Рішення № 54460014, 11.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

11.12.2015

Провадження №2/522/3459/15

Справа № 522/12183/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Івченка В.Б.,

при секретарі Школа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «АКБ Банк» до ОСОБА_1, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору поруки неукладеним, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 як до поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 338089,73 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2014 року (1 дол. США 11,881919 грн.) складає 4017154,79 грн., що складається з заборгованості за кредитом (строкова та прострочена) 179568,75 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 25.06.2014 року (1 дол. США 11,881919 грн.) складає 2133621,34 грн., та заборгованості по процентах (поточна та прострочена) 158520,98 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 25.06.2014 року (1 дол. США 11,881919 грн.) складає 1883533,45 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 17 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (скорочена назва ТОВ «Український промисловий банк») та третьою особою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11/К-08-АПЗ, за умовами якого останньому було надано кредит в грошовій формі для поповнення обігових коштів в сумі 1000000 грн. строком до 16 березня 2023 року з процентною ставкою 11,5% річних.

Також позивач вказує, що 17 березня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в забезпечення належного виконання умов Кредитного договору, був укладений Договір поруки №11/Zпор-08-АПЗ-02, відповідно до якого поручитель ОСОБА_1 поручається перед кредитором за виконання боржником ФОП ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором №11/К-08-АПЗ.

14 травня 2008 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було внесено зміни №11/1 до кредитного договору.

14 травня 2008 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було внесено зміни до Договору поруки №11/Zпор-08-АПЗ-02.

04 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором до нового кредитора ПАТ «АВТОКРАЗБАНК».

Позивач вказує, що ФОП ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору: порушив строки сплати процентів та повернення кредиту. Заборгованість ФОП ОСОБА_2 підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2014 року по справі №916/3406/13. Крім того, заборгованість ФОП ОСОБА_2 обліковується на його особових рахунках №№ 83282300027203, 80638300027203, 80672300027203, 83293300027203.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулась із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Український промисловий банк 4», ПАТ «АКБ Банк», згідно якої просила визнати неукладеним Договір поруки №11/Zпор-08-АПЗ-02 від 17.03.2008 року та недійсним Договір про відступлення права вимоги від 4.06.2013 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «АКБ Банк». Посилається на те, що договір поруки вона не підписувала, а у наданій позивачем копії договору відсутній підпис в графі від її імені. В обґрунтування відсутності підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 посилалась на тому що, договір про відступлення права вимоги укладений між відповідачами не в нотаріальній формі, яка є обовязковою, а тому є нікчемним та підлягає визнанню недійсним. Також наполягає на тому, що ФОП ОСОБА_3 повернув отримані у кредит кошти до 14.05.2008 року, а після внесення змін від 14.05.2008 року до кредитного договору №11/Zпор-08-АПЗ-02 від 17.03.2008 року ФОП ОСОБА_3 кредитні кошти взагалі не отримував. Зазначає, що передбачений шестимісячний строк звернення позивача до ОСОБА_1 як до поручителя сплинув ще у 2009 році.

Представник ПАТ «АКБ Банк» в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додаткових доказів на підтвердження позову та спростування зустрічного позову за час слухання справи не надав.

Представник ТОВ «Український промисловий банк» в судове засідання не зявився без поважних причин, про дату та місце проведення судового засідання був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не зявився без поважних причин, про дату та місце проведення судового засідання був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ОСОБА_1 в судове засідання не зявився надав до суду заяву з проханням справу розглянути за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом в судовому засіданні встановлено, що згідно наявних у справі копій документів наданих позивачем, 17 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11/К-08-АПЗ (в національній валюті), згідно якого Банк надає ФОП ОСОБА_3 кредит у грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту 1000000 грн., кінцева дата повернення Кредиту «16» березня 2023 року, мета використання кредиту - поповнення обігових коштів, процентна ставка - 11,5% річних, щоденна комісія - 0,015% річних, комісія за підготовку та оформлення договору - 150 грн., в т.ч. ПДВ 25 грн., комісія за надання кредиту у розмірі - 1% від суми кредиту, без ПДВ.

14 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №11/01 до кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №11/К-08-АПЗ від 17.03.2008 року, згідно якого було змінено назву Кредитного договору на «Договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії», змінено п.1.1. кредитного договору та викладено предмет договору у наступній редакції: «п.1.1. Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (далі - Кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування - 1800000 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку №1 до цього Договору; валюта кредиту - Гривня, долар США, Євро; строк кредитної лінії - з «17» березня 2008 року по «16» березня 2023року, включно; у Гривні - 20% річних, у дол. США - 15% річних, у Євро - 14% річних; мета використання коштів - поповнення обігових коштів; комісія за підготовку та оформлення Договору - 150 грн., в т.ч. ПДВ 25 грн., комісія за відкриття кредитної лінії у розмірі - 1% від суми збільшення ліміту кредитування; сплата комісій проводиться у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору (з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень №11/01 до кредитного договору) видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (далі - Транш), у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1. Кредитного договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Підставою для видачі кожного окремого Траншу є Заява Позичальника.

Згідно п. 2.2. Кредитного договору для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом, Банк відкриває позичкові рахунки у кожній з передбачених п. 1.1. Кредитного договору валют Кредиту (далі «позичковий рахунок»).

Відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору надання кожного Траншу здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в Одеській філії ТОВ «Український промисловий банк».

Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку (п.2.4 Кредитного договору).

За умовами п. 4.1. Кредитного договору повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за Кредитом, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до Кредитного договору).

Згідно п. 4.4. Кредитного договору сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця, включно, на визначені умовами Кредитного договору рахунки.

Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору (з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень №11/01 до кредитного договору) у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. Кредитного договору, проценти з розрахунку 26,0 % річних по кредиту у гривнях, 24,0% річних по кредиту в доларах США, 24,0% річних по кредиту в Євро, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

04 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно якого враховуючи результат аукціону, який відбувся 04 червня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» як Первісний кредитор передає, а Публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК» як ОСОБА_4 кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать Первісному кредитору в момент укладання цього Договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору № 11/К-08-АПЗ на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 березня 2008 року, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (далі - Основний договір та/або Кредитний договір), укладеного між Первісним кредитором та Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_3 (далі - Боржник).

Згідно п.1.4. цього Договору розділу 1 «Предмет Договору», у звязку з відступленням права вимоги за Основним договором, ОСОБА_4 кредитору передається право на отримання задоволення своїх вимог до Боржника, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення.

До ОСОБА_4 кредитора на підставі ст.24 Закону України «Про іпотеку» та ст.27 Закону України «Про заставу» переходять права, які забезпечують зобовязання Боржника за Основним договором.

Зобовязання Боржника за основним договором забезпечуються: іпотекою нерухомого майна: нежилої будівлі салону-магазину, що розташоване за адресою місто Одеса, вулиця Водопровідна, будинок пять, загальною площею 482,7 кв.м., на підставі іпотечного договору №11/Zкіп-08-АПЗ-02, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17 березня 2008 року, за реєстровим №384, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього; порукою фізичної особи ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на підставі Договору поруки №11/Zпор-08-АПЗ-02 від 17 березня 2008 року, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.

Згідно п.1.5. цього Договору, всі права та обовязки за Договорами забезпечення переходять до ОСОБА_4 кредитора разом з правами, що визначені Основним договором, в момент визначений в п.1.3. цього Договору.

Згідно п.1.6. Договору, в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор цим передає (відступає) ОСОБА_4 кредитору ОСОБА_7 вимоги за Основним договором та Договорами забезпечення, що забезпечують виконання кредитних зобовязань Боржника, внаслідок чого ОСОБА_4 кредитор замінює Первісного кредитора, як кредитора у зазначених зобовязаннях.

Згідно п.1.7. Договору, внаслідок передачі Первісним кредитором ОСОБА_4 кредитору прав вимоги до Боржника, ОСОБА_4 кредитору переходить (відступається) право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника повного, належного та реального виконання обовязків за Основним договором та Договорами забезпечення.

Тобто предметом Договору про відступлення права вимоги став перехід прав вимоги за Основним договором, виконання яких забезпечено зобовязаннями по Договорам забезпечення. Оскільки умова про перехід прав по Договорам забезпечення розміщена у розділі 1 Договору «Предмет Договору» з умовою одночасного переходу прав за Основним договором, суд приходить до висновку, що ця умова є істотною щодо комплексного (одночасного) відступу прав по декільком договорам, у тому числі по договору іпотеки.

Таким чином, суд встановлює, що позивач як новий кредитор звернувся з позовом до відповідача, як поручителя саме на підставі вказаного договору від 04 червня 2013 року.

Відповідно до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін; нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.13 ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобовязанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобовязанням; правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства обовязковому нотаріальному посвідченню.

Таким чином, з наявної в матеріалах справи копії Договору про відступлення права вимоги від 4 червня 2013 року вбачається, що під час його укладання не було дотримано належної форми укладення з нотаріальним посвідченням та наступною державною реєстрацією в частині умови передачі прав вимоги по Забезпечувальним договорам за рахунок предмету іпотеки та поруки.

Керуючись положенням ст.217 ЦК України, та враховуючі зміст договору Про відступлення, суд вважає можливим припустити, що цей спірний правочин в частині передачі прав по Основному договору кредиту був би вчинений і без включення до нього умов щодо передачі прав по Забезпечувальним договорам.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку що за вимогою зустрічного позову Договір про відступлення права вимоги від 4 червня 2013 року підлягає визнанню недійсним тільки в частині умов відступлення прав по Забезпечувальним договорам.

На думку позивача, достатніми доказами наявності заборгованості ФОП ОСОБА_2 за Основним договором кредиту є надані з позовом рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2014 року по справі №916/3406/13 та виписки по особовим рахункам №№ 83293300027203, 83282300027203, 80672300027203, 80638300027203. Проте, з такими твердженнями суд не погоджується, оскільки такі є неналежними та недопустими доказами щодо визначеного сторонами предмету доказування по обставинам даної справи виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 Кредитного договору зі змінами видача кредитних коштів має відбуватись на підставі Заяви Позичальника. Для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом, Банк відкриває позичковий рахунок, а надання кожного Траншу здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в Одеській філії ТОВ «Український промисловий банк». Додаткові докази на підтвердження заборгованості Позичальника відповідно до умов договору, а саме заяви Позичальника на перерахування коштів по траншам та перерахування кредитних грошових коштів у відповідній валюті на відкриті поточні рахунки Позичальника - позивачем не надані.

Також позивачем не надані до справи будь-які касові документи, що підтверджують видачу кредитних коштів та розмір заборгованості у відповідності з розділом ІІІ інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до положень ч.2 ст.1054 та ст.1046 ЦК України договір позики (кредиту) є укладеним з моменту передання грошей.

У відповідності до вимог ст.1047 ч.2 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики (кредиту) та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Оскільки відповідач по первинному позову заперечує факт існування заборгованості ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором, її розмір та укладення договору поруки, то за клопотанням відповідача, суд ухвалою неодноразово витребував у позивача ПАТ «АКБ Банк» оригінали документів з метою подальшого розгляду питання щодо призначення економічної експертизи для встановлення наявності та документального підтвердження первинними розрахунково-касовими документами розміру заборгованості за кредитним договором, а також почеркознавчої експертизи для встановлення наявності та приналежності підпису на договорі поруки саме відповідачу. Проте, до суду за вх.№72958/15 від 08.09.2015р. надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника ПАТ «АКБ Банк» на підставі наявних в матеріалах справи доказах та наданих сторонами пояснень, що на думку суду свідчить про невиконання позивачем обовязку по доказуванню (ст.ст. 60 та ч. 2 ст. 64 ЦПК України).

Суд погоджується з позицією представника ОСОБА_1 що надані позивачем виписки по особовим рахункам є одностороннім та внутрішнім актом позивача, який не може бути прийнятий єдиним доказом для встановлення та перевірки кількості виданих ФОП ОСОБА_2 у кредит грошових коштів, так і джерела виникнення заявленої заборгованості по кредиту.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. За змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Суд звертає увагу, що зі змісту наданого позивачем рішення Господарського суду Одеської області від 30 січня 2014 року по справі №916/3406/13, вбачається, що ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, заперечення щодо розміру заборгованості по справі не надав, обставини фактичної видачі кредитних грошових коштів по первинним розрахунково-касовим документам банку судом не досліджувалися, джерела походження такої заборгованості не встановлювалися тощо. ОСОБА_1 не була залучена та не брала участі у зазначеній справі у господарському суді, але як відповідач по дійсній справі заперечує обставини виникнення заборгованості та наголошує на безпідставності до неї вимог як до поручителя по Основному договору. Тому суд визнає, що обставини встановлені вказаним рішенням господарського суду не мають преюдиціального значення по дійсній справі та підлягають встановленню та дослідженню на загальних підставах.

Виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи, суд визнає недоведеними позивачем належними та допустимими доказами обставини наявності та розміру заборгованості за кредитним договором №11/К-08-АПЗ від 17.03.2008 року, які входять до предмету доказування по вимозі позивача до відповідача, як до поручителя.

Вимога банку до поручителя про виконання ним солідарного з Боржником зобовязання за договором повинна бути предявлена упродовж шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням, або із дня встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобовязання.

Дослідивши письму вимогу про дострокове виконання грошових зобовязань за Кредитним договором №11/К-08-АПЗ від 17.03.2008 року за вих. №845 від 13.02.2009 року, яку ТОВ «Український промисловий банк» предявив ОСОБА_1, суд встановлює що банк вимагав повне дострокове повернення заборгованості за кредитом, прострочену заборгованість за процентами та пеню протягом 30 днів з моменту отримання цього листа. Тобто, строк виконання основного зобовязання за вимогою баку був встановлений на 15.03.2009 року, а саме 30 днів після 13.02.2009 року. Отже, позивач безпідставно звернувся з позовом про дострокове повернення кредиту з заборгованістю до відповідача як поручителя, тому як ФОП ОСОБА_2 вже був пропущений шестимісячний строк з моменту настання зміненого ним самим строку виконання основного зобовязання ще у 2009 році.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року №6-190цс14, та постанові Верховного Суду України від 09.09.2015 року №6-933цс15 ухвалених з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України. Так, Верховний Суд України за аналогічних обставин справи прийшов до висновку, що предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати. А відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд встановлює що на час вирішення справи по суті позивачем не доведені правові підстави звернення до суду з позовом до відповідача за захистом будь-якого порушеного права, а також обставини наявності боргу по Основному зобовязанню кредиту, виникнення у відповідача обовязків як поручителя та законних підстав вимоги позивача до відповідача як поручителя. У звязку з чим первинний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

При дослідженні наданої позивачем до матеріалів справи копії договору поруки №11/Zпор-08-АПЗ-02 від 17.03.2008 року, суд вказує на відсутність підпису від імені ОСОБА_1 у відповідній графі договору.

Враховуючи, що позивачем не надане інших доказів, суд встановлює та оцінює спірні обставини за наявними матеріалами.

Згідно статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 547 Цивільного кодексу України, передбачена обовязкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобовязання.

Зі змісту п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Через відсутність підпису від імені ОСОБА_1 у наявної у справі копії спірного договору поруки, суд приходить до висновку, що договір поруки №11/Zпор-08-АПЗ-02 від 17.03.2008 року до правових наслідків не призвів, і не створив жодних прав та обовязків для сторін, тобто не був укладеним між сторонами.

Проте у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розяснив, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги пятої ЦК.

На підставі вкладеного суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині визнання неукладеним спірного договору поруки не підлягають задоволенню.

Ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої укладено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 553, 559, 628, 629, 638, 639 ЦК України, суд Р

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_1, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору поруки неукладеним, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 04.06.2013 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (Код ЄДРПОУ: 19357325) та Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» (Код ЄДРПОУ: 20046323) в частині умов по відступленню прав по Забезпечувальним договорам.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору поруки неукладеним відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 8, к/р 32001100700 в Управлянні НБУ в Полтавській обл., МФО 331100, код ЄДРПОУ 20046323) на користь ОСОБА_1 (65082, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 304,50 (триста чотири гривні 50 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, ОСОБА_8Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, рах.№32078416101 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області) на користь ОСОБА_1 (65082, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 304,50 (триста чотири гривні 50 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_9