги, штангенциркуль, щебінь, доска, фторопласт, труба, швеллер, лампа, масло, ролик, електроди, болти, шпали, кран шарів, плунжер, арматура, цегла, вентиль.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДШ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 24.06.2014 № 363/26-53-22-01-21/38133584 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ«СМТ ТАЙМ» (код ЄДРПОУ 38133584) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.01.2013 по 31.12.2013. В акті зазначається, що вищевказані обставини свідчать про відсутність реального факту здійснення господарських операцій ТОВ "СМТ ТАЙМ» (код ЄДРПОУ 38133584) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 за адресою реєстрації.

Наявність вищевказаних доказів є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів складених від імені ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на адресу ВКП "БЕТОНІКС" у формі ТОВ.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем зроблено висновок, що операція з придбання ВКП «Бетонікс» у формі ТОВ палива дизельного у ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» у липні 2013р. не має реальності здійснення господарських відносин з придбання товарно-матеріальних цінностей та має ознаки проведення безтоварних операцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та зазначений факт не заперечувався відповідачем по справі, що ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС», згідно укладеного договору від 15.07.2013р. № 1507/13-ГСМ-1 отримало від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», (код за ЄДРПОУ 37428778) паливо дизельне підвищеної якості (ЄВРО) в кількості 114,622 т.

На суму відвантаженого палива виписано видаткову накладну № 10315 від 16.07.2013 р. та податкову накладну № 604 від 16.07.2013р. на загальну суму 1201238,56 грн., в тому числі, ПДВ 200206,43 грн.

Підприємство надало до перевірки паспорт якості № 219Ф-13 від 06.06.2013 р. та сертифікат відповідності на отримане паливо серії ВГ № UA 1.145.0120735-13 та залізничну накладну на транспортування дизельного палива зі ст. Черноморська, Одеська залізниця на ст. Дергачі Південної залізниці від 16.07.2013 р., що підтверджує факт придбання вказаного товару.

Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за липень 2013 р., (арк.23 Акту перевірки).

Здійснена господарська операція відображена ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС» у періоді її здійснення в бухгалтерському обліку згідно із нормами національних стандартів.

Отриманий товар було сплачено на користь ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на підставі пл/дор.№876 від 06.08 2013 р. у сумі 1201238,56 грн. Станом на дату перевірки ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС» не має заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Крім того, до перевірки надавався Договір № 01.03.12 від 01.03.2012 р. між ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС» та ПП «Ампир 2006», згідно із умовами якого ПП «Ампир 2006» надавало послуги з використання під'їзної залізничної колії для подачі та прибирання залізничних локомотивів, оформлення документації та приймання залізничних вагонів, які прийшли на адресу ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС».

Підтвердженням виконання послуг за вищевказаним договором є Акт № К 36/7 від 15.07.2013 р., зміст якого свідчить про огляд, розпечатання та заміри вагонів-цистерн на ст. Дергачі з боку ПП «Ампир 2006» на дату 20.07.2013 р.

Зберігання дизпалива відбувалося на підставі договору суборенди № 07-12/13 від 12.07.2013 р. складеного між ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС» - суборендар та ФОП ОСОБА_1. - орендар. Предметом даного договору є строкове платне користування ємкості для зберігання нафтопродуктів, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Придбаний товар в подальшому було реалізовано у кількості 85,0 тн на суму 1202568,10 грн. покупцю ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Вікторія» (код за ЄДРПОУ 34466339) за договором №25/07-13 від 25.07.2013 р. Операція реалізації підтверджена видатковою накладною №3762 від 29.07.2013 р., податковою накладною №364 від 29.07.13 р., відповідними товарно-транспортними накладними на перевезення (№ 678352 від 23.10.13 р., № 409249 від 23.10.13 р., № 409248 від 30.09.13 р., № 409230 від 02.09.13 р., № 409227 від 12.08.13 р., № 409234 від 12.08.13 р., № 409232 від 06.08.13 р., № 409244 від 06.08.13 р., № 409239 від 23.07.13 р., № 409238 від 23.07.13 р., № 409242 від 20.07.13 р.).

Перевезення товару відбувалося або безпосередньо покупцем, або перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі договору на транспортні послуги № 72-ТР від 12.07.2013 р.

Даний факт не спростовується посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Харкова, тому що склад податкових доходів за підсумками декларації з податку на прибуток за 2013 рік, до якого, у тому числі, включено і дохід від операції реалізації палива дизельного на користь ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Вікторія» та визначені за даною операцією реалізації податкові зобов'язання з ПДВ у складі декларації з ПДВ за липень 2013 р. підтверджується змістом та висновками Акту перевірки, (арк.18 Акту перевірки).

Залишок дизпалива у кількості 29,622 тн було вивезено ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС» з місця зберігання (ТТН №б/н від 23.10.13 р., № 409240 від 25.07.13 р., № 409241 від 25.07.13 р., 3 409243 від 02.08.13 р., № 409233 від 09.08.13 р., № 409235 від 20.08.2013 р., № 409231 від 29.08.13 р.) та використано для заправки власного та орендованого автотранспорту (автоміксери), який використовується у господарській діяльності ТОВ «ВКП «БЕТОНІКС», що підтверджується наданими у ході перевірки подорожніми листами, актами на списання використаного у господарській діяльності палива (№ 415 від 30.09.2013 р., № 355 від 31.08.2013 р., № 305 від 31.07.2013 р.), регістрами бухгалтерського обліку за б/рах.23 «Виробництво» та б/рах.203 «Паливо».

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ«ГАЗУКРАЇНА-2020» є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ«ГАЗУКРАЇНА-2020» не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносинам з ТОВ«ГАЗУКРАЇНА-2020».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 року № 0002832201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підпри ємств на суму 237745 грн., (у тому числі за основним платежем - 190196 грн., за штрафними санкціями - 47549 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 р. № 0002842201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2013 р. у сумі 250257,50 грн., (у тому числі за основним платежем - 200206 грн., за штрафними санкціями - 50051,50 грн.) винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавств України, а отже підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства "Бетонікс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 21.10.2015 року № 0002832201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підпри ємств на суму 237745 грн., (у тому числі за основним платежем - 190196 грн., за штрафними санкціями - 47549 грн.) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 21.10.2015 р. № 0002842201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2013 р. у сумі 250257,50 грн., (у тому числі за основним платежем - 200206 грн., за штрафними санкціями - 50051,50 грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18 грудня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.