Постанова № 54464190, 16.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015 року Справа № 912/357/15-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Антонік С.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судвої палати Кузнецової І.Л. від 11.12.15 року).

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від ОСОБА_2: Микитенко В.І., адвокат, договір про надання правової допомоги № б/н від 10.09.15;

від ОСОБА_2: Дрогоман О.О., адвокат, договір про надання правової допомоги № б/н від 10.09.15;

від позивача: Балюра С.В., адвокат, договір про надання правової допомоги № б/н від 29.01.15;

представник відповідача не з'явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 ( в режимі відео конференції)

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 квітня 2015 року по справі №912/357/15-г

за позовом селянського (фермерського) господарства "Гордієнко Анатолія Анатолійовича", с. Тишківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область

до відповідача: головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, м.Кіровоград

про визнання поновленим договору оренди землі, -

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14 квітня 2015 року (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги селянського (фермерського) господарства "Гордієнко Анатолія Анатолійовича"- задоволені повністю.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 09.07.2009, укладений між селянським (фермерським) господарством "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" (ідентифікаційний код 23228059) та Новоархангельською районною державною адміністрацією, площею 209,34 га ріллі, що розташована на території Тернівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 09.07.2009, укладений між селянським (фермерським) господарством "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" (ідентифікаційний код 23228059) та Новоархангельською районною державною адміністрацією, площею 40,54 га ріллі, що розташована на території Тернівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнуто з Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84, ідентифікаційний код 38802868) на користь селянського (фермерського) господарства "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" (27013, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Тишківка, ідентифікаційний код 23228059) 2 436,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції було норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 4,43,99 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статей 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що згідно договорів оренди від 09 липня 2009 року та наявної у справі документації, земельні ділянки, які є предметом договорів, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, повноваження по розпорядженню якими відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин та його територіальних органів, до яких відноситься відповідач. Отже, Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області є належним відповідачем у даній справі. При цьому, оскільки зміни до договорів оренди землі від 09 липня 2009 року щодо сторони орендодавця в установленому законодавством порядку не вносились, суд першої інстанції вважає помилковим зазначення позивачем при формулюванні своїх вимог стороною договору Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області.

Незважаючи на зазначення в мотивувальній частині свого рішення про неналежність відповідача - головного управління Держемагенства у Кіровоградській області, що в силу чинного законодавства України не є та не може бути правонаступником сторони договору оренди землі - Новоархангельської РДА, суд першої інстанції вважає за можливе поновити договори, що були укладені не з відповідачем по справі , а з іншою юридичною особою.

Окрім того, скаржник вважає, що позивачем не доведено, та не надано доказів того, що він звертався до відповідача з питанням переукладення договорів оренди земельних ділянок, згідно до діючого законодавства України.

Також скаржник вважає, що судом не надано правової оцінки тому факту, що у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з частиною 4 пункту 7 вказаного Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та припинення провадження у справі, у зв'язку з незастосуванням рішення Верховного Суду України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено на 23 вересня 2015 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чоха Л.В. ( доповідач), судді - Чимбар Л.О., Антонік С.Г.

23 вересня 2015 року у судовому засіданні колегією суддів було ухвалу про відкладення розгляду справи на 19 жовтня 2015 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19 жовтня 2015 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - доповідача по даній справі, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано судді-доповідачу Березкіній О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до свого провадження, розгляд справи було призначено на 16 листопада 2015 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.

16 листопада 2015 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 16 грудня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року за клопотанням представника скаржника - адвоката Микитенко В.І. розгляд апеляційної скарги по справі № 912/357/15-г було призначено в режимі відеоконференції на 16 грудня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року за клопотанням представника позивача - селянського (фермерського) господарства « Гордієнко Анатолія Анатолійовича» розгляд апеляційної скарги по справі № 912/357/15-г було призначено в режимі відеоконференції на 16 грудня 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецовою І.Л. від 11 грудня 2015 року було змінено склад колегії суддів , у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., визначено для розгляду справи № 904/4294/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Чус О.В., Антонік С.Г.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та припинити провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить його клопотання в якому він просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки ним не доведено належними доказами неможливість забезпечити участь у судовому засіданні свого представника.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає можливим вирішити спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2009року між Новоархангельською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та селянським (фермерським) господарством "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" (Орендар) на підставі розпорядження голови названої РДА №336-р від 27 червня 2007 року укладено договори оренди земельної ділянки площею 40,54 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та площею 209,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 24-38, т.1).

Відповідно до вказаних договорів позивачеві надано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу.

Договори оренди підписано сторонами Орендодавця і Орендаря та зареєстровано у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 грудня 2009 року за №040937600034 і №040937600035.

Згідно з пунктом 8 договорів оренди договори укладено строком на 5 (п'ять) років та передбачено, що після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26 лютого 2014 року селянським (фермерським) господарством "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" подано до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області письмові клопотання про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки від 09 липня 2009року, зареєстрованих 23 грудня 2009 року за № № 040937600034, 040937600035, до яких, згідно змісту клопотань, додано проекти додаткових угод (а.с. 43, 44).

Отримання таких клопотань підтверджується штампом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, поставленого на клопотанні, та не заперечується відповідачем під час розгляду справи.

08 жовтня 2014 року селянське (фермерське) господарство "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" звернулось до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області через Центр надання адміністративних послуг в Новоархангельському районі із заявою про внесення змін в пункт 8 договорів, у тому числі договорів оренди земельної ділянки за реєстраційними номерами 040937600034, 040937600035. До поданої заяви, згідно її змісту, додано додаткові угоди (а.с. 132, 133). Отримання вказаної заяви відповідачем не заперечується.

Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області зазначені вище клопотання не розглянув, рішення про поновлення договорів оренди земельної ділянки не прийняв, лист про прийняте рішення позивачеві не направив, чим, на думку позивача, порушив вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, позивач вказав, що після закінчення строку дії договорів оренди продовжив користуватися земельними ділянками площею 40,54 га, кадастровий номер НОМЕР_2, і площею 209,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та користується даними земельними ділянками на час звернення до суду з позовом.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Законом України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

В силу положень частини четвертої ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року N 5245-VI внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України та встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Вказані зміни набрали чинності з 01 січня 2013 року.

Згідно Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року N 445/2011, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п. 7 Положення).

Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10 травня 2012 року N 258, є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 січня 2013 року N 40 доповнено пункт 4 Положення про Головне управління Держземагентства в області підпунктом 4.32, яким встановлено, що Головне управління Держземагентства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно договорів оренди від 09 липня 2009 року земельні ділянки, які є предметом договорів, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, повноваження по розпорядженню якими відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, до яких відноситься відповідач. Отже, Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області є належним відповідачем у даній справі.

Цивільний кодекс України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ст. 631).

За правилами ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Наслідками закінчення строку договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.

Пунктом 8 договорів оренди земельної ділянки від 09 липня 2009 року встановлено строк дії договорів п'ять років, зареєстровано вказані договори 23 грудня 2009року, а отже з урахуванням положень Закону України "Про оренду землі" щодо набрання чинності договорами оренди землі в редакції Закону, яка діяла на момент укладення позивачем договорів, строк дії таких договорів закінчився 23 грудня 2014року.

Положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина сьома).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина восьма).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев'ята).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята).

Таким чином ст. 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у частинах першій - п'ятій ст. 33 цього Закону передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, реалізація якого можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків

Частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в межах встановлених пунктом 8 договорів та частиною другою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строків звертався до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із клопотаннями від 26 лютого 2014 року та із заявою від 08 жовтня 2014 року про внесення змін до пункту 8 договорів оренди земельної ділянки від 23 грудня 2009 року за реєстраційними номерами 040937600034, 040937600035, щодо строку таких договорів, та, згідно змісту наведених клопотань, додавав додаткові угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач продовжив користуватися земельними ділянками площею 40,54 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та площею 209,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1 після закінчення договорів оренди та сплачувати орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до справи (а.с. 130, т.1). Докази повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договорів оренди земельної ділянки відсутні.

Виходячи з положень частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених наведеною нормою, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 25 лютого 2015 року у справах № 6-10цс15, № 6-219цс.

При цьому, відповідно до частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) не вимагається, що є новелою порівняно з редакцією норми до 12 березня 2011 року.

Матеріалами справи встановлено, що селянське (фермерське) господарство "Гордієнко Анатолія Анатолійовича" продовжив користуватися земельними ділянками по закінченню строку договорів оренди та не має заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що підтверджується довідкою Новоархангельського відділення Маловисківської ОДПІ від 26 березня 2015 року (а.с. 131, т.1).

Лист Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 20 січня 2015 № 19-11-0.21-1162/2-15 про відмову у задоволенні клопотання позивача про внесення змін до пункту 8 договорів вручено позивачеві 06 лютого 2015 року , тобто поза межами місячного строку після закінчення строку дії відповідних договорів, а доказів своєчасного відправлення цього листа позивачем не надано.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивач скористався переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення листа-повідомлення та проекту додаткової угоди до договору оренди землі, а відповідач у місячний термін з моменту надходження листа-повідомлення не розглянув запропонований орендарем проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, заперечень чи пропозицій щодо зміни його істотних умов або ж повідомлень про відмову у поновленні договору в цілому на новий строк позивачу не направляв, відповідних рішень щодо вищевказаних питань не приймав, тому в силу положень частини 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договори оренди земельної ділянки від 09 липня 2009 року вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За положеннями частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення договору оренди землі за наведених в даній нормі умов, презюмується.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 квітня 2015 року по справі №912/357/15-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Кіровоградської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 грудня 2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя С.Г.Антонік