Ухвала суду № 54461083, 16.12.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/12930/14-к Головуючий в 1-й Інстанції

Судове Провадження № 11-кп/791/685/15 Бочко ю.і.

категорія: ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач: сажинов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - судді Сажинова В.В.суддів: Ковальової Н.М., Шевцової В.Г., при секретарі Сухорукої Я.А.,за участі прокурора Безушко Т.Г.,обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230040000422, щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 30.09.2009 за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 15.10.2011 умовно-достроково на 1 рік 5 місяців, жителя АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року,

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_6, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначено покарання:

- за 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовий строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_6, зобов'язаний: періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації, повідомляти інспекцію при зміну місця проживання чи роботи, не виїжджати за межі України без дозволу вказаної інспекції.

За ст. 186 ч. 2 КК України ОСОБА_6 - виправданий.

Запобіжний захід з тримання під вартою змінений на особисте зобов'язання.

В разі направлення ОСОБА_6 для відбування покарання у вигляді позбавлення волі зараховано у строк відбутого покарання час перебування під вартою з моменту затримання по 17.11.2014 р.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за злочин, вчинений ним за таких обставин.

ОСОБА_6 в проміжок часу з 15.25 год. 21.05.2014 року до 15.30 год. 21.05.2014 року, переслідуючи умисел направлений на протиправне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою особою, шляхом вільного доступу проник до квартири АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_7, а саме: телевізор марки «Самсунг», в результаті чого завдали потерпілій ОСОБА_7 збитків на загальну суму 2859 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24.02.2015 щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України та призначити покарання: за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, пояснення ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вислухавши сторони у дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6, у якому він просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій у вчиненні злочину за який ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений вироком суду не оспорюються в апеляційній скарзі прокурором.

Як вбачається з апеляційної скарги прокурора ним оскаржується вирок суду в частині виправдання ОСОБА_6 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_8 02.06.2014.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 своєї постанови № 5 від 29.06.1990 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого не допускається.

Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдання різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Проте суд зазначених вимог кримінального процесуального закону належним чином не виконав.

Як вбачається з обвинувального акту органами досудового розслідування ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення в тому, що він 02.06.2014 близько 01.00 год., знаходячись біля магазину «Продукти», розташованого за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова 83, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, умисно, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав майно, яке належить ОСОБА_8, а саме золотий браслет, вагою 8,10 г., вартістю 2218,34 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 збитків на загальну суму 2218,34 грн.

Дійшовши висновку про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину, суд першої інстанції належним чином не мотивував свого рішення, не проаналізував і не дав відповідної оцінки доказам обвинувачення у їх сукупності, у тому числі тих, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, допустив істотні суперечності та припущення у свої висновках щодо обставин події, достовірності чи недостовірності тих чи інших доказів, і не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкидає докази обвинувачення.

Виправдовуючи ОСОБА_6 у відкритому викраденні майна ОСОБА_8, суд послався на те, що ОСОБА_6 в судовому засіданні вину по даному епізоду не визнав, а достовірних доказів на обвинувачення ОСОБА_6 по даному епізоду не добуто.

Судом не отримали належної оцінки показання потерпілого ОСОБА_8 з яких вбачається, що він підвозив додому дівчину, біля її будинку зупинив авто, нахилився до бардачка дістати серветок, у цей час з боку пасажирської двері, яка була відкрита раніше дівчиною, невідомий чоловік, якого в суді ОСОБА_8 впізнав як ОСОБА_6 став наносити удари, одночасно інший чоловік відчинив двері з боку водія та витягнув його з авто. Після чого ОСОБА_6 утримував ОСОБА_8 за руки ззаду, а інший чоловік знаходився попереду потерпілого та наносив останньому удари в область тулуба. Коли потерпілий від нанесених ударів зігнувся, відчув ривок золотого ланцюжка, який знаходився на шиї, при цьому ОСОБА_6 продовжував тримати потерпілого обома руками ззаду. Крім ОСОБА_6 та іншого чоловіка поруч з ним нікого не було. Після ривку інший чоловік одразу пішов додому, а потерпілий разом з ОСОБА_6 намагались знайти ланцюжок з ладанкою. В ході пошуку потерпілий виявив свій браслет на землі, про що сказав вголос, хотів його забрати, однак ОСОБА_6 незважаючи на слова потерпілого, відштовхнув його, та забрав браслет собі.

При цьому у вироку не зазначені мотиви, з яких суд визнав ці показання потерпілого ОСОБА_8 недостовірними, та чому він надав перевагу показанням свідка ОСОБА_9, які є діаметрально протилежними показанням потерпілого.

Таким чином, судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які виключають можливість ухвалення вироку апеляційним судом, тому вирок суду щодо ОСОБА_6 не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим, він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно усунути допущені порушення кримінального процесуального закону, дослідити обставини зазначені в ухвалі апеляційного суду, ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм відповідну оцінку з урахуванням позиції обвинувача, із зазначенням мотивів, з яких суд визнає одні докази достовірними та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин справи прийняти законне, обґрунтоване й належним чином умотивоване рішення.

За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_6 і за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо розміру визначеного обвинуваченому покарання, призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - слід вважати таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 411, 412, 414, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 - скасувати, по справі призначити новий розгляд в тому ж суді в іншому складі суддів.

Ухвала набуває законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Судді:

(підпис) (підпис) (підпис)

__ ______ ___

Сажинов В.В. Ковальова Н.М. Шевцова В.Г.

З оригіналом згідно,

Суддя: В.В. Сажинов