Ухвала суду № 54464282, 18.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 р. Справа № 815/1890/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішин В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому з урахуванням поданих уточнень до позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000671701 від 20.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138 267,72 грн. (за основним платежем в сумі 92178,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 46089,24 грн.);

- визнати протиправними дії працівників ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, які вийшли за межі своїх повноважень з порушенням вимог п.79.2 ст.79, п.86.4 ст. 86, п.58.3 ст. 58, п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, які не мали права розпочинати та проводити документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в цілому посилається на те, що при проведенні перевірки відповідачем було порушено вимоги п.79.2 ст.79 ПК України, а саме, не було належним чином повідомлено позивача про проведення перевірки, а наказ та повідомлення направлені за невірною адресою, тому, на думку позивача, відповідач не мав права розпочинати та проводити документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, так як це є порушенням вимог ПК України.

Також позивач зазначає, що факт здійснення господарських операції, підтверджується наявними у позивача первинними документами, складеними відповідно до вимог законодавства і дає право ФОП ОСОБА_1 на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

29 квітня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив постанову про задоволення адміністративний позов в повному обсязі.

Судом першої інстанції визнано протиправним та скасуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000671701 від 20.01.2015 року.

Одночасно суд попередньої інстанції визнав протиправним дії державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Топ-Севен» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року, результати якої оформлено актом № 4578/1701 від 03.12.2014 року.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Топ-Севен», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є недоведеними, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській діяла в межах наданих їй повноважень, оскільки в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що у період з 20.11.2014 року по 26.11.2014 року на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 11.11.2014 року № 737-п, та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ «Топ-Севен» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 4578/1701 від 03.12.2014 року (а.с. 20-29), відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п.201.10 ст. 201 ПК України - не підтверджено реальність здійснення ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Топ-Севен» - у лютому 2014 року обсяг придбання - 273291,51 грн., податок на додану вартість - 54 658,30 грн., у березні 2014 року - обсяг придбання - 187600,88 грн., податок на додану вартість - 37520,18 грн., тобто загальна сума завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у період з 01.02.2014 року - 31.03.2014 року склала 92178,48 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000671701 від 20.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138 267,72 грн. (за основним платежем - 92178,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46089,24 грн.) (а.с. 17).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно достовірності наданих сторонами доказів, що дії податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ «Топ-Севен» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт № 4578/1701 від 03.12.2014 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від № 0000671701 від 20.01.2015 здійснені у непередбачений законодавством спосіб, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

П.п.79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась на підставі наказу № 737-к від 11.11.2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 37 том 1) та повідомлення від 11.11.2014 року про перевірки надіслані 12.11.2014 року рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_1, але відповідні наказ та повідомлення не були отримані позивачем, штамп поштового відділення за закінченням терміну зберігання, тобто фактично повідомлення повернулось до контролюючого органу без вручення, (а.с. 36-39 том 2).

При цьому, апеляційним судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, на яке, зокрема, посилається в акті перевірки ревізор та яке було наявне у ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, що також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 41 том 1).

У спростування вищезазначених обставин та у підтвердження правомірності своїх дій за власною ініціативою відповідачем не надано жодних доказів.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та з урахуванням положень п. 79.2 ст. 79 ПК України, яким, встановлено, що лише виконання умов щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, апеляційний суд дійшов висновку, що за таких умов у відповідача було відсутнє право розпочинати та проводити документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1

Також апеляційний суд зазначає, що перевіркою було встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, ст.188, п.198.6, ст.198, п.200.1, ст.200, п.201.4, ст.201, п.201.10, ст.201 ПК України - не підтверджено реальність здійснення ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Топ-Севен» - у лютому 2014 року обсяг придбання - 273291, 51 грн., податок на додану вартість - 54658,30 грн., у березні 2014 року - обсяг придбання -187600,88 грн., податок на додану вартість - 37520,18 грн., тобто загальна сума завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у період з 01.02.2014 року - 31.03.2014 року склала 92178.48 грн.

Прийнято ППР від №0000671701 від 20.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138267,72 грн. ( за основним платежем - 92178, 48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46089,24 грн.)

Так, в ході проведення перевірки правових відносин ФОП ОСОБА_1 із TOB «Топ-Севен» контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання товарів у TOB «Топ-Севен», посилаючись на складений фахівцями ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 18.06.2014 року № 643/26-54-22-03-07/36630345 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Топ-Севен» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником TOB «БУМЕРАНГ КЕП» та покупцями за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, в якому встановлено, що у TOB «Топ-Севен» відсутні об'єкти оподаткування по операціям з придбання у підприємств постачальників та продажу товарів.

Апеляційним судом встановлено, що для здійснення фінансово-господарської операції ФОП ОСОБА_1 (покупець) з TOB «Топ-Севен» (постачальник) укладено договір поставки від 03.02.2014 року № 030214 відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити на умовах діючого договору, найменування асортимент кількість і ціна товару вказуються в накладних які є невід'ємною частиною діючого договору (а.с. 42-44 том 1).

Договір укладено в письмовій формі, підписаний від імені покупця ФОП ОСОБА_1 та від імені продавця - TOB «Топ-Севен», скріплений печатками.

Фактичне придбання товарів у лютому-березні 2014 року підтверджено видатковими накладними, які підписані ФОП ОСОБА_1 та TOB «Топ-Севен», які є невід'ємною частиною діючого договору та податковими накладними (а.с. 46-94 ).

На виконання вищенаведеного договору були виписані видаткові накладні та податкові накладні, які відповідають вимогам ст.. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме містять усі необхідні реквізити та дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій.

На підтвердження оплати вищезазначених операцій позивачем надано платіжні доручення та виписку банку по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року щодо перерахування коштів на адресу TOB «Топ-Севен» (а.с. 112-114 том 1).

Таким чином, встановлено, що фінансово-господарські операції ФОП ОСОБА_1 з TOB «Топ-Севен» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Як вбачається з акту перевірки, на момент складання податкових накладних контрагент - TOB «Топ-Севен» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару; в свою чергу, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України податкові накладні, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 формував податковий кредит, та які в наявності у нього, відповідають вимогам ПК України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Отже, ст.198 ПК України визнає два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Інші підстави для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у ФОП первинними документами, складеними відповідно до вимог законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає. що позивачем наданні первинні бухгалтерські документи, які наявні в матеріалах справи, складені в письмовій формі, мають всі обов'язкові реквізити, що є підставою для формування бухгалтерського обліку та відповідно, податкового обліку, а також факт здійснення господарських операції, який підтверджуються наявними у позивача первинними документами, складеними відповідно до вимог законодавства і дає право ФОП ОСОБА_1 на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у лютому-березні 2014 року в розмірі 57353,47 грн. (в акті вказана сума 92178,48 грн.), а тим самим спростовують посилання відповідача щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства - постачальника та не підтвердження реальності здійснення ФОП ОСОБА_1 у лютому-березні 2014 року фінансово-господарських операцій з придбання товарів у TOB «ТОП-СЕВЕН» і завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2014 - 31.03.2014 року на суму 92178,48 грн.

Факт вчинення з боку контрагента будь-яких протиправних дій не тягне за собою змін бази оподаткування та обов'язку підприємства коригувати раніше заявлені показники податкових зобов'язань, оскільки це не передбачено законодавством про оподаткування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ПК України не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства. Відтак, ні діюче законодавства на період дії договору укладеного ФОП ОСОБА_1 з TOB «Топ-Севен», а ні ПК України не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства, в. т.ч. і з TOB «Бумеранг КЕП» , з яким у ФОП ОСОБА_1 не було фінансово-господарських операцій за вказаний період.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Топ-Севен», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм ПК України та заниження податку на додану вартість є недоведеними, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта, оскільки вони є ідентичними доводами викладених в запереченнях на адміністративний позов, яким судом першої інстанції , з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому. Що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Зважаючи на все вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 200, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин