Рішення № 5446227, 16.09.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 вересня 2009 р. Справа 13/37-09

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя С. Тісецький

Секретар суду А. Обревська

Представники :

позивача : Петришин В.В., за дорученням

відповідача: не зявився

інші:

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1115

розглянувши справу за позовом: Приватне підприємство «Беркут Транс»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 3465,00 грн. основного боргу, 4228,52 грн. пені, 256,17 грн. втрат від інфляції, 52,40 грн. 3% річних, -

В С Т А Н О В И В :

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву та доказів витребуваних ухвалами суду від 26.06.2009 р. та 19.08.2009 р. не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Ухвали суду від 26.06.2009 р. та 19.08.2009 р. направлені відповідачу рекомендованими листами і тим самим судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення його належним чином про час і місце судового засідання.

Представник позивача подав суду клопотання в якому відмовляється від стягнення з відповідача 4228,52 грн. пені. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

Відповідно до договору №44 від 01.10.2008 р., позивач передав відповідачу автозапчастини для автомобілів на суму 3465,00 грн., що підтверджується накладною №БТ-0028247 від 07.10.2008 р. на суму 3465,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, укладеного між сторонами, відповідач мав розрахуватись за отриманий товар на підставі виставленого позивачем рахунку. В звязку із тим. що рахунок позивачем на адресу відповідача не направлявся, позивач звернувся до відповідача листом-вимогою №125 від 09.12.2008 р., в якому просив сплатити суму заборгованості.

Однак відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Отже його борг перед позивачем становить 3465,00 грн.

Відповідно до п.1 ст..692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по продажу продукції по зазначеній вище накладній відповідачу та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману продукцію.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), або в семиденний строк з моменту предявлення вимоги про оплату.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем, всупереч вимогам ст.33 ГПК України та ухвал від 26.06.2009 р. та 19.08.2009 р. суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 3465,00 грн., підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 256,17 грн. втрат від інфляції, 52,40 грн. 3% річних, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 256,17 грн. втрат від інфляції, 52,40 грн. 3% річних підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Підлягає припиненню провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4228,52 грн. пені на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, в звязку з відмовою позивача від позову.

Відповідач не виконав вимог ухвали суду від 26.06.2009 р. та 19.08.2009 р. про надання доказів в підтвердження чи спростування позовних вимог позивача. Незявлення в судове засідання представника відповідача не дало можливості суду на підставі ст..30 ГПК України відібрати письмові пояснення для встановлення вказаних обставин. Тому за ухилення від вчинення дій (щодо зявлення в судове засідання представника, надання вказаних в ухвалі доказів, доказів в обґрунтування пояснень причин невиконання вимог ухвали щодо явки в судове засідання представників), покладених судом, з відповідача на підставі ч.5 ст.83 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету України 300 грн. штрафу.

Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Беркут-транс», м.Вінниця, вул.. Тарногородського, 42 (код ЄДРПОУ 13338203) 3465,00 грн. - основного боргу, 256,17 грн. втрат від інфляції, 52,40 грн. 3% річних, 49,98 грн. відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 153,12 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4228,52 грн. пені на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, в звязку з відмовою позивача від позову.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ід.номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України 300 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 вересня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу