Ухвала суду № 54464238, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18285/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю представника позивача Крупельницького В.Л., представника відповідача Кравченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2015 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Автоексімстрах" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Автоексімстрах» (надалі - ПрАТ «Автоексімстрах») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 року № 0001402203.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при прийнятті рішення не прийнято до уваги положення п.153.8 ст.153 ПК України .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001402203 від 30.03.2015 р., винесене ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки про допущені позивачем порушення вимог Податкового кодексу України спростовуються нормативно та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Суми страхових платежів в загальному розмірі 517000 грн., які були отримані позивачем на підставі договорів добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-0094 від 01.07.2013 р. та № ФР-0196 від 01.07.2013 р., підлягали оподаткуванню на загальних правилах, оскільки ці суми не можуть вважатись страховим платежем через недійсність договорів страхування. Отже, апелянт вважає, що вказане свідчить про порушення позивачем вимог п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», за результатами якої складено акт № 938/26-56-22-03-10/33736953 від 12.03.2015 р.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами визнаються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів. При цьому, згідно з пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни. Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-0094 від 01.07.2013 р. з ТОВ «Артдеко Україна» та договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР- 0196 від 01.07.2013 р. з ТОВ «Торгівельна компанія Віст», на підставі яких Товариством отримано суми страхових платежів в загальному розмірі 517000 грн., є недійсними, оскільки зазначені договори були укладені без вільного волевиявлення ТОВ «Артдеко Україна», ТОВ «Торгівельна компанія Віст», а під примусом, відтак, сума отримана позивачем за вказаними договорами підлягала оподаткування на загальних правилах, а не на правилах оподаткування доходів від страхової діяльності, оскільки ця сума не може вважатись страховим платежем через недійсність договорів страхування.

Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп 135.5.4 п.135 ст.135, п.137.10, ст..137, п.153.8, ст. 153 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 11 071 798 грн., в тому числі по періодах за ІІІ-ІV кв. 2011 року в сумі 1489078,00 грн., за 2013 р. у сумі 9582720,00 грн., та про порушенням позивачем п.2, ст.9, п.2 ч.2 ст.6, п.1, ч.1, ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001402203 від 30.03.2015 р., відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток страхових організацій в сумі 11978400 грн., у тому числі за основним платежем 9582720 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2395680 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно з ч.1 ст.1016 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Відповідно до ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.56. ст.14.1. ст.14 Кодексу, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.136.1.9. п. 136.1. ст.136 Кодексу, для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються, зокрема, суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Відповідно до пп.153.8.1. п.153.8. ст.153 Кодексу, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Відповідно до п.153.9. ст.153 Кодексу, фінансовий результат від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, розраховується як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Прибуток, отриманий від таких операцій, включається до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а збиток - до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2013 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» (комітент) та ТОВ «ЕнергіяІнвест» (комісіонер) укладений договір комісії на виконання разового замовлення № БК-3105/2013 (а.с.110), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.07.2013 р. (а.с.109)) ТОВ «ЕнергіяІнвест» приймає на себе зобов'язання укласти від свого імені та за рахунок і в інтересах комітента договір купівлі-продажу цінних паперів - іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Холдинг Груп» в кількості 50000 шт. загальною вартістю 50000000 грн.

10.07.2013р. ТОВ «ЕнергіяІнвест» на виконання вказаного вище договору уклало з громадянином ОСОБА_4 договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1007/2013 від 10.07.2013 р., за яким ТОВ «ЕнергіяІнвест», діючи в якості комісіонера Товариства, зобов'язалось оплатити іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Холдинг Груп» в кількості 50000 шт. на загальну суму 50000000 грн., а ОСОБА_4 зобов'язався передати у власність товариства вказані цінні папери.

Протягом червня - вересня 2013 р. позивач в рамках договору комісії № БК-3105/2013 від 31.05.2013 р. та з метою оплати цінних паперів, придбаних комісіонером за рахунок позивача на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1007/2013 від 10.07.2013 р., перерахував комісіонеру (ТОВ «ЕнергіяІнвест») грошові кошти в сумі 50000000 грн.

13.11.2013 р., вищевказані цінні папери були зараховані на рахунок позивача у цінних паперах. Вказане підтверджується складеним актом про повне виконання сторонами своїх зобов'язань, а саме про передачу цінних паперів та їх повну оплату, крім того, не заперечується відповідачем.

З урахуванням наданих суду документів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилковим є висновок відповідача, що позивачем було безоплатно отримано у власність інвестиційні сертифікати, емітентом яких є ТОВ «КУА «Холдинг Груп» у кількості 50 000 штук 13.11.2013 р., що вказані сертифікати підлягали включенню до загального оподатковуваного доходу позивача як безоплатно отримані товари.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно наведених документів договір був укладений на підставі договору комісії, тобто за рахунок позивача, і при цьому позивач фактично поніс витрати на їх придбання, перерахувавши кошти в сумі 50000000 грн. комісіонеру. Саме комісіонер є стороною договору купівлі - продажу цінних паперів, і, відповідно, на нього покладається обов'язок розрахуватись з продавцем цінних паперів за рахунок коштів, отриманих від позивача як комітента.

Не заслуговують уваги доводи апелянта, що договір купівл-продажу є недійсними тому, що вони були укладені без вільного волевиявлення ТОВ «Артдеко Україна» та ТОВ «Торгівельна компанія Віст», оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами з огляду на приписи ч.4 ст.70 КАС України. Протоколи допитів осіб як свідків в рамках кримінального провадження є лише документами, які отримані слідчим у межах проведення кримінального провадження, а не доказом вини особи у скоєнні злочину.

На момент розгляду справи відсутнє судове рішення про визнання відповідних правочинів недійсними, що свідчить про їх дійсність та створення ними обумовлених наслідків (відповідно до статті 231 ЦК України договір вчинений під впливом насильства є оспорюваним правочином, та відповідно дійсним за відсутності відповідного рішення про його недійсність).

Решта доводів апелянта також не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, з урахування встановлених обставин та наведених вище норм закону, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань за податком на прибуток страхових організацій в сумі 9582720 грн. є безпідставними, внаслідок чого, і спірне податкове повідомлення-рішення № 0001402203 від 30.03.2015 р. підлягає скасуванню як протиправне.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві підлягають стягненню судові витрати у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев`ять грн., 20 коп.)

Повний текст ухвали виготовлено 21.12.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2015 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Автоексімстрах" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Стягнути судові витрати з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев`ять грн., 20 коп.) на розрахунковий рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу - судовий збір, Код 22030001.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.