Ухвала суду № 54464354, 16.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3690/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

16 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Бойко В.В.

представник третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростівецька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересня 2015 року ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Держземагенства у Жмеринському районі у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростівецька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування п. 7 висновку управління Держземагенства у Жмеринському районі у Вінницькій області від 09 вересня 2015 року №281 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради».

05 листопада 2015 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотаннями про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, що знаходиться на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району.

Згідно із наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за №2-684/20-15-сг, №2-681/20-15-сг, №2-682/20-15-сг, №2-682/20-15-сг, №2-683/20-15-сг від 19 червня 2015 року надано дозволи позивачу та третім особам на стороні позивача на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із земель запасу державної власності сільського господарського призначення на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, в наказі вказано, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню у встановленому законодавством порядку.

Так, 24 червня 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та землевпорядною організацією - ТОВ "Віатерра" укладено договір №121 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до висновку за №281 від 09 вересня 2015 року управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10,0000 га на території Коростівецької сільської ради гр. ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, із земель запасу (пасовище) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Разом з тим, зазначено, що вказаний проект може бути погоджений після усунення зауважень зазначених у Висновку та погодженні у відповідності до зазначеного.

Так, п. 7 Висновку зазначено, що у відповідності до рішення Коростівецької сільської ради 32 сесії 6 скликання від 31 січня 2015 року зазначені в проекті площі земельних ділянок закріплені як такі що можуть бути надані учасникам АТО, які проживають на території Коростівецької сільської ради. Тому виникає необхідність в погодженні зазначеної документації із землеустрою в органах місцевого самоврядування для недопущення виникнення соціальної напруги серед населення.

Згідно із рішенням Коростівецької сільської ради 32 сесії 6 скликання від 31 січня 2015 року при зверненні громадян, які беруть участь в АТО було прийнято рішення сесії для недопущення виникнення соціальної напруги "Про закріплення площі, яка може бути надана учасникам АТО, які проживають на території ради для ведення особистого селянського господарства".

Також, судом першої інстанції встановлено те, що земельна ділянка використовувалась і використовується в даний час як громадське пасовище громадянами с. Коростівці відповідно до рішення Коростівецької сільської ради від 31 січня 1992 року 8 сесією 21 скликання. Разом з тим, на даний час по даній земельній ділянці в Коростівецьку сільську раду надано дозвіл на отримання плану викопіювання 37 сесією 6 скликання від 08 листопада 2015 року трьом учасникам АТО для отримання плану викопіювання, які будуть розглянуті на черговій сесії сільської ради.

Крім того, згідно листа Коростівецької сільської ради встановлено, що 08 жовтня 2015 року 37 сесією 6 скликання сільська рада вирішила погодити надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,0 га із земель запасу державної власності згідно плану викопіювання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 жителю с. Коростівці.

Не погоджуючись із п. 7 Висновку управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області №281 від 09 вересня 2015 року позивач звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що висновок управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області від 09.09.2015 №281 не є рішенням субєкта владних повноважень, а тому жодних прав позивача не порушує.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Також, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно із пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, згідно із ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 118 ЗК України).

Тобто, аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що розглядаючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність, або ж відмовити у вчиненні таких дій.

Так, на момент розгляду адміністративної справи рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи про відмову у вчиненні таких дій Управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області не прийняте.

При цьому, згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно - правових відносинах.

Відповідно до ст. 105 КАС України зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і п'ята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

За приписами ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобов'язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів встановлено, що позивач просив визнати протиправними та скасувати п. 7 Висновку управління Держгеокадасту у Жмеринському районі Вінницької області від 09 вересня 2015 року №281 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради", яким запропоновано погодити проектну документацію із землеустрою в органах місцевого самоврядування для недопущення виникнення соціальної напруги серед населення. Крім того, у зазначеному Висновку відповідачем зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10,0000га на території Коростівецької сільської ради громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, із земель запасу (пасовища) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області може бути погоджений після усунення зауважень зазначених у висновку.

Однак, слід зазначити, що висновок управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області від 09 вересня 2015 року №281 не є рішенням субєкта владних повноважень, а є пропозицією усунути зауваження, тобто даний висновок жодним чином не порушує права позивача, оскільки позивачу не відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а лише запропоновано усунути зауваження зазначені у п. 7 Висновку, а саме необхідність в погодженні зазначеної документації із землеустрою в органах місцевого самоврядування для недопущення виникнення соціальної напруги серед населення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання висновку протиправним чи його окремих положень, оскільки такий не є правовим актом індивідуальної дії.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 грудня 2015 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.