Ухвала суду № 54460365, 09.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6929/15

Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Стояновій Л.І.,

за участю: позивача ОСОБА_3 та його представників ОСОБА_4 і ОСОБА_5, представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - Чорного Д.І. та представника Щукіної Л.С. - Вдовіченко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород - Дністровського районного суду Одеської області від 07 липня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», приватний нотаріус Білгород - Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіна Людмила Сергіївна про визнання недійсним іпотечного договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_10, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», приватний нотаріус Білгород - Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіна Л.С. про визнання недійсним іпотечного договору.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_11 28.12.2007 року було укладено кредитний договір №M-253/07-К, згідно якого банк надав кредит у сумі 700 000 гривень, з оплатою по процентній ставці 16,5 % річних, а ОСОБА_11 зобов'язалась повернути вказані грошові кошти у строк 28.12.2012 року відповідно до п.2.1, 3.2. кредитного договору.

До кредитного договору 11.06.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_11 була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої було змінено відсоткову ставку до 19% річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було передано іпотечне майно, а саме: садовий будинок НОМЕР_1, загальною площею 117,5 кв.м., який знаходиться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, садівничий кооператив «Меліоратор», та розташований на земельній ділянці площею 696 кв.м. та земельну ділянку, площею 0696 га., що перебуває на території СК «Меліоратор», смт.Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, та належать ОСОБА_3 на праві власності.

Вказане нерухоме майно було передано в іпотеку ПАТ БанкФінанси та кредит на підставі іпотечного договору від 28.12.2007 року, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_10, який діяв від імені позивача ОСОБА_3 згідно довіреності.

У зв'язку з виникненням простроченої заборгованості по кредиту ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до Приморського районного суду м.Одеса з позовом про стягнення заборгованості по кредиту. З ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» солідарно стягнута заборгованість у розмірі 956 913 грн. 66 коп., рішення суду набрало чинності 05 квітня 2011 року.

Однак, позивач ОСОБА_3 посилається на недійсність довіреності, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 від 07.12.2007 року на підставі якої було укладено іпотечний договір, тому він звернувся до суду із позовом та просив його задовольнити у повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

Рішенням Білгород - Дністровського районного суду Одеської області від 07 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідачі по справі ОСОБА_10 та Щукіна Л.С. не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином. Крім того, інтереси Щукіної Л.С. представляє її довірена особа. Тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка відповідачів в апеляційний суд не перешкоджає розглядові справи та доступі їх до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, та заперечення на апеляцію, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_10, що діяв від імені ОСОБА_3, на підставі довіреності, що була посвідчена 11.12.2007 року громадським нотаріусом доктором Гаральдом Прауном, було укладено іпотечний договір, відповідно до якого у якості забезпечення виконання кредитного договору №M-253/07-К від 28.12.2007 року банку було передано майно, а саме садовий будинок НОМЕР_1, загальною площею 117,5 кв.м., який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, СК «Меліоратор», та розташований на земельній ділянці площею 696 кв.м. та земельну ділянку, площею 0696 га., що перебуває на території СК «Меліоратор», смт. Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, та належать ОСОБА_3 на праві власності.

У зв'язку з виникненням простроченої заборгованості по кредиту ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до Приморського районного суду м.Одеси, який 25 березня 2011 року ухвалив рішення, яким було солідарно стягнуто суму кредитної заборгованості з ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10 у розмірі 956 913,66 гривень.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.06.2013 року по справі № 2-3298/11 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_10, треті особи ОСОБА_13, ОСОБА_11 та приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіної Л.С. про визнання частково недійсним кредитного договору та договору іпотеки в задоволенні первісних позовних вимог було відмовлено та було задоволено зустрічний позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на публічних торгах в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Дане рішення було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2014 року.

Однак, ОСОБА_3 у своєму позові та доводах апеляційної скарги посилається на недійсність довіреності, що була посвідчена 11.12.2007 року громадським нотаріусом доктором Гаральдом Прауном.

Так відповідно до висновку експерта № 1311 від 13.12.2012 року складеного науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, підпис, що розташований в оригіналі довіреності на розпорядження майном від 07.12.2007 року виконаний саме ОСОБА_3.

Щостосується доводів щодо недійсності довіреності у зв'язку із відсутністю номеру та дати реєстрації документа, підпису особи, яка склала документ та відсутністю відбитку печатки, яким має скріплюватися документ, то судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції.

Оскільки згідно зі статтею 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаною 05.10.1961 року в м. Гаага, до якої держава Україна приєдналася 10.01.2002 року та для якої вона набула чинності 22.12.2003 року (надалі Гаазька конвенція), єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

За статтею 1 Гаазької конвенції, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються, зокрема, за п. «c» нотаріальні акти.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-III, Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

В силу статті 9 Конституції України положення зазначеної Конвенції необхідно вважати частиною національного законодавства, що є обов'язковим до застосування в Україні до відповідних правовідносин.

Таким чином, на довіреності, що була посвідчена 11.12.2007 р. громадянським нотаріусом доктором Гаральдом Прауном, про що свідчить його підпис та печатка, проставлений апостиль, форма та зміст якого цілком відповідає зразку апостиля, наведеного в Гаазькій конвенції.

Проставлення апостилю у порядку та у спосіб, визначені Гаазькою конвенцією, є єдиною вимогою для визнання оспорюваної довіреності чинною в Україні. Інші формальні процедури не можуть бути застосовані до визнання цього документа в якості офіційного в Україні, а так само відсутніми є правові підстави для здійснення будь-якої офіційної легалізації цієї довіреності в України її консульськими установами.

Отже, розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. У цьому випадку судом не встановлено обставин, за яких позивач може бути звільнений від доказування обставин, на які він посилається.

Суд першої інстанції перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог, а відповідачі ОСОБА_10, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та приватного нотаріусу Щукіної Л.С. - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Білгород - Дністровського районного суду Одеської області від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

Р.Д. Громік