Ухвала суду № 54463461, 16.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2691/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю представника позивача Демчик О.І., представника відповідача Петричук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної Фіскальної Служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Схід" до Державної фіскальної служби України про визнання частково недійсною податкову консультацію, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Окко-Схід" (надалі ТОВ "Окко-Схід") звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсними пункти 2, 4, 5 податкової консультації Державної фіскальної служби України від 09.02.2015 №2570/6/99-99-19-03-03-15.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що надана податковим органом письмова консультація не відповідає вимогам чинного законодавства i порушує права та охоронювані законом інтереси підприємства, зокрема, податкова консультація стосувалась застосування норм Податкового кодексу України, що регулюють порядок сплати акцизного податку при здійсненні реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. позовні вимоги задоволено: визнано недійсними пункти 2, 4, 5 податкової консультації Державної фіскальної служби України від 09.02.2015 №2570/6/99-99-19-03-03-15, що надана ТОВ "Окко-Схід".

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами відповідності податкової консультації, викладеної Державною фіскальною службою України у листі №2570/6/99-99-19-03-03-15 від 09.02.2015, нормам або змісту акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податкова консультація, з якою позивач не погоджується, не породжує жодних юридичних наслідків та не є обов'язковою для виконання. Крім того, апелянтом зазначено, що жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить та не вказує на вчинення будь-яких обов'язкових дій, а відтак, не порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. Податкова консультація відповідає положенням Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.01.2015 ТОВ "Окко-Схід" звернулось до Державної фіскальної служби України із запитом №02 надати письмову податкову консультацію з питань практичного застосування норм ст.ст. 212, 213, 214 та 215 Податкового кодексу України в контексті наступних питань:

- як розрахувати суми податкового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

- який порядок встановлення роздрібної ціни для підакцизних товарів, на які виробниками або імпортерами товарів встановлено максимальні роздрібні ціни шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому Податкового кодексу України з урахуванням положень підпункту 14.1.106 ст.14. Податкового кодексу України;

- яким чином суб'єкт господарювання може довести, що роздрібна торгівля тютюновими виробами не здійснюється за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

- чи є об'єктом оподаткування акцизним податком операції з відпуску підакцизного пального через мережу АЗС, що експлуатується відповідним оператором ринку нафтопродуктів уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) інших суб'єктів господарювання при пред'явленні ними смарт-картки, бланку-дозволу (талону) чи відомості, тощо шляхом заправки вказаних ними автотранспортних засобів за умови, що оператор ринку нафтопродуктів-експлуатант АЗС проводить повну суму операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів з безготівковими формами оплати? Якщо так, хто є платником акцизного податку - Оператор ринку нафтопродуктів - експлуатант АЗС чи Суб'єкт господарювання, безготівкові клієнти якого отримують нафтопродукти через АЗС;

- яким чином можна визначити та документально підтвердити, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів проведена безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків;

- якщо в договорах поставки/купівлі-продажу товарів безготівковим клієнтам (відпуск підакцизного пального через мережу АЗК з проведенням операції через зареєстровані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів з безготівковими формами оплати) буде зазначено, що товари реалізовуються для комерційного використання чи буде це достатнім підтвердженням для не нарахування акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів за такими операціями;

- чи є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі підакцизними товарами обсяги продажу Покупцю підакцизних товарів через РРО за формою оплати готівкова або платіжна банківська картка, у випадку коли після продажу такий Покупець звертається з вимогою надати йому податкові накладні на пальне, придбане у підприємства, з наданням даних підтверджувальних чеків РРО з формою оплати готівка або еквайринг (тобто фактично підакцизні товари було придбано для комерційного використання)? Якщо ні, яким чином можна документально підтвердити, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів проведена споживачам для їх комерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Відповідач листом від 09.02.2015 №2570/6/99-99-19-03-03-15 "Про надання консультації" надав відповідь, в якій зокрема зазначено: незалежно від умов продажу нафтопродуктів через АЗС безпосередньо споживачам та форми розрахунків (готівка, безготівка) під час здійснення розрахункових операцій у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, виникають податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів. Вказані висновки відповідач обгрунтовує положеннями п.п.212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, п.п.213.1.9 п.213.1 ст. 213 та п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215 вказаного Кодексу. Крім того, відповідач посилається на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.172 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що довід апелянта, що податкова консультація не породжує жодних юридичних наслідків та не є обов'язковою для виконання позивачем не заслуговують уваги, оскільки ПК України чітко визначає, що податкова консультація може бути визнана судом недійсною як що вона суперечить нормам закону.

Щодо суперечності податкової консультації закону, то згідно матеріалів справи, спір виник з приводу застосування норм ПК України, що регулюють порядок сплати акцизного податку при здійсненні реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ, з 1 січня 2015 року запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Пунктом 7.1 ст. 7 ПК України визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно п. 7.3 вказаної статті ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому, п. 7.4 ст. 7 ПК України визначено, що елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Розділ VI ПК України регулює порядок сплати акцизного податку. Нормами вказаного розділу визначаються, зокрема, платники податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, підакцизні товари та ставки податку, дата виникнення податкових зобов'язань, порядок і строки сплати податку.

Так, відповідно до п.п.213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктом оподаткування акцизним податком є реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Поняття реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в цілях оподаткування, визначено п.п.14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України, згідно якого реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Серед переліку товарів, з яких справляється акцизний податок, у п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України зазначено нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Так, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття продажу (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно п.п.212.1.11 п. 2.12.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, а саме продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування. Відпуск з АЗС нафтопродуктів експлуатантом АЗС у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари не є продажем, в розумінні п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а, відтак, реалізацією суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розумінні п.п.213.1.9. п. 213.1 ст. 213 ПК України, якою об'єктом оподаткування акцизним податком визначено саме реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З урахуванням наведених норм закону вбачається, що не вважаються продажем (реалізацією), а, відтак, не є об'єктом оподаткування акцизним податком, операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

До того ж, виходячи зі змісту п.п.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України не вважається реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в розумінні вказаної норми, а, відтак не є об'єктом оподаткування акцизним податком, продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх комерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Враховуючи специфіку зберігання, перевезення та реалізації нафтопродуктів оптова торгівля ними можлива лише через відповідні нафтобази, а не через АЗС, ТОВ "Окко-Схід" реалізує нафтопродукти через мережу АЗС, тобто здійснює роздрібний продаж кінцевому споживачу. В залежності від змісту господарських операцій, укладених цивільно-правових угод особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, або повертає зі зберігання, або реалізує (продає) суб'єкту господарювання, безготівкові клієнти якого отримали нафтопродукти через АЗС, відповідно фактичним продавцем отриманих на АЗС нафтопродуктів безготівковими клієнтами є суб'єкт господарювання, що не є експлуатантом АЗС та який попередньо уклав із такими клієнтами-отримувачами нафтопродуктів на АЗС договори купівлі-продажу, договори зберігання тощо.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами відповідності податкової консультації, викладеної Державною фіскальною службою України у листі №2570/6/99-99-19-03-03-15 від 09.02.2015, нормам або змісту акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта є безпідставними та такими, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 21.12.2015 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної Фіскальної Служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Схід" до Державної фіскальної служби України про визнання частково недійсною податкову консультацію, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.