Постанова № 54466065, 17.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року № 813/4266/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю представника позивача Шимборської О.А.

представника відповідача Шиби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002771501 від 11 березня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично відбувались, проте контрагентом не було надано позивачу податкової накладної, відтак позивач подав відповідачу «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну». Стверджує, що в порушення норм Податкового кодексу України зазначену заяву було проігноровано та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду додаткових поясненнях. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що позивачем було подано додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» на ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», не зазначивши період виписки податкових накладних та не надавши копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, шо передбачено вимогами п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд», а саме податковій декларації з податку на додану вартість №9078035640 від 16 січня 2015 року за грудень 2014 року.

За результатами перевірки оформлено Акт №143/10/13-50-15-01 від 20 лютого 2015 року, який отримано позивачем 23 лютого 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про завищення суми податкового кредиту (р.17) та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19), заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 150500 грн.

Підставою донарахування визначено наступне: ТОВ «ІБК Львівміськбуд» 16.01.2015 року по звітності за грудень 2014 року подано додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» на ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», не зазначивши період виписки податкових накладних та не надавши копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, шо передбачено вимогами п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Не погодившись із результатами перевірки позивач 02 березня 2015 року подав заперечення до Акту №143/10/13-50-15-01 від 20 лютого 2015 року, до яких долучив договір, платіжні доручення та податкові накладні. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

11 березня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002771501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 150 500,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18 жовтня 2012 року між позивачем, Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1/06-07-I від 15 серпня 2007 року. Зазначеною додатковою угодою було викладено у новій редакції Договір №1/06-07-I від 15 серпня 2007 року на будівництво за кошти населення багатоповерхового житлового будинку загальною площею 8460 м.кв. з вбудованими офісно-торговими приміщеннями і підземною автостоянкою на вулиці Скрипника у м. Львові від 15.08.2007 року.

Пунктом 1.1 Договору визначено предмет Договору, зокрема вказано, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №126 від 09 березня 2007 року та Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №628 від 14 вересня 2012 року предметом Договору є фінансування та будівництво за кошти населення багатоповерхового житлового будинку загальною площею 8460 м. кв. з вбудованими офісно-торговими приміщеннями і підземною автостоянкою на вулиці Скрипника у місті Львові.

Пунктом 2.7, 2.8 Договору визначено, що оплату проектних та будівельних робіт, необхідних для створення об'єкту здійснює Інвестор - позивач по справі на підставі погоджених Сторонами довідок про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3, актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в). Кінцеві розрахунки проводяться не пізніше 10 днів до терміну здачі Об'єкту в експлуатацію, при цьому враховується інфляційне подорожчання робіт і матеріалів.

Сторонами було підписано Акт №08-12/14 від 31 грудня 2014 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року на загальну суму 1 864 024,72 грн., у тому числі ПДВ 310 670,79 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року.

За грудень 2014 року позивачем було сплачено постачальнику 903 000,00 грн., у тому числі ПДВ 150 500,00 грн.

Проте, постачальником не було надано позивачу податкову накладну, відтак він був змушений подати до податкового органу додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну».

Відповідачем проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у поданій податковій звітності, за результатами якої складено Акт №143/10/13-50-15-01 від 20 лютого 2015 року.

Зазначений Акт отримано позивачем 23 лютого 2015 року.

02 березня 2015 року, тобто на п'ятий робочий день з моменту отримання Акту, позивач подав заперечення до Акту перевірки, до яких долучив договір, платіжні доручення та податкові накладні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг? отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді? в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно із п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/ послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/ послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення, платник податку має право на включення сум податку до складу податкового кредиту за умови додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника та копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Пунктом 76.2 ст. 76 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пункт 86.7 статті 86 визначає, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд приходить до переконання, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у відповідача були всі передбачені законодавством документи, отримані від позивача, а саме: вчасно подана податкова декларація з додатком №8, подані в електронній формі, а також копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту отримання послуг позивачем від свого контрагента.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд» 480,08 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0002771501 від 11.03.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Львівміськбуд» (м.Львів, вул.Соняшникова,20-А,оф.2, ЄДРПОУ 38172602) 480,08 (чотириста вісімдесят гривень 08 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.