Постанова № 54464651, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а-1/10/1508

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Пономаренко В.Д.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області про визнання частково не чинним розпорядження, зміну дати звільнення, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила поновити строк звернення до суду; визнати частково нечинним розпорядження Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області від 20 квітня 2007 року № 31 у частині дати звільнення позивача з 21 квітня 2007 року з посади головного бухгалтера і змінити дату її звільнення на 6 червня 2007 року; стягнути з Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області на користь позивача добові за відрядження у 2007 році - 100 грн., недоплату за листком непрацездатності 335 грн., премію за січень-квітень 2007 року 816,36 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 4987,44 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку 19158,48 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., витрати на правову допомогу 300 грн., звернути постанову до негайного вионання у межах стягнення за один місяць.

У червні 2008 року Тростянецька сільська рада Великомихайлівського району Одеської області подала зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просила суд стягнути з неї на користь сільради 5075,40 грн. зайво отриманих коштів.

Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Визнано частково нечинним розпорядження Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області від 20 квітня 2007 року № 31 у частині дати звільнення ОСОБА_1 з 21 квітня 2007 року з посади головного бухгалтера і змінено дату її звільнення на 09 липня 2007 року. Стягнуто з Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 (без врахування утримань з нього податків, зборів та обов`язкових платежів): добові за відрядження у 2007 році - 50 грн., недоплату за листком непрацездатності 335 грн., премію за січень - березень 2007 року 731,07 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 1671,22 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку 19158,48 грн., на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., а також витрати на правову допомогу 1 500 грн. Звернуто постанову до негайного виконання у межах стягнення за один місяць. В задоволені зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, Тростянецька сільська рада Великомихайлівського району Одеської області надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року апеляційну скаргу Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області задоволено. Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області про визнання частково нечинним розпорядження, зміну дати звільнення, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду. Адміністративний позов Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за зайво отриману відпустку залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року в частині залишення без розгляду позову щодо стягнення з відповідача грошових коштів за відрядження, недоплату за листком непрацездатності, премії за січень - квітень 2007 року, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у частині залишення без розгляду адміністративного позову Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за зайво отриману відпустку залишено без змін.

Скасовуючи рішення Одеського апеляційного адміністративного суду 22 травня 2012 року, в частині залишення без розгляду позову, щодо стягнення з відповідача грошових коштів за відрядження, недоплату за листком непрацездатності, премії за січень - квітень 2007 року, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку Вищий адміністративний суд України зазначив, що звернення до суду особи, яка перебувала або перебуває на публічній службі, з вимогами про стягнення належної їй заробітної плати не обмежується будь-яким строком, а тому залишення цих позовних вимог без розгляду є порушенням норм матеріального та процесуального права. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2015 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, та призначено справу до апеляційного розгляду, в частині стягнення з відповідача грошових коштів за відрядження, недоплату за листком непрацездатності, премії за січень - квітень 2007 року, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка відповідно до її заяви від 27 листопада 1995 року за розпорядженням відповідача від 1 грудня 1995 року № 46/К з 1 грудня 1995 року була прийнята на посаду головного бухгалтера Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області.

Розпорядженням від 5 січня 2002 року № 2 їй був присвоєний 13 ранг, а рішенням від 4 жовтня 2005 року № 96-IV- 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Розпорядженнями відповідача, позивачці надавались щорічні відпустки:

№ 24 від 23 травня 1996 року - з 1 червня 24 календарних дні;

№ 16/к від 12 серпня 1997 року - 24 календарних дні та на дітей за 1996 рік 3 дні і за

1997 рік 5 днів;

№ 21/к від 10 липня 1998 року, № 2/к від 7 червня 1999 року - 30 календарних днів і 5 днів по догляду на дітей;

№ 13 від 1 липня 2000 року, № 28 від 1 серпня 2001 року - 28 календарних днів і 5 днів на дітей;

№ 19 від 11 лютого 2002 року - 36 календарний день, з них 5 днів на дітей з 11 лютого (всього 35 днів у зв'язку з виключенням святкового дня 8 березня);

№ 15/ос від 12 травня 2003 року, № 15/к від 24 травня 2004 року - 30 календарних днів і 7 днів на дітей;

№ 15 від 27 травня 2005 року - з 30 травня 2005 року оплачувану відпустку та додаткову відпустку на дітей до 12 років. Кількість днів відпустки у розпорядженні не зазначено, а за табелями обліку робочого часу позивачка перебувала у відпустці у травні 2005 2 дні і червні 2005 року 30 днів, а всього 32 календарних дні;

№ 47 від 18 вересня 2006 року - 45 календарних днів з 19 вересня 2006 року, а розпорядженням № 57/А від 06 жовтня 2006 року була відкликана з відпустки з 09 жовтня року.

Згідно табелів виходу на роботу позивачка у 2006 році була у відпустці у вересні 12 днів і жовтні 8 днів, а всього 20 календарних днів. Було нараховано відпускних 1436,85 грн. виходячи із середньоденного заробітку 31,93 грн..

За розпорядженнями відповідача № 9 від 15 лютого 2007 року, № 12 від 26 лютого 2007 року, № 19/ОР від 22 березня 2007 року, № 30 від 18 квітня 2007 року позивачці надавались відрядження на один день у Велику Михайлівку в управління державного казначейства та фінансовий відділ.

20 квітня 2007 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання їй основної та додаткової відпустки за період 2006-2007 р.р. з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення з подальшим звільненням за угодою сторін та виплатою розрахункових у зв'язку зі зміною роботи і місця проживання.

Розпорядженням відповідача від 20 квітня 2007 року № 31 позивачка з 21 квітня 2007 була звільнена з посади за угодою сторін з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки по день звільнення.

Згідно особового рахунку позивачки по заробітній платі за 2007 рік, на день звільнення за квітень їй була нарахована заробітна плата за 5 робочих днів в сумі 341,16 грн. (оклад 176,75 грн., ранг 21 грн., за стаж 29,66 грн., інтенсивність 113,75 грн.), матеріальна допомога на оздоровлення 974,65 грн., за листком непрацездатності 369 грн., компенсація за невикористані дні відпустки днів в сумі 1281,65 грн., а всього нараховано і виплачено 2966,46

Частково розрахунок при звільненні було сплачено позивачці 11 травня 2007 року в розмірі 2368 грн. 23 коп. (нараховано 2966,46 грн.).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав доводи позивача доведеними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, звернення до суду особи, яка перебувала або перебуває на публічній службі, з вимогами про стягнення належної їй заробітної плати не обмежується будь-яким строком.

Таким чином, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року, судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача грошових коштів за відрядження, недоплату за листком непрацездатності, премії за січень - квітень 2007 року, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Законом України від 07.06.2001 № 2493-III „Про службу в органах місцевого самоврядування", передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2); на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (ст. 7); посадові особи одержують заробітну плату, яка складається з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим Законом (ст. 21 ч. 2); посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка 30 календарних днів, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 21 ч.ч. 5 і 6).

Відповідно до статті 74 Кодексу Законів про працю України, в редакції яка діяла в момент спірних правовідносин, щорічні відпустки громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 83 вищезазначеного Кодексу, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 182-1 Кодексу Законів про працю України, в редакції яка діяла в момент спірних правовідносин, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу), а з лютого 2003 року календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

Крім того, статтею 10, Закону України "Про відпустки", в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Статтею 24 вищезазначеного закону, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала на посаді головного бухгалтера у Тростянецькій сільській раді Великомихайлівського району Одеської області з 01 грудня 1995 року.

За період роботи ОСОБА_1 надавались щорічні відпустки та додаткові відпустки відповідно до її заяв:

№ 24 від 23 травня 1996 року - з 1 червня 24 календарних дні;

№ 16/к від 12 серпня 1997 року - 24 календарних дні та на дітей за 1996 рік 3 дні і за

1997 рік 5 днів;

№ 21/к від 10 липня 1998 року, 30 календарних днів і 5 днів по догляду на дітей;

№ 2/к від 7 червня 1999 року - 30 календарних днів і 5 днів по догляду на дітей;

№ 13 від 1 липня 2000 року, 28 календарних на днів і 5 днів дітей;

№ 28 від 1 серпня 2001 року - 28 календарних на днів і 5 днів дітей;

№ 19 від 11 лютого 2002 року - 36 календарний день, з них 5 днів на дітей з 11 лютого (всього 35 днів у зв'язку з виключенням святкового дня 8 березня);

№ 15/ос від 12 травня 2003 року, 30 календарних днів і 7 днів на дітей;

№ 15/к від 24 травня 2004 року - 30 календарних днів і 7 днів на дітей;

№ 15 від 27 травня 2005 року - з 30 травня 2005 року оплачувану відпустку та додаткову відпустку на дітей до 15 років. Кількість днів відпустки у розпорядженні не зазначено, а за табелями обліку робочого часу позивачка перебувала у відпустці у травні 2005 року 2 дні і у червні 2005 року 30 днів, а всього 32 календарних дні;

№ 47 від 18 вересня 2006 року - 45 календарних днів з 19 вересня 2006 року, а розпорядженням № 57/А від 06 жовтня 2006 року була відкликана з відпустки з 09 жовтня року.

Згідно табелів виходу на роботу позивачка у 2006 році була у відпустці у вересні 12 днів в жовтні 8 днів, а всього 20 календарних днів.

Судом встановлено, що у позивачки є двоє дітей народженні у березні 1991 року та жовтні 1993 року. Таким чином, ОСОБА_1 мала право на додаткову відпустку до березня 2006 року.

Розпорядженням Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 31 від 20 квітня 2007 року, позивачка з 21 квітня 2007 була звільнена з посади за угодою сторін.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 у період з 1996 року по 2005 рік використано право на всі щорічні та додаткові відпустки відповідно до законодавства України, що діяли на той момент, а тому вимоги ОСОБА_1, щодо стягнення на її користь компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не підлягають задоволенню.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження №57/А від 06 жовтня 2006 року з 09 жовтня 2006 року ОСОБА_1 було відкликано з основної щорічної відпустки, в зв'язку з виробничою необхідністю, в подальшому відпустки їй не надавались. В матеріалах справи відсутні докази, про нарахування їй компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 25 днів.

Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1, всупереч діючого трудового законодавства, не нараховано компенсацію за невикористану щорічну відпустку строком 25 днів за 2006 рік, а тому позовні вимоги, щодо її стягнення підлягають частковому задоволенню.

Так, Порядком, який затверджено Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, передбачено обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки.

Виходячи з зазначеного Порядку середньоденна заробітна плата позивачки становила (16439, 51 : 356)= 46 гр. 18 коп., де заробітна плата за період з квітня 2006 року по березень 2007 року складає 16439.51 гривні.

Таким чином, розмір компенсації що підлягав виплаті позивачці в день звільнення складає 1154, 50 гривень (46, 18 * 25 (днів)).

Крім того, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2007 року, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були зроблені розрахунки та здійснено нарахування коштів в сумі 2368, 23 гривні (а.с. 25). В травні місяці нараховано кошти за листком непрацездатності в сумі 369 гр. Нараховані суми фактично були виплачені позивачці 14 травня 2007 року (а.с. 139), без нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку.

Таким чином, відповідачем порушено строки виплати всіх сум, що належали ОСОБА_1 при звільнені, а компенсацію за невикористану відпустку взагалі не нараховано, що є порушенням з боку Тростянецької сільської Ради трудового законодавства України. На вимогу суду, доказів нарахування компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 середній заробіток обчислюється з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Виходячи з виплат ОСОБА_1 за лютий та березень 2007 року її середньоденна заробітна плата становить 51 гривню 96 к. (1064, 81 +1949, 50 =3013, 86 : 58(дні за березень та лютий).

Строк затримки розрахунку з 21 квітня 2007 року по день звернення до суду 22 квітня 2008 року становить 368 днів, таким чином сума середнього заробітку, що підлягає стагненню, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, складає 19 121, 28 гривень (51, 96 гр. * 368 днів).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення премії за січень-квітень 2007 року в розмірі 816, 36 к., судова колегія вважає що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням № 40 від 18 травня 2007 року було премійовано працівників Тростянецької сільської Ради Великомихайлівського району Одеської області за період роботи січень-травень 2007 року. В період прийняття вищезазначеного розпорядження, ОСОБА_1 не була працівником сільської Ради, а відповідно до Положення про преміювання працівників апарату Тростянецької сільської ради, премії не виплачуються працівникам, які звільнились з роботи в місяць, за який проводиться преміювання (п. 4.8.), таким чином, судова колегія вважає що відповідачем правомірно не було включено її до списку працівників, які підлягають преміюванню.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення добових за відрядження у 2007 році, оскільки згідно бухгалтерських проводок та списків на отримання заробітної плати позиваці були виплачені у 2007 році витрати на відрядження - у лютому - 5 грн., березень і квітень по 25 грн., а всього виплачено 100 грн.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 04.04.2007 року по 13.04.2007 року знаходилась на лікарняному, і відповідно до розрахунку, наданих до матеріалів справи, за лікарняним листком їй було нараховано 369 гривень, які були сплачені їй 14.05.2007 року. (а.с. 139)

Що стосується відшкодування моральної шкоди, судова колегія зазначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві ОСОБА_1 відсутні обґрунтування та не надано доказів, її моральних страждань, або інших обставин, які завдали їй значної моральної шкоди. В судовому засіданні позивачка також не довела, та не надала доказів, в чому саме полягають її страждання.

Виходячи з вимог справедливості та розумності, враховуючи характер фізичних та моральних страждань позивачки, судова колегія вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди в даному випадку не підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні докази про витрати ОСОБА_1 на правову допомогу, тому позовні вимоги, щодо стягнення на її користь 300 гривень за правову допомогу також не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1154, 50 гривень та середній заробіток, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 19 121, 28 гривень, а всього 20 275, 78 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Тростянецької сільської ради Великомихайлівського району Одеської області до спеціального фонду Державного бюджету України несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн. (дев`ятсот тринадцять гривень п`ятдесят копійок) шляхом перерахування або внесення на рахунок №31212206781008, одержувач УК у м. Одесі/ Приморський р-н/ 22030001 код ЄДРПОУ 38016923,банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст рішення виготовлено 21.12.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик